Справа № 643/204/24
Провадження № 2-о/643/96/24
15.03.2024 року м.Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Афанасьєва В.О.,
секретаря судового засідання - Ткаченко В.В.
за участі:
представника заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Харківська міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, -
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, якою просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 з листопада 2003 року до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заява обґрунтована тим, що В 1998 року сім'я заявника придбала будинок АДРЕСА_1 та переїхали туди жити складом сім'ї три особи: мати - ОСОБА_3 , , батько - ОСОБА_4 , та син ОСОБА_2 . Сестра ОСОБА_5 мешкала зі своєю родиною окремо по
АДРЕСА_1 складався з 2-х кімнат загальною площею 45 м2.
Поруч з будинком АДРЕСА_1 сусіди продавали 66/100 частин будинку АДРЕСА_2 , вони вирішили його придбати.
У листопаді 2003 року, перед продажем квартири, вони знялися з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , та до 06.04.2006 року заявник мешкав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
У грудні 2003 році, заявником, його батьком ОСОБА_2 та матір'ю ОСОБА_3 було придбано 66/100 частин сусіднього житлового будинку АДРЕСА_1 , по 22/100 частин кожний, який на час придбання перебував у непридатному для проживання стані. Тривалий час він простоював без ремонтних робіт, але згодом, заявник спільними з батьком зусиллями почали відновлювальні роботи, які тривають по цей час.
В будинку АДРЕСА_2 були зареєстровані заявник та його батько - ОСОБА_4 . Заявник зареєстрований за даною адресою з 06.04.2006 року. Мати, ОСОБА_3 - зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 , в якому вони утрьох фактично мешкали весь час і заявник продовжує мешкати зараз. В будинку АДРЕСА_1 у нього є особиста кімната з ліжком. В іншій кімнаті мешкали батьки.
Під час проживання разом, вони допомагали один одному, робили поточний ремонт в будинку АДРЕСА_4 , сплачували комунальні послуги, купували продукти, ліки. З 2004 року мати дуже хворіла, вона не могла сама вести домашнє господарство, не виходила на вулицю, фактично не могла вставати з ліжка. Доглядав за нею заявник, її син - ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати ОСОБА_3 . На день смерті вона проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Також разом з нею на час смерті проживали: заявник - ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_4 , який є батьком заявника. Після смерті матері, заявник поховав мати, сплатив послуги з поховання, влаштування пам'ятнику. ІНФОРМАЦІЯ_4 батько заявника - ОСОБА_4 помер.
При житті ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого 22/100 частки у справі спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 вона запотіла донці ОСОБА_5 , проте ОСОБА_5 спадщину не прийняла та на неї не претендує, про що нею нотаріусу було подано відповідну заяву, яка міститься у спадковій справі №35/2023 (номер у спадковому реєстрі 71292369).
Оскільки на час смерті матері заявник мешкав з нею за однією адресою, тому вважав, що прийняв всю спадщину, яку вона залишила.
Від прийняття спадщини після смерті матері, він не відмовлявся.
Заявник мешкає у будинку АДРЕСА_1 з 1998 року по цей час, іншого житла для проживання стані не має.
Станом на день подання заяви, житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому заявник зареєстрований, так і перебуває у непридатному для проживання стані.
З метою отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєсєди Т.Д., однак йому було в цьому відмовлено з посиланням на те, що відсутнє підтвердження факту постійного проживання із спадкодавцем на час її відкриття.
З огляду на це, посилаючись на відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця само по собі не є абсолютним підтвердженням обставин їх роздільного проживання, заявник звернувся до суду з цією заявою.
Ухвалою суду від 07 лютого 2024 року, витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєсєди Т.Д. належним чином завірену копію спадкової справи ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судове засідання заявник та його представник не з'явилися. Представник заявника надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, заяву підтримав.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Надав суду заяву про залишення заяви без розгляду в зв'язку з тим що, наявний спір про право між ОСОБА_2 та Харківською міською радою. Зазначив, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою встановлення факту спільного проживання. Також, організація заявником поховання не свідчить про прийняття спадщини.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог заяви та необхідність у їх задоволенні, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні обставини по справі, які перевірені письмовими доказами, які містяться у матеріалах справи.
Як встановлено ст.2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно дост.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст.76 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.07.1971 року Княжанською сільською радою Ново-Водолажського району Харківської області, а/з № НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: батько - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_3 .
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 28.11.2003 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 купили по 22/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
12.01.2006 у віці 63 років померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3
13 вересня 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакумовою А.В., посвідчено заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 1-4725, відповідно до якого 22/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповідала своїй донці - ОСОБА_5 .
25.09.2023 ОСОБА_5 надала приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Бєсєді Т.Д., заяву про відмову у прийнятті спадщини за заповітом.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що заявник на час смерті ОСОБА_3 постійно мешкав разом з нею та вів спільне господарство.
Відповідно до копій чеків та квитанцій заявник поховав мати - ОСОБА_3 , сплатив послуги з поховання, влаштування пам'ятнику.
З роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах спадкування», слідує, що виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Аналогічна позиція викладена у п. 9 листа Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13. Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. У випадку, якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.
Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.
Надані заявником докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, вони пов'язані з тими обставинами, які підтверджують факт постійного проживання заявника з померлою у період з листопада 2003 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стосовно посилання представника заінтересованої особи щодо залишення заяви без розгляду в зв'язку з існуванням спору про право, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №302/991/19.
Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі№ 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження№ 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).
Зі змісту заяви ОСОБА_2 вбачається, що метою його звернення до суду є встановлення в судовому порядку факту постійного проживання з матір'ю, необхідного для прийняття спадщини.
Разом з цим, матеріали справи не містять даних про інших спадкоємців, які подали заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а Харківська міська рада не є спадкоємцем.
Необхідність встановлення факту проживання зі спадкодавцем для отримання спадщини сама по собі не свідчить про наявність спору.
Отже, припущення Харківської міської ради про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, нічим не підтверджені.
За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд приходить до висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Харківська міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 з листопада 2003 року до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації, АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Харківська міська рада, ЄДРПОУ: 04059243, 61003, м.Харків, м-н Конституції, 7.
Суддя В.О. Афанасьєв