22 березня 2024 року
м. Київ
справа №380/10075/21
адміністративне провадження № К/990/30804/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/10075/21
за позовом ОСОБА_1
до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гомзяка Ігора Андрійовича
на рішення Львівського окружного адміністративного суду 16 вересня 2021 року (головуючий суддя: Сакалош В.М.)
і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року (головуючий суддя: Улицький В.З., судді: Кузьмич С.М., Матковська З.М.).
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, у якому просив суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування й виплати йому індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - січень 2014 року, а також відмови у здійсненні перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 17 червня 2020 року відповідно до положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі також - «Порядок №1078»);
2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року з урахуванням базового місяця лютий 2008 року на суму: 80343,18 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі також - «Порядок №44»), з урахуванням раніше виплачених сум;
3) зобов'язати відповідача здійснити нарахування й виплату йому індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року до червня 2020 року відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») у розмірі: 52758,81 грн, з відрахуванням виплаченої суми у розмірі: 3206,47 грн та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;
4) зобов'язати відповідача здійснити нарахування й виплату йому індексації грошового забезпечення за червень 2020 року відповідно до абзацу 6 статті 4 Порядку №1078 у розмірі: 1107,29 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;
5) визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування й виплати йому з 30 січня 2020 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;
6) зобов'язати відповідача нарахувати й виплатити йому грошове забезпечення з 30 січня 2020 року до 17 червня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
7) зобов'язати відповідача здійснити нарахування й виплату йому середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період з 18 червня 2020 року до дня фактичної виплати повної заборгованості із розрахунку 932,84 грн в день, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;
8) стягнути з відповідача на його користь витрати на проведення судово-економічної експертизи у справі у розмірі: 1961,28 грн;
9) стягнути з відповідача на його користь на правову допомогу у розмірі: 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що під час звільнення зі служби відповідач не розрахувався з ним у повному розмірі, що змусило його звернутися до суду. У цьому контексті ОСОБА_1 указував, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2021 року у справі №380/12051/20 відповідач нарахував йому індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року до червня 2020 року у сумі: 39730,56 грн і 24 травня 2021 року ці кошти надійшли йому на рахунок. ОСОБА_1 доводив, що відповідач виплатив йому цю індексацію з порушенням вимог Порядку №1078.
Також ОСОБА_1 зазначав, що відповідач протягом 2020 року неправильно нараховував і виплачував йому грошове забезпечення у сторону заниження його розміру. ОСОБА_1 указував, що відповідач керувався прожитковим мінімумом для працездатних осіб, встановленим законом на 1 січня 2018 року. У цьому контексті ОСОБА_1 доводив, що такі дії відповідача є протиправними. Стверджував, що слід враховувати той розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що був установлений законом на 1 січня 2020 року.
Зрештою ОСОБА_1 доводив, що оскільки відповідач не здійснив повного розрахунку при звільненні, то повинен виплатити йому середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
16 вересня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням базового місяця - січень 2014 року, а також відмови у здійсненні перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 17 червня 2020 року відповідно до положень Порядку №1078;
- зобов'язання Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року, з урахуванням базового місяця лютий 2008 року, на суму: 80343,18 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Одночасно з цим, суд роз'яснив, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Указана ухвала залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року та постановою Верховного Суду від 6 квітня 2023 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
16 вересня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову:
- зобов'язав Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування й виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період з 18 червня 2020 року до дня фактичної виплати повної заборгованості із розрахунку 932,84 грн в день, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;
- стягнув з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судово-економічної експертизи у цій справі у розмірі: 1961,28 грн;
- стягнув з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 витрати на правову професійну допомогу у розмірі: 1000,00 грн.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосувати положення частини другої статті 117 КЗпП України, оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 не було виплачено всіх належних йому сум.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
12 січня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою частково задовольнив апеляційні скарги сторін, скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову:
- зобов'язав Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період з 18 червня 2020 року до дня фактичної виплати повної заборгованості, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовив;
- стягнув з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі: 1000,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення частини другої статті 117 КЗпП України, позаяк на момент звільнення з військової служби ОСОБА_1 не були виплачені всі належні йому суми і розмір таких сум був спірним.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога про виплату позивачу середнього грошового забезпечення має бути задоволена без визначення розрахунку в день, що не було враховано судом першої інстанції.
Водночас вимогу про зобов'язання відповідача виплатити позивачу середнє грошове забезпечення із розрахунку 932,84 грн в день суд апеляційної інстанції визнав передчасною, мотивувавши тим, що відповідач не провів такого нарахування і у цій частині права позивача ще не порушені.
Крім цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про нарахування й виплату грошового забезпечення з 30 січня 2020 року до 17 червня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з постановою Уряду від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі також - «Постанова №704») розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року.
Стосовно судових витрат, то суд апеляційної інстанції не погодився з місцевим судом щодо наявності підстав для стягнення з відповідача витрат за проведення експертизи. Апеляційний суд виходив з того, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку є ініціативою позивача і такий висновок судом не брався до уваги.
Зрештою суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у суді першої інстанції в розмірі: 1000,00 грн, визнавши цю суму розумною і співмірною.
6 квітня 2023 року Верховний Суд прийняв постанову, якою частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасував постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року, а справу направив на новий розгляд до цього ж суду.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що ОСОБА_1 оскаржує розмір прожиткового мінімуму, а не розмір мінімальної заробітної плати; неправильно застосував пункт 4 Постанови №704; не вжив заходів щодо оцінки та дослідження обставин, які мали суттєве значення для правильного вирішення спору.
6 червня 2023 року Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою залишив без задоволення апеляційні скарги сторін, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанцій погодився з висновками місцевого суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 117 КЗпП України, оскільки на момент звільнення позивачу не були виплачені всі належні суми.
Крім цього, суд апеляційної інстанцій погодився з висновками місцевого суду про наявність підстав компенсації позивачу витрат на правову допомогу у сумі: 1000,00 грн.
Короткий зміст касаційної скарги
Скаржник просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у здійсненні перерахунку грошового забезпечення із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. У іншій частині просить оскаржені судові рішення залишити без змін.
Підстави касаційного оскарження обґрунтовує посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
Позиція скаржника полягає в тому, що суди попередніх інстанцій:
- належно не розглянули його позовні вимоги, які стосуються нарахування й виплати відповідачем грошового забезпечення, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, а не 1 січня 2018 року;
- неправильно застосували пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103;
- не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 6 квітня 2023 року у справі №380/10075/21 (цій ж справі), щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у контексті того, що розміри посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців повинні вираховуватися, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
На цій основі скаржник доводить, що суди попередніх інстанцій неправильно вирішили спір та помилково відмовили у задоволення позову в окресленій частині спору.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відповідач висловив позицію двояко: у одній частині відзиву зазначив про безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість рішень, що оскаржуються; натомість у іншій частині відзиву відповідач просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Касаційної скарги відповідач не подавав.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 17 червня 2020 року №143 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника факультету бойового застосування військ Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу з 17 червня 2020 року.
У день звільнення ОСОБА_1 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного не провела з ним повного розрахунку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2021 року у справі №380/12051/20 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 1 січня 2016 року до 17 червня 2020 року у повному обсязі;
- зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 17 червня 2020 року відповідно до вимог Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного із заявою про здійснення доплати грошового забезпечення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців.
Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного листом-відповіддю від 28 квітня 2021 року №2454 відмовила ОСОБА_1 у доплаті грошового забезпечення.
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДУ
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року касаційне провадження в цій справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування й виплати йому з 30 січня 2020 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;
- зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити йому грошове забезпечення з 30 січня 2020 року до 17 червня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційного перегляду, Верховний Суд виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - «Закон №2011-XII») держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України видав постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 1 березня 2018 року), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
У пункті 4 Постанови №704 - у первинній його редакції, яка діяла до набрання чинності Постанови №103 -було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітка додатку 1 до Постанови №704 у цьому зв'язку повторювала нормативні положення пункту 4, а саме: «1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень».
Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови №704.
Проте 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України видав постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - «Постанова №103», чинна з 24 лютого 2018 року), якою внесено зміни до Постанови №704.
Зокрема, пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 постанови №103).
Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 (1 березня 2018 року) її пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови №704 - у зв'язку з прийняттям Постанови №103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови №704 у редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Надалі Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року №1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. №704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови №704 у новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень». У аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови №704.
Втім, ще до ухвалення Урядом постанови від 28 жовтня 2020 року №1038 Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнав протиправним і скасував пункт 6 Постанови №103.
Відтак з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови №704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови №704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
У цій справі позивач оспорює правомірність нарахування і виплати йому грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року до 17 червня 2020 року (дата виключення його з особового складу академії). Іншими словами, позивач, апелюючи до дати ухвалення судового рішення від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, доводить, що з 30 січня 2020 року його грошове забезпечення мало визначатися відповідачем за правилами пункту 4 Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (у випадку позивача - на 1 січня 2020 року), а не «на 1 січня 2018 року» (протягом спірного періоду, як було чи могло б бути згідно з пунктом 6 Постанови №103, якби не судове рішення у справі №826/6453/18) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у пунктах 39-44, 49-51, 62 постанови від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов таких висновків:
« 39. на думку колегії суддів зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ.
40. Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
41. При цьому колегія суддів зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
42. У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закон №1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
43. Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
44. Так, частина третя статті 1-1 Закону №2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
49. Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
50. Колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається прохання позивача видати йому довідку для перерахунку його пенсії з 01.01.2021 відповідно до постанови №704 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови №704, було обумовлено підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом №1082-IX, для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
51. При цьому колегія суддів зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1) .
62. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням .
Повертаючись до справи ОСОБА_1 , колегія суддів зауважує, що такий самий підхід Верховний Суд застосував у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, у постанові від 4 січня 2023 року у справі №640/17686/21, у постанові від 10 січня 2023 року у справі №440/1185/21.
Крім цього, правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, спір у якій - подібно до цієї справи - стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року до 6 листопада 2020 року відповідно до пункту 4 Постанови №704 у зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18.
У справах, про які мовиться вище, правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Проте з уваги на вимоги позивача, надто період, за який він просить нарахувати й доплатити йому грошове забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, а також зважаючи на вимоги і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 та повторений у постановах, зокрема, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 15 березня 2023 року у справі №420/6572/22, від 6 квітня 2023 року у справі №380/10075/21, має бути врахований при застосуванні положень пункту 4 Постанови №704 при вирішенні також і цієї справи.
Спираючись на указаний правовий висновок, Суд погоджується з доводами касаційної скарги в тому, що нарахування й виплата відповідачем грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року (як заявлено у позовній заяві) до його звільнення 17 червня 2020 року (згідно з наказом від 17 червня 2020 року №143) мали би здійснюватися, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, а не на 1 січня 2018 року.
Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, неправильно застосували норми матеріального права (пункт 4 Постанови №704) і залишили поза увагою висновки Верховного Суду щодо їхнього застосування у подібних правовідносинах, викладені, зокрема у постановах на які послався скаржник (від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 6 квітня 2023 року у справі №380/10075/21), внаслідок чого ухвалили незаконні й необґрунтовані судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в означеній частині спору.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Оскільки у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то за правилами частини першої статті 351 КАС України Суд вважає за необхідне прийняти нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.
Юридична оцінка обставин справи дає підстави Суду для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування й виплати позивачу з 30 січня 2020 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, та зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 30 січня 2020 року до 17 червня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У неоскаржуваній частині, яка не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення судів першої та апеляційної інстанцій належить залишити без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гомзяка Ігора Андрійовича задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду 16 вересня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування й виплати ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, та зобов'язання Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати й виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30 січня 2020 року до 17 червня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування й виплати ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) нарахувати й виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення за період з 30 січня 2020 року до 17 червня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У іншій частині Львівського окружного адміністративного суду 16 вересня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
…………………………………
…………………………………
…………………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду