Справа № 500/1047/24
20 березня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання- Хоміцької С.О., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Колодія А.С., представника відповідача - Куриляк М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування термінового обмежувального припису, -
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , у якому просить просить суд визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №254649 від 22.02.2024 винесений СРПП ВП №1 м. Тернопіль РУ поліції ГУНП в Тернопільській області відносно позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.02.2024 СРПП ВП №1 м. Тернопіль РУ поліції ГУНП в Тернопільській області відносно позивача складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №254649 щодо порушення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в якому зазначено, що позивачем щодо його дружини - ОСОБА_2 та його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , вчинено фізичне, психологічне та економічни насильство.
Позивач стверджує, що за вказаним терміновим заборонним приписом до позивача застосовано запобіжний захід у виді заборони на вхід та перебування в місці проживання та заборону контактувати з постраждалими. Вказаний припис винесений строком на 10 діб з 11год 00хв 22.02.2024 до 11год 00хв 03.03.2024 та містить підписи відповідних осіб та роз'яснення щодо настання відповідальності за його невиконання та порядок його оскарження.
Позивач із таким приписом не погоджується, вважає його протиправним і таким що винесений з порушенням встановленого порядку, оскільки оформлений не у відповідності до фактичних обставин справи та за відсутності будь-яких підстав, а тому базується на припущеннях відповідача, які нічим не обґрунтовані, що в сукупності, на переконання позивача, порушує його права та підлягає скасуванню з огляду на що він звернувся із даним позовом до суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 14.03.2024.
Відповідач 12.03.2024 надіслав на адресу суду відзив, у якому повністю заперечує проти задоволення позовних вимог мотивуючи свою позицію тим, що терміновий заборонний припис виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України і саме на поліцейського уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України покладений обов'язок здійснити оцінку ризиків вчинення домашнього насильства шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи і на власний розсуд прийняти рішення про винесення термінового заборонного припису.
Відповідач зазначає, що закон наділяє посадову особу уповноваженого органу на власний розсуд вирішувати питання про необхідність винесення термінового заборонного припису та вказує, що згідно Форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 22.02.2024, за результатом якої винесений оскаржуваний терміновий заборонний припис серії АА №254649, інспектором лейтенантом поліції ОСОБА_4 встановлено середній рівень небезпеки, з урахуванням відповідей постраждалої особи.
Така оцінка, за твердженням представника відповідача, повністю відповідає вимогам, які встановлено абзацом 1 пункту 6 розділу ІІ Порядку №369/180 та проведена з дотриманням процедури, визначеної Порядком №369/180 та Порядком №654, з огляду на що вказує, що підстави для скасування такого припису відсутні.
Ухвалою суду від 14.03.2024 проведено заміну відповідача Тернопільське районне управління поліції ГУНП в Тернопільській області на належного - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області та задоволено клопотання представника відповідача про долучення документів до матеріалів справи.
Розгляд справи відкладено на 20.03.2024.
19.03.2024 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача надійшли письмові пояснення щодо позову, у яких остання повідомила, що 22.02.2024 її колишній чоловік, ОСОБА_1 , забрав без її дозволу ключі від автомобіля який належить матері ОСОБА_2 та перешкоджав вчасно відвезти дітей до школи. Потім почав штовхати її та душити, почав кричати, що випише та вижене разом із дітьми з будинку, в якому останні проживають. Зазначає, що під час сварки діти дуже плакали. Донька через кривдника батька не попала в школу. Після виклику працівників поліції донька ОСОБА_5 сама запропонувала працівникам поліції дати пояснення добровільно. Вказала, що за обставин застосування до неї насильства та тиску в присутності неповнолітніх дітей, 22.02.2024 вона змушена була звернутись до правоохоронних органів, якими і був винесений оскаржений терміновий заборонний припис та застосовано запобіжний захід у виді встановлення заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Інших заяв від учасників на адресу суду не надходило.
В судових засіданнях позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позові. Представник відповідача заперечила проти позову з мотивів викладених у відзиві на позов.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Як слідує з матеріалів справи, 22.02.2024 інспектором СРПП ВП №1 (м. Тернопіль) РУ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції ОСОБА_4 складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №254649 у зв'язку зі скоєнням домашнього насильства, а саме, вчинення ним 22.02.2024 відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 та неповнолітньої доньки ОСОБА_6 домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, що проявилося у забиранні документів на автомобіль, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному чи фізичному здоров'ю чим порушено пункти 3, 4 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Вказаним заборонним приписом застосовано заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 10 діб з 11 год 00 хв 22.02.2024 та діє до 11 год 00 хв 03.03.2024.
Вказаний заборонний припис підписано посадовою особою, яка його склала, а також кривдником та постраждалою особою.
Вважаючи зазначений припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважає що вказаний припис винесений з порушенням порядку, оформлений не у відповідності до фактичних обставин справи та за відсутності будь-яких підстав, а також, будуються на припущеннях поліцейського.
Суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №254649 від 22.02.2024.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує ту обставину що заборонний припис на час розгляду справи по суті вичерпав свою дію.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з частиною другою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначає Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII від 07.12.2017 (далі - Закон №2229).
Положеннями частини першої статті 1 Закону України №2229 визначено, що:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (пункт 3);
- кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6);
- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (пункт 8);
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (пункт 14);
- фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2229 запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
Статтею 6 Закону №2229 визначено суб'єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, серед яких, до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать уповноважені підрозділи органів Національної поліції України.
За приписами частини першої статті 10 Закону №2229 до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать: виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії; анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством; взаємодія з іншими суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону; звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Отже, законодавець передбачив, що формами домашнього насильства, що включають словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, а також ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру - є психологічним та фізичним насильством.
При цьому саме на уповноважені підрозділи органів Національної поліції України покладено функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до пункту 16 статті 1 Закону №2229 терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний, захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення, домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Статтею 24 Закону №2229 визначено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, до яких належить, зокрема терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Так, статтею 25 Закону №2229 передбачено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Першим спірним моментом у розглядуваній справі, було те, які ж заходи містив терміновий заборонний припис. В копії припису, що долучена до матеріалів справи позивачем було відмічено 2 та 3 пункти, а в копії що долучена стороною відповідача - тільки пункт 3 - заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
При вирішенні даного спірного моменту сторони дійшли згоди, що все таки було застосовано саме пункт 3 - заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.
Дія термінового заборонного припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
Кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов'язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.
При цьому визначено, що терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.
На виконання приписів частини одинадцятої статті 25 Закону №2229, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 №654 затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника (надалі - Порядок №654).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
За змістом пунктів 2, 3 розділу ІІ Порядку №654 припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку №654 припис може містити такі заходи: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу ІІ Порядку №654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер. Усі реквізити припису заповнюються державною мовою, розбірливим почерком, чорнилом чорного або синього кольору. У разі якщо особа, щодо якої виноситься припис, не володіє українською мовою, припис складається за участю перекладача.
Пунктом 10 розділу ІІ Порядку №654 передбачено відомості, які зазначаються у приписі.
Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій (пункт 11 розділу ІІ Порядку №654).
Відповідно до пункту 22 розділу ІІ Порядку №654 особа, стосовно якої винесено припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виносив припис.
Відповідно до п.9 розділу ІІ Порядку №654 Припис у паперовій формі складається в одному примірнику з утворенням двох копій через самокопіювальний папір. Оригінал припису вручається кривднику під підпис, перша копія - постраждалій особі або її представнику, друга копія залишається у працівника уповноваженого підрозділу поліції.
У розглядуваній справі встановлено, що всупереч вищенаведеному положенню оригінал припису вручений не кривднику, а постраждалій особі.
Відповідно до п.8 розділу ІІ Порядку №654 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до припису, а також унесення додаткових записів після того, як припис підписано постраждалою особою (її представником), свідком(ами) (за наявності) та кривдником.
У разі допущення порушень при оформленні припису його заповнений бланк вважається зіпсованим.
Всупереч наведеній нормі, як в копії припису позивача так і в копіії припису відповідача містяться виправлення щодо дати дії припису.
Як встановлено судом, заборонним приписом застосовано заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 10 діб з 11год 00хв 22.02.2024 та діє до 11год 00хв 03.03.2024.
Суд зазначає, що процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначає Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року №369/180 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2019 року за №333/33304) (далі - Порядок №369).
Відповідно до пункту 4, абзацу 1 пункту 5 розділу І Порядку №369 оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства.
Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.
Оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи (пункт 1 розділу ІІ Порядку №369).
За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам (пункт 2 розділу ІІ Порядку №369).
Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи (пункт 3 розділу ІІ Порядку №369).
У разі виявлення будь-яких інших чинників/обставин за результатами оцінки ситуації, які можуть вплинути на рівень небезпеки (ризику) вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції у позиції «Зауваження поліцейського уповноваженого підрозділу поліції щодо будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують/знижують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи» форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства робить запис про наявність таких чинників/обставин, їхні можливі наслідки та надає інші зауваження щодо них (пункт 4 розділу ІІ Порядку №369).
У зв'язку з тим, що кожна окрема ситуація може мати унікальні чинники/обставини, які впливають на рівень небезпеки та ризик летального випадку, пов'язаного з насильством, не передбачені формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на власний розсуд може оцінити рівень небезпеки як високий, якщо він/вона вважає, що постраждала особа перебуває в потенційно небезпечній ситуації або яка може спричинити смерть особи або інші тяжкі наслідки. Про наявність та можливі наслідки дії таких чинників/обставин поліцейський уповноваженого підрозділу поліції робить запис у відповідній позиції форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (пункт 5 розділу ІІ Порядку №369).
Дві відповіді «Так» на запитання з №1-6 та на будь-яку кількість запитань з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.
Відповідь «Так» на одне запитання з №1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7-27 або жодної відповіді на запитання з №1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки.
Відповідь «Так» на одне запитання з №1-6 та на не більше ніж шість запитань з №7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.
Якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді/Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки (пункт 6 розділу ІІ Порядку №369).
Залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника (пункт 7 розділу ІІ Порядку №369).
Суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями чинного законодавства результати оцінки ризиків є обов'язковими для поліцейського уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством. Без складання оцінки ризиків поліцейський уповноваженого підрозділу поліції не спроможний визначити рівень небезпеки: високий, середній або низький, не може з'ясувати обставини конфлікту та виявити чинники й умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
Так, до матеріалів судової справи долучено Форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 22.02.2024 (постраждала особа - ОСОБА_2 , кривдник - ОСОБА_1 ).
Суд дослідив зміст цієї форми та встановив, що інспектором поліції на всі запитання окрім №6, №7, №10, №13, №17, №18, №19 та №26 надано відповідь «Ні».
Стосовно наявності будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують/знижують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи, інспектор поліції вказав, що таких немає.
За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства інспектор поліції визначив рівень небезпеки як середній.
Аналізуючи окремі пункти Форми оцінки ризиків, суд вважає, що інспектор при їх заповненні діяв з формальним підходом. Це видно з аналізу копії Форми. В пункті 17 на питання чи вчиняв кривдник раніше насильство відносно постраждалої особи інспектор відмітив "так", при цьому необхідно який саме вид насильства раніше вчиняв кривдник (що необхідно було обов'язково зазначити) інспектор не відмітив.
У п.26 на питання "чи виганяв кривдник постраждалу особу або дітей з місця проживання" інспектор відмітив і " так" і "ні", а потім закреслив "Ні".
Взаємосуперечливими є ствердні відповіді на питання в п.18 та п.19 Форми., оскільки якщо кривдник має фінансові проблеми то як потерпіла особа разом з дітьми може бути економічно залежна від кривдника.
Суд звертає увагу на те, що інспектором зважаючи на дані обставини невірно оцінено рівень небезпеки як середній.
Водночас, якщо рівень небезпеки оцінюється як низький, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника в силу вимог абзацу другого пункту 7 розділу ІІ Порядку №369 виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
У спірному випадку суд враховує, що відповідно до Форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 22.02.2024 щодо оскарженого заборонного припису інспектором поліції надано відповідей «Так» на одне із запитань з блоку №1-6, а блок запитань №7-27 містить відповідь «Так» на запитання - за №7, №10, №13, №17, №18, №19 та №26.
При цьому аналіз змісту наданих відповідачем доказів пояснень не дає змоги достеменно встановити суду, що позивач вчинив дії стосовно того, що документів на автомобіль (відсутня інформація щодо того, хто власник такого транспортного засобу, його марку, державний номерний знак, режим користування кожним із членів подружжя), які б при цьому дали змогу встановити ймовірність завдання дружині позивача шкоду, зокрема її психологічному чи фізичному здоров'ю.
При цьому суд звертає увагу на те, що оскаржений припис стосується насильства економічного характеру, яке за приписами статті 1 Закону №2229, являє собою форму домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Разом з тим суд відзначає, що у Формі оцінки ризиків вчинення домашнього економічного насильства від 22.02.2024 інспектором поліції не зазначено про наявність будь-яких чинників/обставин, що підвищують кривдником (позивачем) позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
З огляду на вищевикладені обставини, зокрема, кількість відповідей «Так», недоведеність обставин вчинення саме економічного насильства, відсутність зауважень інспектора поліції щодо будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи суд уважає, що прийняття оскаржуваного термінового заборонного припису стосовно кривдника не було необхідним заходом врегулювання конфлікту, який мав місце між позивачкою та її чоловіком.
Суд визнає суспільну небезпеку домашнього насильства та поділяє нетерпиме ставлення до будь-яких його проявів. Тимчасовий заборонний припис виноситься щодо особи, яка вчинила домашнє насильство і правомірне винесення такого припису, а внесення відомостей у відповідний реєстр має наслідком подальше сприйняття суспільством особи, щодо якої такий винесений, як кривдника, що вчинив небезпечне для життя чи здоров'я домашнє насильство. Водночас суд переконаний, що визначені Законом № 2229 інструменти для запобігання та протидії домашньому насильству повинні застосовуватися за своїм прямим призначенням та не можуть використовуватися як спосіб впливу на особу в сімейних конфліктах.
Крім того, суд в даному випадку враховує як формальний підхід до заповнення Форми оцінки ризиків домашнього насильства так і ряд грубих порушень при оформлення самого припису.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржуваний терміновий заборонний припис стосовно кривдника не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені п.3,5,6 частини другої статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право особи, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України, визначено частиною дев'ятою статті 25 Закону №2229.
При цьому зазначена норма закону (попри те, що частина п'ята статті 25 Закону №2229 визначає, що терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб не пов'язує право особи, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, на оскарження його до суду лише протягом строку дії такого припису, жодних аргументів на підтвердження правомірності оскаржуваного припису, яким суду належало б надати правову оцінку, відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначив.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.
Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання даної позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а отже, такі судові витрати підлягають до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №254649 від 22 лютого 2024 року винесений відносно ОСОБА_1 .
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді судового збору сплаченого при поданні позову в сумі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 22 березня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Валова, 11,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 40108720);
третя особа:
- ОСОБА_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ) .
Головуючий суддя Осташ А.В.