Справа № 500/978/24
22 березня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову позивачу у призначенні пенсії від 01.11.2023 №103750006889;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до періодів страхового стажу позивача період навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі по спеціальності агрономія з 01.09.1981 по 28.02.1986 та період роботи в колгоспі «Радянська Україна» з 22.05.1989 по 10.11.1989,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області переглянути заяву позивача від 27.10.2023 з урахуванням періодів страхового стажу: періоду навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі по спеціальності агрономія з 01.09.1981 по 28.02.1986 та періоду роботи в колгоспі «Радянська Україна» з 22.05.1989 по 10.11.1989.
В обґрунтування позову вказано, що позивач 27.10.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 01.11.2023 №103750006889, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. З рішення вбачається, що до страхового стажу позивача не враховано період навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі з 01.09.1981 по 28.02.1986, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби та перевищує загальновстановлений термін; період роботи в колгоспі «Радянська Україна» з 22.05.1989 по 10.11.1989, оскільки в довідці із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві №72, виданій Агрофірмою «Світанок» відсутня дата реєстрації довідки.
Позивач стверджує, що відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно не зараховано до загального страхового стажу період навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі та роботи в колгоспі «Радянська Україна».
До заяви про призначення пенсії за віком на підтвердження проходженням позивачем навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі по спеціальності агрономія період з 01.09.1981 по 28.02.1986 було надано диплом НОМЕР_1 від 28 02.1986. Відповідно до військового квитка НОМЕР_2 від 01.11.1981 позивача було призвано для проходження строкової військової служби з 01.11.1981 по 25.10.1983. ОСОБА_1 розпочав навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі по спеціальності агрономія з 01.09.1981, проте з 01.11.1981 по 25.10.1983 не навчався, так як взяв академічну відпустку в зв'язку з проходженням строкової військової служби, після завершення якої повернувся на навчання в технікум, яке закінчив 28.02.1986.
Щодо періоду роботи в колгоспі «Радянська Україна» з 22.05.1989 по 10.11.1989 зазначає, що для призначення пенсії за віком ним було надано довідку від 06.04.2023 №9, видану дирекцією СТОВ «Україна» про те, що він дійсно працював у колгоспі «Радянська України». Відсутність у довідці №72 дати реєстрації, на переконання позивача, не може бути причиною неврахування періоду роботи до страхового стажу, інформація щодо спірного періоду роботи міститься також в трудовій книжці НОМЕР_3 від 16.07.1987.
З огляду на викладене вважає, що оскаржуване рішення порушує його право на соціальний захист та просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 22.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надано відповідачам строк для подання відзиву на позов.
14.03.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому, серед іншого, вказано, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 01.11.2023 №103750006889 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Зазначено, що за наданими документами до страхового стажу позивача не зараховано: період навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі з 01.09.1981 по 28.02.1986, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби та перевищує загальновстановлений термін; період роботи в колгоспі «Радянська Україна» з 22.05.1989 по 10.11.1989, оскільки в довідці із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві №72, виданої Агрофірмою «Світанок», відсутня дата реєстрації.
Звернуто увагу, що навіть при можливому зарахуванні спірних періодів у позивача відсутній достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком.
З урахуванням вищенаведеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.69-71).
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відзив на позов у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі), не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 22.02.2024 та копія позовної заяви з додатками були доставлені в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 23.02.2024 та 20.02.2024 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.67, 67 зворот).
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), досягнувши віку 60 років, 27.10.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, до якої додав відповідні документи.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №103750006889 від 01.11.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні вказано, що вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 30 років. Страховий стаж особи становить 21 рік 02 місяці 29 днів.
За доданими документами до страхового стажу не враховано: період навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі з 01.09.1981 по 28.02.1986, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби та перевищує загальновстановлений термін; період роботи в колгоспі «Радянська Україна» з 22.05.1989 по 10.11.1989, оскільки в довідці із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві №72, виданій Агрофірмою «Світанок», відсутня дата реєстрації (а.с.55).
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправними та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із даним позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Судом досліджено записи трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_3 щодо спірного періоду його роботи в колгоспі «Радянська Україна».
Розділ «Відомості про роботу» :
22.05.1989, зарахований рішенням правління колгоспу «Радянська Україна» на посаду агронома,
10.11.1989, звільнений за власним бажанням.
Запис про звільнення з колгоспу «Радянська Україна» засвідчений підписами уповноважених осіб та скріплений печаткою колгоспу (а.с.33).
Як вбачається з оскаржуваного рішення, період роботи в колгоспі «Радянська Україна» з 22.05.1989 по 10.11.1989 не зараховано до стажу позивача, оскільки в довідці з зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві №72, виданій Агрофірмою «Світанок», відсутня дата реєстрації (а.с.55).
В матеріалах справи наявна довідка №72 (без дати видачі), видана Агрофірмою «Світанок», про те, що ОСОБА_1 працював в колгоспі «Радянська Україна» з 22.05.1989 по 10.11.1989. Довідка видана на підставі книги обліку трудового стажу і заробітку працюючих (а.с.49). Така довідка не містить інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві, однак підтверджує період роботи позивача у колгоспі.
Водночас у трудовій книжці позивача міститься інформація про трудову участь ОСОБА_1 в колективному господарстві у 1989 році в колгоспі «Радянська Україна». Відповідний запис засвідчений підписами уповноважених осіб та скріплений печаткою колгоспу (а.с.39).
Також на підтвердження виконання встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі «Радянська Україна» (в подальшому КСП «Україна», СВК «Україна», СТОВ «Україна») позивачем до матеріалів позову надано довідку №9 від 06.04.2023, видану СТОВ «Україна», з якої вбачається інформація про роботу ОСОБА_1 в колгоспі «Радянська Україна» у період 1986-1989 років, та про вироблення ним встановленого мінімуму людиноднів у цей період (а.с.52).
Отже, період роботи позивача в колгоспі «Радянська Україна» з 22.05.1989 по 10.11.1989 підтверджений належним чином оформленими записами трудової книжки НОМЕР_3 та наданими довідками. Відтак до страхового стажу позивача належить зарахувати період його роботи в колгоспі «Радянська Україна» з 22.05.1989 по 10.11.1989.
Що стосується періоду навчання ОСОБА_1 в Немішаївському радгоспі-технікумі з 01.09.1981 в 28.02.1986, то до органів Пенсійного фонду та до матеріалів справи позивачем надано копію диплома НОМЕР_1 , виданого 28.02.1986, з якого слідує, що ОСОБА_1 у 1981 році вступив до Немішаївського радгоспу-технікуму і у 1986 році закінчив повний курс по спеціальності «Агрономія» (а.с.28).
Відповідно до змісту оскаржуваного рішення позивачу не зараховано до страхового стажу період навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі з 01.09.1981 по 28.02.1986, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби та перевищує загальновстановлений термін.
Як вбачається з військового квитка НОМЕР_2 від 01.11.1981, позивач проходив строкову військову службу з 01.11.1981 по 25.10.1983 (а.с.41-48). Вказаний період проходження військової служби з 01.11.1981 по 25.10.1983 зараховано позивачу до страхового стажу, що підтверджується розрахунком зарахованого стажу, наданим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с.79).
У позові ОСОБА_1 вказує, що розпочав навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі по спеціальності агрономія з 01.09.1981, проте у період з 01.11.1981 по 25.10.1983 не навчався, так як взяв академічну відпустку в зв'язку з проходженням строкової військової служби, після завершення якої повернувся на навчання до Немішаївського радгоспу-технікуму, який закінчив 28.02.1986.
Суд зазначав, що відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, а згідно з пунктом 8 Порядку №637 такий період підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
З огляду на вказані положення законодавства, наявну в матеріалах справи копію диплома НОМЕР_1 від 28.02.1986 та зарахування органами Пенсійного фонду позивачу до страхового стажу періоду проходження військової служби з 01.11.1981 по 25.10.1983, період навчання позивача в Немішаївському радгоспі-технікумі має бути зарахований до його страхового стажу з урахуванням таких періодів: з 01.09.1981 по 31.10.1981 та з 26.10.1983 по 28.02.1986.
Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, суд констатує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №103750006889 від 01.11.2023 в частині незарахування спірних періодів до стажу позивача є протиправним та підлягає скасуванню, а вказані періоди належить зарахувати до стажу позивача.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області переглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 з урахуванням спірних періодів страхового стажу, слід зазначити, що при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має зарахувати страховий стаж та повторно розглянути заяву позивача, суд враховує, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналізуючи вищезазначені норми Порядку №22-1, суд зазначає, що:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивача про призначення пенсії від 27.10.2023 та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу позивача періоди навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі з 01.09.1981 по 31.10.1981 та з 26.10.1983 по 28.02.1986, та період роботи в колгоспі «Радянська Україна» з 22.05.1989 по 10.11.1989.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 17.02.2024 (а.с.58).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 258, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №103750006889 від 01.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, зарахувавши ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі з 01.09.1981 по 31.10.1981 та з 26.10.1983 по 28.02.1986, та період роботи в колгоспі «Радянська Україна» з 22.05.1989 по 10.11.1989.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вулиця Саєнка Андрія, 10, місто Фастів, Київська область, 08500, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 22933548).
Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2024 року.
Суддя Чепенюк О.В.