Справа № 560/771/24
іменем України
22 березня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо ненадання ОСОБА_1 повної інформації про те, чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році, а якщо надавалися, то за які періоди у відповідь на її звернення від 24.10.2023 та 22.11.2023;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 повну інформацію про те, чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році, а якщо надавалися, то за які періоди протягом п'яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 належним чином посвідчені копії наступних документів:
- наказів / розпоряджень про основні відпустки ОСОБА_2 у 2022 році;
- наказів / розпоряджень про основні відпустки ОСОБА_2 у 2023 році;
- наказів / розпоряджень про додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 році;
- наказів / розпоряджень про додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2023 році.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС у Хмельницькій області із заявою про отримання публічної інформації щодо періодів основних та додаткових відпусток ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році, якщо надавалися, то за які періоди. Вказує, що листом від 20.11.2023 №439/М/22-01-11-01-03-09 у наданні такої інформації відмовлено із посиланням на те, що така інформація є конфіденційною, оскільки не стосується виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану із здійсненням функції держави або органів місцевого самоврядування.
Зазначає, що 22.11.2023 року повторно звернулася до відповідача із проханням надати таку інформацію:
1. Скільки днів щорічної відпустки було використано ОСОБА_2 у 2022 році?
2. Скільки днів додаткової відпустки було використано ОСОБА_2 у 2022 році?
3. Скільки днів щорічної відпустки було використано ОСОБА_2 у 2023 році?
4. Скільки днів додаткової відпустки було використано ОСОБА_2 у 2023 році?
5. Кількість днів невикористаної щорічної відпустки, за які ОСОБА_2 було виплачена грошову компенсацію при звільненні?
6. Кількість днів невикористаної додаткової відпустки, за які ОСОБА_2 було виплачена грошову компенсацію при звільненні?
7. Суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, яка була виплачена ОСОБА_2 при звільненні?
8. Періоди (з/по), у які ОСОБА_2 знаходився у щорічній відпустці у 2022 році?
9. Періоди (з/ по), у які ОСОБА_2 знаходився у щорічній відпустці у 2023 році?
10. Періоди (з/ по), у які ОСОБА_2 знаходився у додатковій відпустці у 2022 році?
11. Періоди (з/ по), у які ОСОБА_2 знаходився у додатковій відпустці у 2023 році?
12. Підстави, з яких ОСОБА_2 надавалась додаткова відпустка у 2022 році?
13. Підстави, з яких ОСОБА_2 надавалась додаткова відпустка у 2023 році?
Вказує, що у наданні даної інформації також відмовлено, оскільки така інформація, нібито, не стосується виконання обов'язків державного службовця. Вважає таку бездіяльність Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо ненадання відповіді на її заяву протиправною та явно незаконною, просить позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ГУ ДПС у межах функцій і повноважень, з урахуванням норм законодавства України, надало ОСОБА_1 відповідь від 20.11.2023 №439/М/22-01-11-01-03-09 з інформацією щодо основної та додаткової відпустки ОСОБА_2 . Вказує, що листом від 20.12.2023 №486/М/22-01-11-01-03-08 заявниці надано відповідь щодо тривалості щорічної основної та додаткової відпусток головного державного інспектора відділу з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 у 2022 та 2023 роках. Зазначає, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області під час надання відповіді на заяви ОСОБА_1 від 24.10.2023 та від 20.11.2023 діяло в межах вимог норм Закону №393 та Закону №2657 з врахуванням права ОСОБА_2 на повагу до особистого життя.
Від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що надана відповідачем у відзиві інформація має суперечливий та непослідовний характер. Вказує, що відповідач помилково перекладає на позивача обов'язок аналізу змісту заяви та її структурних елементів для правильності розподілу у системі діловодства. Зазначає, що відповідач у відзиві визнає, що при аналізі запитів ОСОБА_1 трискладовий тест не застосовувався. Просить позовні вимоги задовольнити.
Від представника відповідача надійшло заперечення, в якому зазначає, що запитувана позивачем інформація щодо періодів перебування ОСОБА_2 у щорічних відпустках очевидно не відноситься до інформації, що стосується здійснення особою посадових або службових повноважень, не стосується захисту прав дитини, а саме ніяким чином не впливає на отримання аліментів у належному розмірі. Вказує, що ОСОБА_2 згоди на поширення інформації щодо своїх даних не надавав. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області про закриття провадження у справі відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
24.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС у Хмельницькій області із заявою про отримання інформації про основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 роках.
Листом від 20.11.2023 №439/М/22-01-11-01-03-09 Головне управління ДПС у Хмельницькій області повідомило, що інформація щодо відпусток особи, яка займає (займала) посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування не стосується виконання повноважень державним службовцем, а отже є конфіденційною і може бути поширена лише за умов і з підстав, встановлених чинним законодавством України. Також повідомлено, про те, що щорічна відпустка головного державного інспектора відділу з питань запобігання та виявлення корупції Мартинюка В.Г. складала:
- 2022 році - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 10 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- 2023 році - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 11 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби.
22.11.2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління ДПС у Хмельницькій області із заявою, в якій просила надати таку інформацію:
1. Скільки днів щорічної відпустки було використано ОСОБА_2 у 2022 році?
2. Скільки днів додаткової відпустки було використано ОСОБА_2 у 2022 році?
3. Скільки днів щорічної відпустки було використано ОСОБА_2 у 2023 році?
4. Скільки днів додаткової відпустки було використано ОСОБА_2 у 2023 році?
5. Кількість днів невикористаної щорічної відпустки, за які ОСОБА_2 було виплачена грошову компенсацію при звільненні?
6. Кількість днів невикористаної додаткової відпустки, за які ОСОБА_2 було виплачена грошову компенсацію при звільненні?
7. Суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, яка була виплачена ОСОБА_2 при звільненні?
8. Періоди (з/по), у які ОСОБА_2 знаходився у щорічній відпустці у 2022 році?
9. Періоди (з/ по), у які ОСОБА_2 знаходився у щорічній відпустці у 2023 році?
10. Періоди (з/ по), у які ОСОБА_2 знаходився у додатковій відпустці у 2022 році?
11. Періоди (з/ по), у які ОСОБА_2 знаходився у додатковій відпустці у 2023 році?
12. Підстави, з яких ОСОБА_2 надавалась додаткова відпустка у 2022 році?
13. Підстави, з яких ОСОБА_2 надавалась додаткова відпустка у 2023 році?.
Листом від 20.12.2023 №486/М/22-01-11-01-03-08 Головне управління ДПС у Хмельницькій області повідомило, що щорічна відпустка головного державного інспектора відділу з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 складала:
- 2022 році - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 10 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- 2023 році - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 11 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 27.07.2023 №271-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 ", управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку проведено повний розрахунок із виплат ОСОБА_2 , згідно якого:
- виплачено компенсацію за 15 календарних днів невикористаних відпусток (4 календарних дні щорічної основної відпустки за робочий період з 19.05.2022 по 18.05.2023, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби за робочий період з 23.06.2023 по 22.06.2024);
- здійснено нарахування із заробітної плати за 18 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий період з 19.05.2023 року по 27.07.2023, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, на підставі статті 24 ЗУ "Про відпустки".
Інформація щодо відпусток особи, яка займає (займала) посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування не стосується виконання повноважень державним службовцем, а отже є конфіденційною і може бути поширена лише за умов і з підстав, встановлених чинним законодавством України.
Позивачка, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернулася до суду за захистом своїх прав.
IV. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" № 2657-XII від 02.10.1992 р. (далі Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону №2657-XII ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Згідно ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI, від 13.01.2011р. (далі Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного Суду України № 10 від 29.09.2016 р. "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", яка була прийнята для забезпечення однакового застосування адміністративними судами положень законодавства про доступ до публічної інформації, надано відповідні роз'яснення.
Зокрема, в п. 1 Постанови Пленуму ВАСУ зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Частиною 8 статті 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців організаційно-правова форма відповідача визначена як орган державної влади (код 84.11 Державне управління загального характеру).
Запитувана позивачем інформація відноситься до публічної, та такої, що не може бути обмеженою в доступі, а відповідач є належним розпорядником вказаної інформації.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
У пункті 6 вищевказаної Постанови Пленуму ВАСУ зазначено, що обмеження доступу до інформації (будь-якої) може бути правомірним тільки після застосування трискладового тесту.
Пунктом 6.2 Постанови Пленуму ВАСУ визначено, що з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися: 1) якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); 2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ); 3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ) (щодо визначення суспільного інтересу див. пункт 6.4).
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав трискладового тесту означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необгрунтованою.
Тому якщо під час розгляду справи в суді буде з'ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник не застосовував трискладового тесту або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною.
Зазначена позиція постійно підтримується і Верховним Судом у його рішеннях.
Як вбачається з відповіді відповідача, в останній відсутнє будь-яке обґрунтування щодо застосування трискладового тесту, вказано лише, що інформація щодо відпусток особи, яка займає (займала) посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування не стосується виконання повноважень державним службовцем, а отже є конфіденційною і може бути поширена лише за умов і з підстав, встановлених чинним законодавством України.
Одночасно відповідач не заперечує, що така інформація знаходиться у його розпорядженні.
Визначення, чи відноситься інформація до інформації, яка є конфіденційною обов'язково повинно враховувати: 1) чи не належить така інформація до винятків, зокрема, передбачених ч. 5 ст. 6 Закону про доступ до публічної інформації; 2) чи розпорядник інформації застосував трискладовий тест щодо такої інформації.
Відповідач не застосував трискладовий тест при відмові у наданні такої інформації.
У ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантоване право на свободу одержувати інформацію. Відмова відповідача надати інформацію становить порушення цієї норми, оскільки така відмова не була необхідною у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Отже, враховуючи, що запитувана позивачем інформація не є інформацією з обмеженим доступом, спірна інформація є публічною у розумінні Закону № 2939-VІ, а відповідач є її розпорядником відповідно до статті 13 цього Закону, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні запитуваної ним інформації, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо ненадання ОСОБА_1 повної інформації про те, чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році у відповідь на її звернення від 24.10.2023 та 22.11.2023;
- зобов'язання Головного управління ДПС у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 повну інформацію про те, чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році, а якщо надавалися, вказати за які періоди.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 належним чином посвідчені копії наступних документів:
- наказів / розпоряджень про основні відпустки ОСОБА_2 у 2022 році;
- наказів / розпоряджень про основні відпустки ОСОБА_2 у 2023 році;
- наказів / розпоряджень про додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 році;
- наказів / розпоряджень про додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2023 році, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, предметом судового розгляду можуть бути лише правовідносини, які вже виникли і пов'язані з захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який відсутній, що суперечить приписам КАС України, оскільки позивачка не зверталася до відповідача щодо надання їй вказаних документів, а відповідач не відмовляв у наданні таких документів. Отже, така вимога не підлягає задоволенню.
За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн., тому ці витрати згідно з ч.1 ст.139 КАС України слід присудити на її користь.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження витрат на правничу допомогу у цій адміністративній справі, тому в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо ненадання ОСОБА_1 повної інформації про те, чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році у відповідь на її звернення від 24.10.2023 та 22.11.2023.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 повну інформацію про те, чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році, а якщо надавалися, вказати за які періоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - ВП 44070171)
Головуюча суддя Д.Д. Гнап