21 березня 2024 року справа № 580/11415/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - Головне управління, позивач) подало позов, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідачка) податковий борг в сумі 7950,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачка не сплачує у добровільному порядку узгоджений податковий борг, а тому відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України позивач звертається до суду з позовом про його стягнення.
Ухвалою від 22.01.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справі (у письмову провадженні).
Відзив на позовну заяву від відповідачки не надійшов.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Згідно інтегрованих карток відповідачка має непогашений податковий борг перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 7950,00 грн, що виник згідно податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи:
- № 9070414540 від 09.06.2022 зі строком сплати 09.06.2022 у сумі 7025,00 грн;
- № 9071284299 від 09.06.2022 зі строком сплати 19.08.2022 у сумі 925,00 грн.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Платники податку зобов'язані, зокрема: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку (ст. 176 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи, згідно інтегрованих карток відповідачка має непогашений податковий борг перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 7950 грн, що виник згідно вищевказаних податкових декларацій платника єдиного податку.
Таким чином, податкові зобов'язання, які самостійно визначені відповідачкою у податкових деклараціях платника єдиного податку, є узгодженими.
За вимогами підп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.
Тому суд дійшов висновку, що грошові зобов'язання, визначені податковими деклараціями платника єдиного податку, є податковим боргом відповідачки.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 59.5 зазначеної статті передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
У зв'язку з несплатою відповідачкою узгодженої суми податкового зобов'язання позивач сформував податкову вимогу про сплату боргу форми Ф № 0002420-1307-2300 від 06.04.2023, яку направив відповідачці за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суд врахував, що за вказаною адресою позивачка була зареєстрована до 05.04.2021 (дати запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця).
У подальшому, з 04.06.2021 відповідачка зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд встановив, що податкові декларації платника єдиного податку третьої групи № 9070414540 від 09.06.2022 та № 9071284299 від 09.06.2022, подані відповідачкою, містили відомості про її нову податкову адресу ( АДРЕСА_2 ).
Таким чином, позивач, маючи відомості про актуальну податкову адресу, направив податкову вимогу про сплату боргу форми Ф № 0002420-1307-2300 від 06.04.2023 за попередньою податковою адресою.
Згідно пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Зміст вказаних норм вказує, що право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів залежить від обставини направлення платнику податків податкової вимоги за належною податковою адресою.
Однак Головне управління ДПС у Черкаській області на виконання наведених вимог Податкового кодексу України не надало до суду доказів надіслання відповідачці податкової вимоги за належною податковою адресою, отже, звернення до суду про стягнення податкового боргу є передчасним.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що задоволенні позову слід відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Частинами 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663);
2) відповідачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 21.03.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК