Справа № 560/20053/23
22 березня 2024 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Салюк П.І., розглянувши позовну заяву Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах,
Військова академія (м. Одеса) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року скасовано. Справу направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
У постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду колегія суддів, зокрема дійшла висновку, що у випадку, якщо позов було подано після закінчення встановлених законом строків, то суд повинен був визнати неповажними причини пропуску вищеописаного строку звернення до суду та вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку та вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19.
Ухвалою суду від 13 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані Військовою академією (м. Одеса) в заяві від 27.11.2023.
Вказано, що недоліки можуть бути усунені позивачем шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші суттєві підстави для поновлення строку з наданням доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами.
На виконання вимог ухвали суду позивачем надіслано заяву про обґрунтування підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду від 19.03.2024.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 цього Кодексу).
Суд зазначає, що право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Водночас, положеннями частини п'ятої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За усталеною практикою Верхового Суду (згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, постанов Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 22 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.001042, від 29 липня 2020 року у справі № 460/582/19, від 19 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.004149, від 10 лютого 2021 року у справі № 380/5952/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 420/9196/20) спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому, до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спірні правовідносини виникли з приводу стягнення спричиненої державі шкоди, а тому даний спір стосується проходження відповідачем публічної служби, навіть якщо притягнення особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувалося після звільнення особи.
Враховуючи наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 5 ст. 122 КАС України, тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Так, у заяві про поновлення процесуального строку відповідач посилається на здійсненні ним заходів досудового порядку вирішення спору.
Відповідач відповідно до наказу від 13.02.2020 № 9-РС був відрахований з числа курсантів Військової академії (м. Одеса) 13.02.2020.
Відповідач 13.02.2020 також був ознайомлений із довідкою-розрахунком на суму 355041,11 грн.
До суду з цим позовом позивач звернувся лише 18.11.2023, пропустивши місячний строк звернення до суду.
Тобто, про порушення своїх прав на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , позивач дізнався після ознайомлення останнього з розрахунком та спливом строку на добровільне відшкодування витрат на його утримання, а з позовною заявою щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) суму у розмірі 355041 грн. 11 коп. на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання звернувся лише 18.11.2023, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду.
Так, в довідці-розрахунку у відмітці про зобов'язання оплати суми в касу або на рахунок Військової академії (м. Одеса) поля дати та місяця не заповнені, однак заповнений рік, а саме 2020.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що кінцем добровільної сплати витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 є останній день 2020 року, а саме 31.12.2020.
Водночас, на переконання суду, повторне надсилання відповідачу вимоги-пропозиції від 02.10.2023 № 26/1/75 про порядок та строки відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач продовжив вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на відшкодування вказаних вище коштів і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Обставини, зазначені позивачем у заяві не можуть бути визнані судом обґрунтованими та поважними. При цьому позивачем не було надано суду доказів неможливості подання даної позовної заяви до суду протягом місяця з дня виключення відповідача зі списків особового складу університету та всіх видів забезпечення та ознайомлення ОСОБА_1 із загальним розрахунком коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта.
Триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Наведеними Військовою академією (м. Одеса) доводами у заяві поданому на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху, загалом позивач намагається виправдати свою тривалу пасивну поведінку щодо здійснення відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у ВНЗ, право на що у Військової академії (м. Одеса) ще з 2020 р., водночас не доводить поважності причин пропуску тривалого строку для звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд приходить до висновку про те, що даний позов подано із суттєвим пропущенням строку на звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, і матеріали справи не містять доказів в обґрунтування поважності причин, які об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 400/210/21 зазначено, що застосовуючи таке праворозуміння та визначений у нормативних актах алгоритм дій ВНЗ у вимірі обставин цієї справи, колегія суддів констатує, що після отримання рапорту ОСОБА_1 про небажання продовжувати навчання позивач повинен був здійснити розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в академії, відобразити узагальнену суму відшкодування у наказі про звільнення, а також надати останньому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови ОСОБА_1 здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, він міг набути право звернутися до суду з відповідним позовом. На переконання Суду, такі доводи заслуговують на увагу, адже обізнаність відповідача з розрахунком витрат, пов'язаних з його утриманням в академії, не є рівнозначним наданню йому часу на добровільне відшкодування таких витрат.
Разом із тим, колегія суду вважає, що на відміну від апеляційного суду, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до витягу з наказу начальника Військової академії (м. Одеса) (по стройовій частині) від 10 грудня 2020 року № 262, відповідачу оголошено суму до відшкодування за час навчання в академії у розмірі 358 750,3 грн. З довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, ОСОБА_1 ознайомився 10 грудня 2020 року під особистий підпис і зазначив, що з розрахунком згоден. Водночас, у цій довідці - розрахунку витрат не визначено строк (графа у розрахунку не заповнена), протягом якого відповідач має здійснити добровільне відшкодування витрат.
Тобто, фактично ОСОБА_1 не був обізнаний про строк, протягом якого він має добровільного сплатити витрати, пов'язані з його утриманням в академії.
Постанова Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 400/210/21 не є релевантним джерелом під час розгляду цієї справи, оскільки касаційним судом зроблено висновки щодо застосування норм права в правовідносинах, які є відмінними від тих, що є предметом розгляду в цій адміністративній справі. Так, у справі № 560/20054/23 у довідці - розрахунку витрат визначено строк (графа рік заповнена «2020»), протягом якого відповідач має здійснити добровільне відшкодування витрат. З чого вбачається, що право на звернення до суду у позивача у цій справі підлягає обчисленню з моменту закінчення строку вказаного в довідці-розрахунку, з якою ознайомлений відповідач.
В обґрунтування строку звернення до суду з даним позовом позивач вказав про те, що оскільки вимога-пропозиція направлена відповідачу 04.10.2023, строк, визначений ст. 122 КАС України не пропущено.
Суд вважає такі твердження хибними, оскільки відповідач відповідно до наказу від 13.02.2020 № 9-РС був відрахований з числа курсантів Військової академії (м. Одеса) 13.02.2020.
Таким чином, враховуючи висновки суду про те, що строк добровільної сплати відповідно до розрахунку слід вважати до 31.12.2020, то відлік строку звернення до суду із даними вимогами розпочався з наступного дня, а саме з 01.01.2021 та закінчився 01.02.2021, тобто позов подано із суттєвим пропущенням строку на звернення до суду і судом не встановлено поважних причин, які об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.
Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском строку, що визначений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наведені представником позивача підстави про поновлення прощеного строку звернення до суду, викладені у заяві від 19.03.2024 не можуть бути визнані такими, що об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху. Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші суттєві підстави для поновлення строку з наданням доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані Військовою академією (м. Одеса) в заяві від 19.03.2024.
Позовну заяву Військової академії (м.Одеса), залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяП.І. Салюк