справа №176/2888/23
провадження №2/176/139/24
22 березня 2024 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Волчек Н.Ю.,
з участю секретаря с/з Ляху В.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє його представник адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Державного підприємства «Cхідний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання та нещасним випадком на виробництві, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом, де просить стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Позовні вимоги позивач, ОСОБА_1 , обґрунтовує тим, що протягом тривалого часу з 30 грудня 1974 року по 01 травня 2006 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». 01 травня 2006 року його звільнено з роботи. За час роботи на підприємстві відповідача, позивач отримав хронічні професійні захворювання, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 23 квітня 1990 року. МСЕК безтерміново встановлено позивачу ступінь втрати працездатності на рівні 60 %. Крім того, МСЕК встановлено йому третю групу інвалідності. Також, за час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом про нещасний випадок форми Н-1 від 18 березня 1977 року. Позивач має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування, має скарги на біль в задній поверхні лівого стегна і гомілки, попереку, який посилюється при фізичному навантаженні.
У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням та травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання та виробничої травми він постійно відчуває фізичні страждання та біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Отже, факт моральних страждань, на переконання позивача, є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.
Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання, що змусило його звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 17 листопада 2023 року по справі відкрито провадження, .постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.
11.12.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, де останній вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного. Дійсно позивач працював на ДП «СхідГЗК», звідки його було звільнено на підставі п:.2 ст. 40 КЗпП у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи. В позовній заяві позивач посилається на Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, як на основний доказ в обґрунтування своїх позовних вимог стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди за завдану шкоду здоров'ю.З огляду на викладені у позовній заяві доводи, ДП «СхідГЗК» вважає недоведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст. і53 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності. У ДП «СхідГЗК» відсутні підстави дім відшкодування позивачу моральної шкоди у зв'язку з недоведеністю наявності у позивача моральної шкоди, та відсутністю будь-яких доказів наявності зміни психічного стану, підтвердження факту звернення позивача до фахових лікарів, висновків лікаря щодо виявленого діагнозу, який був би встановлений як наслідок фізичних та душевних страждань, а також відсутністю причинного зв'язку між отриманим позивачем професійним захворюванням та порушенням відповідачем умов праці, оскільки у п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, визначено, що хронічне професійне захворювання виникло через тривалий термін роботи в умовах впливу виробничого шуму та фізичного навантаження обумовлено технологічним процесом на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК». В свою чергу відповідач створив всі можливі умови, які від нього залежали, як від роботодавця, для того, щоб місце роботи позивача було, як можна безпечнішим і нешкідливим, як це передбачено ст. 153 КЗпП, оскільки повне усунення, шкідливих умов праці неможливе через технологічний процес, про що працівника було повідомлено при прийняті на роботу, а згодом відповідні повідомлення про шкідливі умови праці проводилися щоразу, коли здійснювалася атестація робочих місць, про що робилися відповідні записи до трудової книжки відповідача. Виходячи з зазначеного позивач усвідомлював умови своєї праці і повинен був передбачати негативні наслідки для свого здоров'я в майбутньому, оскільки за відповідні шкідливі умови праці він отримував відповідні компенсації та пільги, зокрема збільшену заробітну плату і право на пільгове(дострокове) призначення пенсій за особливі умови праці. Тому посилання відповідача, що у зв'язку з професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання є необґрунтованими, оскільки йому було відомо про умови праці на робочому місці і він усвідомлював або мав би усвідомлювати можливі негативні наслідки для його здоров'я в майбутньому. Позивачем також не надано доказів того, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня пилу гірничої маси на робочому місці позивача, показників важкості праці, про що позивач пише у позовній заяві, посилаючись на висновками комісії при розслідуванні хронічного професійного захворювання, на підставі яких складено Акт розслідування причини професійного захворювання, в якому навпаки спростовуються доводи позивача про відповідальність підприємства, зокрема в п19 зазначеного Акту вказано, що особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи відсутні, таким чином відсутні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання.
Посилання позивача на порушення ДІЇ «СхідГЗК» положень статті 4 Закону України «Про охорону праці», відповідно до положень якої державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань також є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки підприємство відповідно до вимог п. 6 ст. 153 КЗпП, в якій зазначено, що у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці роботодавець зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може надати тимчасову згоду на роботу в таких умовах, звернулося до відповідного державного органу та провело атестацію робочого місця за умовами праці, внаслідок чого робоче місце позивача, про що він був письмово ознайомлений, було віднесене до категорії робіт із шкідливими і важкими умовами праці та визначено право працівника на пільги і компенсації за роботу в цих умовах, які передбачені ст. 7 ЗУ «Про охорону праці», зокрема безоплатно забезпечувався лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мав право на оплачувані перерви санітарно - оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Враховуючи зазначене позивач передбачав і повинен був передбачати негативні наслідки для свого здоров'я в майбутньому і повинен був оцінювати всі можливі ризики для свого здоров'я, оскільки з умовами своєї праці він був письмово ознайомлений при прийнятті на роботу і після кожної повторної проведеної атестації його робочого місця, його було ознайомлено під розпис і робився відповідний запис до його трудової книжки, оскільки саме на позивачеві, лежить обов'язок піклуватися про своє здоров я.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач протягом тривалого часу, з 30 грудня 1974 року по 01 травня 2006 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». 01 травня 2006 року його звільнено з роботи у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи п.2 ст. 40 КЗпП України. (а.с.10-13)
За час роботи на підприємстві відповідача, позивач отримав хронічне професійне захворювання.
П. 6 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 23 квітня 1990 року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: хронічна радикулопатія професійного генезу.
Згідно п. 5 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працював прохідником, бурильником в підземних умовах взаємодії з підвищеною вологості, пониженої температури і рухомості повітря при гірничих роботах. Робота пов'язана з тяжкими фізичними навантаженнями, переносом ваги більше 50 кг, перестановки тяжких бурових агрегатів періодичних з вимушеним положенням тіла і нахилом тулуба до 90°.
Згідно п. 7 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: тривала негативна взаємодія на периферичну нервову систему, підвищена вологість, понижена температур; підвищена рухомість повітря, тяжких фізичних навантажень і вимушеного положення тіла пр роботі в підземних умовах. (а.с.14-15)
Також за час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом про нещасний випадок, пов'язаний виробництвом форми Н-1 від 18 березня 1977 року. (а.с.16-17)
П. 14 акту форми Н-1 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: позивач змочив відбиту породу, почав збір заколів. Поступово, проводячи огляд покрівлі, стінок пересуваючись позивач підійшов до грудини забою. Стоячи на відбитій породі позивач проводив відбірку покрівлі. Відшарованим і сповзлим з грудини шматом породи був травмований. Відповідно до п. 15 факту форми Н-1 зазначено, що причини нещасного випадку є нашарування шмата породи з грудини забою при збиранні заколів; неправильний прийом при зборі заколів позивачем так як він проводив розбір покрівлі з небезпечного місця; недостатній контроль за безпечністю роботи в бригаді зі сторони бригадира ОСОБА_2 і гірничого майстра ОСОБА_3 .
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 01 липня 2008 року серія 2-16 ПК позивачу повторно безтерміново встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 60% з 01.07.2008 року з причин профзахворювання. (а.с.18)
Згідно відповіді Медико-соціальної експертної комісії №2 від 22 вересня 2023 року №825 згідно протоколу засідання ЛТЕК від 12.04.2000р., оглянутий 12.04.2000 року обласною МСЕК №1 м. Кропивницький. Була встановлена III група інвалідності, професійне захворювання безтерміново. Виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги і виписки з акта огляду МСЕК передані в фонд соціального страхування.
З пояснень позивача у позовній заяві, копії первинних довідок Медико-соціальної експертної комісії у нього не збереглись.
Однак, суд погоджується з твердженням позивача, що відсутність даних довідок не перешкоджає розгляду справи по суті позовних вимог, так як вона потрібна тільки задля визначення особи, яка має виплачувати таке відшкодування за рахунок Фонду чи за рахунок роботодавця.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року по справі № 185/10591/21 у подібних правовідносинах (стягнення моральної шкоди у зв'язку з профзахворюванням з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), де суд дійшов важливих висновків щодо прохідності дослідження в судовому засіданні довідки МСЕК про встановлення первинно втрати професійної працездатності у відсотках. Так, Верховний суд зазначив: колегія суддів ураховує, що згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Водночас, зазначений висновок стосувався визначення періоду виникнення у потерпілого права на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням того, що питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки (пункти 35, 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17). У вказаній справі момент виникнення права на відшкодування моральної шкоди мав значення для визначення особи, яка має виплачувати таке відшкодування. У справі, яка переглядається в касаційному порядку, право на відшкодування завданої неналежними умовами праці, що спричинила стійку гріту професійної працездатності позивача (60 % сукупно) та встановлення йому III групи інвалідності, виникло у квітні 2016 році, у зв'язку із чим позов пред'явлено до належного відповідача - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Позивач має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою №1913 із медичної карти стаціонарного хворого та епікризом №486 з медичної карти стаціонарного хворого (а.с.21-22).
Відповідно до медичного висновку від 23 березня 1990 року (а.с.23) позивач має постійний біль в задній поверхні лівого стегна і гомілки, попереку, який посилюється при фізичному навантаженні.
У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, дослідивши медичні документи про лікування позивача, приходить до висновку, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Зазначений висновок узгоджується з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями.
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров'я, в результаті професійних захворювань, суд враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили з врахуванням того, що позивачу висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у загальному розмірі 60 % та приймаючи до уваги, що позивач працював в шкідливих умовах праці більше десяти років, виходячи з медичних висновків, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 120 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до Закону України №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подачу даного позову до суду та у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1200 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст. 1, 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 1, ст.ст. 6, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє його представник адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Державного підприємства «Cхідний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання та нещасним випадком на виробництві- задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Олеся Гончара, б.2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням - 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень, з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Олеся Гончара, б.2) на користь держави судовий збір в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК