Справа № 560/20732/23
іменем України
22 березня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не видачі наказу на звільнення позивача з військової служби відповідно до четвертого абзацу підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: "військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час дії воєнного стану звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико - соціальної експертної комісії або лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров'я";
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ, яким звільнити з військової служби ОСОБА_1 відповідно до четвертого абзацу підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: "військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час дії воєнного стану звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико - соціальної експертної комісії або лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров'я".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звертався з рапортом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив звільнити з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Однак, станом на момент звернення до суду, рішення по суті рапорту відповідачем не надано, з військової служби не звільнено. Вважає бездіяльність відповідача протиправною.
Від військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує. Зазначає, що позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , яка в свою чергу підпорядковується військовій частині НОМЕР_2 . Вказує, що поданий позивачем разом з рапортом про звільнення висновок лікарсько-консультативної комісії №115 від 03.04.2023, не є належним підтверджуючим документом для звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Зазначає, що командиром військової частини НОМЕР_2 27.10.2023 розглянуто рапорт про звільнення з військової служби. Повідомлено, що для підтвердження, вказаної обставини для звільнення з військової служби, необхідно надати документи видані уповноваженими органами, що засвідчують: необхідність постійного догляду, підтвердженої висновком МСЕК та про здійснення позивачем такого догляду, підтвердженого у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року залучено до участі у справі як співвідповідача військову частину НОМЕР_2 .
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією і проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_2 .
Позивач звернувся 05.10.2023 з рапортом про звільнення з військової служби до командира інженерно - саперного взводу лейтенанта ОСОБА_2 .
Вказаний рапорт зареєстрований у журналі реєстрації вхідних документів військової частини НОМЕР_1 за №908 від 06.10.2023.
08.10.2023 рапорт та завірені належним чином документи передано за підлеглістю до штабу військової частини НОМЕР_2 .
Командир військової частини НОМЕР_2 листом від 27.10.2023 №11686 розглянувши рапорт позивача про звільнення з військової служби, повідомив, що для підтвердження, вказаної ОСОБА_1 обставини для звільнення з військової служби, необхідно надати документи видані уповноваженими органами, що засвідчують: необхідність постійного догляду, підтвердженої висновком МСЕК та про здійснення позивачем такого догляду, підтвердженого у відповідності до вимог чинного законодавства. У разі подання рапорту по команді, разом з документами, що підтверджують підстави для звільнення у відповідності до вимог чинного законодавства, клопотання позивача підлягатиме задоволенню.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з позовом до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За нормами частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
В свою чергу, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Постановою КМУ «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» від 12.06.2013 року №413 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Судом встановлено, що відповідно до довідки КНП "Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня" №115 від 03.04.2023, відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.
Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Підпунктом 1 пункту 11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 року №189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 року за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
З проведеного ретельного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд приходить до висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
За таких обставин, норми Закону №2232-XII та Постанови КМУ №413 не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення Постанови конкретизують суб'єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, яка потребує стороннього догляду.
В даному випадку, для підтвердження необхідності стороннього догляду за ОСОБА_3 , позивач мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії.
З огляду на зазначене, поданий позивачем разом з рапортом про звільнення висновок лікарсько-консультативної комісії №115 від 03.04.2023 року, виданий КНП "Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня", не є належним підтверджуючим документом для звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З врахуванням положень ст. 139 КАС України, судові витрати, що підлягають розподілу - відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуюча суддя Д.Д. Гнап