справа №176/3260/23
провадження №2/176/260/24
22 березня 2024 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Волчек Н.Ю., з участю секретаря с/з Ляху В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, -
Позивач звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із даним позовною заявою, де просив ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь КП «Жовтоводськтепломережа» заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2018 року по 01.08.2023 року у сумі 41 193,10 грн., з яких: 38290,25 грн. сума основного боргу, 2321,32 грн. - інфляційні нарахування, 581,53 грн. - три відсотки річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що квартира АДРЕСА_1 є приватною власністю відповідача ОСОБА_1 . Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» на боржника було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті за централізоване опалення призвело до виникнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. Враховуючи, що в добровільному порядку заборгованість за надані послуги не погашається позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, що змусило позивача звернутись до суду.
Ухвалою судді від 07 грудня 2023 року по справі відкрито спрощене провадження без виклику сторін.
02.01.2024 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позов, де останній просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності та задовольнити позов частково, а саме в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1469,38 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити у повному обсязі. Крім того, оскільки нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснювалось позивачем у період з жовтня 2014 року по січень 2020 року, то вимоги про їх стягнення також не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Позивач додатково зазначив, що відповідачем сплачувались поточні (чергові) платежі за теплопостачання, які, як свідчить наданий позивачем витяг з особового рахунку, неправомірно списувались позивачем в рахунок погашення неіснуючої заборгованості, про яку він дізнався лише після отримання копії позовної заяви. Про наявність заборгованості позивач відповідача не повідомляв та жодних досудових вимог або претензій відповідач не отримував.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 16.08.2014 року. /а.с.13/
Договір про надання послуг з централізованого опалення між сторонами не укладався.
Відповідно до рішення Жовтоводського міськвиконкому №410/1 від 29.11.2000 року функції по збору платежів від населення за послуги гарячого водопостачання та опалення перейшли від ВЖРЕО м. Жовті Води до КП «Жовтоводськтепломережа» (а.с.14).
Будучи власником вищезазначеної квартири ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повній мірі сплачував за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. У зв'язку з цим за період з 01.11.2018року по 01.08.2023року виникла заборгованість в сумі 38 290,25 грн. Дана заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості по о/р № НОМЕР_1 (а.с.5-8).
Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.
Надання послуг з централізованого опалення та підігріву води є специфічним видом господарювання, яке регулюється окремими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно з п. 10 «Правил надання населенню послуг з водо-, теплозабезпечення та водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 30.12.1997 року за №1497 та п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за №630, оплата за надані послуги вноситься щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогою ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Поряд з цим згідно з ч. 1, 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є зобов'язанням, у якому серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
При цьому, у ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» прямо зазначено, що одним з обов'язків саме споживача (а не постачальника) є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Однак, за матеріалами справи вбачається, що відповідач свій обов'язок не виконував і з приводу укладення такого договору до КП «Жовтоводськтепломережа» не звертався.
Крім того, відповідно до пп.5 п. 44 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019р. №830, споживач зобовязаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вимогами закону, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг (постачання теплової енергії), якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, за законом відповідач повинен своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за фактично надані позивачем послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за встановленими тарифами, незважаючи на те, що у даному випадку відсутній окремий договір на теплопостачання, укладення якого відповідач не ініціював.
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності, про яку письмово заявлено відповідачем, з огляду на наступне.
У відповідності зі ст. 256 ЦК України 2003 року, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
При цьому як за ст. 71 ЦК України 1963 року, так і за ст. 257 ЦК України 2003 року загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Передбачених же ст.ст. 78, 79 ЦК України 1963 року підстав для зупинення чи переривання перебігу строків позовної давності у даному випадку не вбачається, і про такі підстави, як і про поновлення строку давності позивачем не заявлено.
У відповідності зі ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність також переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Однак, згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі (а у даному випадку відповідач у своїй заяві просив її застосувати а.с.81).
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Тому, враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2020 року, у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про який заявив відповідач.
Позивач звернувся до суду з позовом в грудні 2023 року.
Одже сума заборгованості відповідача перед позивачем стягується судом за період з 01.12.2020 року по день звернення до суду (04.12.2023 року) в межах позовної давнсті, що становить 36301,89 грн. (51387,60грн. нараховано за опалення + 630,06 грн. нараховано за абонент.обслуговування - 15 715,77 грн. сплачено відповідачем за період з грудня 2020 року по грудень 2023 року). Інших доказів, що відповідач за цей період здійснював ще якісь платежі крім тих що зазначеніпозивачем у таблиці "Розрахунок заборгованості" суду не надано.
Крім того, оскільки нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснювалось позивачем у період з жовтня 2014 року по січень 2020 року, то вимоги про їх стягнення також не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Відповідач у своєму відзиві зазначав, що сплачував поточні (чергові) платежі за теплопостачання, які неправомірно списувались позивачем в рахунок погашення заборгованості поза межами строку позовної давності, але будь-яких доказів цьому не надав. Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, то в останньму зазначається дата здійснення платежів відповідачем та в якому розмірі.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22 березня 2017 року у справі №6-43цс 17, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги у розмірі 36301,89 грн. (за період з 01.12.2020 року по день звернення до суду - 04.12.2023 року в межах позовної давнсті, що становить 36301,89 грн. (51387,60грн. нараховано за опалення в цей період + 630,06 грн. нараховано за абонент.обслуговування - 15 715,77 грн. сплачено відповідачем за період з грудня 2020 року по грудень 2023 року.)
У відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача слід стягнути судовий збір.
На підставі викладеного, у відповідності з зазначеними нормами закону і керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-
Позов Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, задовольнити частково.
Cтягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради (адреса знаходження Дніпропетровська область місто Жовті Води вулиця 8- Березня,42, код ЄДРПОУ 23645975, МФО 322540, р/р IBAN: НОМЕР_3 відкритий в АТ «КОМІНБАНК» заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з грудня 2020 року по грудень 2023 року в розмірі 36 301 (тридцять шість тисяч триста одна) грн. 89 коп., а також судові витрати в розмірі 2684 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК