22 березня 2024 року м. Рівне №460/1016/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №172350003546 від 22.03.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” починаючи з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 15.03.2023.
Ухвалою суду від 30.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що 15.03.2023 звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак отримав відмову, яку оскаржив в судовому порядку. Вказує, що рішенням суду від 09.10.2023 у справі №460/19585/23 визнано протиправним рішення пенсійного органу від 22.03.2023 №172350003546 про відмову у призначенні пільгової пенсії, однак за результатами повторного розгляду заяви, 15.12.2023 відповідач знову прийняв рішення про відмову. Звертає увагу, що станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що підтверджено посвідченням потерпілого 3 категорії та довідкою органу місцевого самоврядування. Таким чином, вважає, що має право на зниження пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. За наведеного вказує, що повторна відмова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню, а тому просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у встановлений судом строк подало відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого звертає увагу суду, що на виконання рішення суду від 09.10.2023 у справі №460/19585/23 повторно розглянуто заяву позивача від 15.03.2023, що підтверджується рішенням від 15.12.2023 №172350003546. Зауважує, що згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював у Здолбунівському управлінні механізації будівництва об'єднання “Рівнеагробуд” з 24.10.1990 по 02.04.1991. Зазначає, що вказане підприємство знаходиться в м. Здолбунів, яке не відноситься до забрудненої території відстань від м. Здолбунів до с. Рудня складає понад 159 км, що унеможливлює щоденний доїзд до місця проживання та роботи. Окрім того, позивач з 10.04.1991 по 15.11.1991 працював у колгоспі “Зоря Комунізму” с.Вербень Демидівського району (на даний час Дубенський район), що не належить до зони гарантованого добровільного відселення. З 15.05.1992 по 30.10.1992 працював у колгоспі імені Комінтерна в Харківській області, що не належить до зони гарантованого добровільного відселення. Вказує, що постійне місце роботи позивача нерозривно пов'язане з його постійним місцем проживання, відтак факт роботи в Здолбунівському управлінні механізації будівництва об'єднання “Рівнеагробуд” м. Здолбунів; колгоспі “Зоря Комунізму” с. Вербень; колгоспі імені Комінтерна в Харківській області заперечує факт проживання його у зоні гарантованого добровільного відселення в (с.Рудня) в цей період. Тому, відповідно до доданих документів підтверджено проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 02.01.1988, з 25.06.1990 по 23.10.1990, з 16.11.1991 по 14.05.1992, з 01.11.1992 по 31.12.1992, що становить 2 роки 8 місяців 5 днів. Оскільки, позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, відсутнє. За наведеного, вважає повторне рішення про відмову правомірним та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у встановлений судом строк відзиву на позов не подало. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Рудня Дубровицького (Сарненського) району Рівненської області та є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_2 , виданим 21.11.1994 Рівненською облдержадміністрацією.
15.03.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Зазначену заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення від 22.03.2023 №172350003546 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з непідтвердженням поданими документами факту проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки.
Згідно з довідкою відділу “ЦНАП” виконавчого комітету Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області №438 від 28.03.2023, позивач дійсно зареєстрований та постійно проживає в с.Рудня Сарненського (Дубровицького) району Рівненської області з 15.12.1968 по 02.01.1988 та з 25.06.1990 по даний час.
Вказана довідка видана на підставі:
- погосподарської книги №5, особовий рахунок №413 за 1986-1990 роки;
- погосподарської книги №11, особовий рахунок №411 за 1991-1995 роки;
- погосподарської книги №9, особовий рахунок №470 за 1996-2000 роки;
- погосподарської книги №5, особовий рахунок №417 за 2001-2005 роки;
- погосподарської книги №5, особовий рахунок №410 за 2006-2010 роки;
- погосподарської книги №5, особовий рахунок №0447-1 за 2011-2015 роки;
- погосподарської книги №5, особовий рахунок №0452-1 за 2016-2020 роки;
- погосподарської книги №2, особовий рахунок №102418-1 за 2021-2025 роки.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Рудня Сарненського (Дубровицького) району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 зокрема у спірні періоди:
з 24.10.1990 по 02.04.1991 - працював у Здолбунівському управлінні механізації будівництва об'єднання “Рівнеагробуд”;
з 10.04.1991 по 15.11.1991 - працював у колгоспі “Зоря Комунізму” (с.Вербень Демидівського району, на даний час Дубенський район);
з 15.05.1992 по 30.10.1992 - працював у колгоспі імені Комінтерна в Харківській області.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 у справі №460/19585/23, яке набрало законної сили, визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 22 березня 2023 року №172350003546; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 15.03.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
15.12.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянуло заяву позивача та прийняло рішення №172350003546, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки відсутнє підтвердження, що особа станом на 01.01.1993 постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення - 3 роки. У вказному рішенні зазначено про те, що страховий стаж позивача становить 23 років 4 місяці 16 днів, необхідний страховий стаж становить 23 років (29-6). За доданими документами підтверджений період проживання заявника у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 8 місяців 5 днів (з 26.04.1986 по 02.01.1988, з 25.06.1990 по 23.10.1990, з 16.11.1991 по 14.05.1992, з 01.11.1992 по 31.12.1992 - проживання в с.Рудня), що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статтею 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.
Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що пенсійний орган не заперечує право позивача на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки не ставить під сумнів період його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 02.01.1988.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду № 33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” чітко передбачений Порядком №22-1.
З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд наголошує, що документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Відповідно до статті 15 Закону Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Згідно з положеннями статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993.
Відповідно до посвідчення категорії 3 серії НОМЕР_2 , виданим 21.11.1994 Рівненською облдержадміністрацією, позивач є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що посвідчення 3 категорії позивачу видане уповноваженим на те державним органом, який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів.
Отже, питання проживання позивачем не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.
Тому, наявне у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії підтверджує факт проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років.
Законом №796-ХІІ передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а та від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України
Крім того, згідно з довідкою відділу “ЦНАП” виконавчого комітету Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області №438 від 28.03.2023, позивач дійсно зареєстрований та постійно проживає в с.Рудня Сарненського (Дубровицького) району Рівненської області з 15.12.1968 по 02.01.1988 та з 25.06.1990 по даний час.
Таким чином, період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 4 роки 2 місяці 15 днів (з 26.04.1986 по 02.01.1988 та з 25.06.1990 по 31.12.1992).
Отже, факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, зокрема станом на 01.01.1993 не менше трьох років, засвідчує посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка органу місцевого самоврядування, як і передбачено Порядком №22-1.
Однак, пенсійний орган стверджує, що за доданими документами підтверджений період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 8 місяців 5 днів (з 26.04.1986 по 02.01.1988, з 25.06.1990 по 23.10.1990, з 16.11.1991 по 14.05.1992, з 01.11.1992 по 31.12.1992 - проживання в с.Рудня).
Судом встановлено, що до вказаного розрахунку (2 роки 8 місяців 5 днів) пенсійним органом не включено періоди роботи ОСОБА_1 згідно з даних трудової книжки НОМЕР_1 : з 24.10.1990 по 02.04.1991 (працював у Здолбунівському управлінні механізації будівництва об'єднання “Рівнеагробуд”), з 10.04.1991 по 15.11.1991 (працював у колгоспі “Зоря Комунізму” с.Вербень Демидівського району), з 15.05.1992 по 30.10.1992 (працював у колгоспі імені Комінтерна в Харківській області).
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що постійне місце роботи позивача нерозривно пов'язане з його постійним місцем проживання, відтак факт роботи в Здолбунівському управлінні механізації будівництва об'єднання “Рівнеагробуд” м. Здолбунів, колгоспі “Зоря Комунізму” с.Вербень, колгоспі імені Комінтерна в Харківській області заперечує факт проживання його у зоні гарантованого добровільного відселення в (с. Рудня) в цей період.
Вказані відповідачем населені пункти не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.
У постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також зазначив, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, суд наголошує, що позивач надав основний документ, що підтверджує його право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
В свою чергу, відповідачами як суб'єктами владних повноважень, рішення та дії яких оскаржуються, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий позивачу статус скасований, тобто відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Більше того, факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у спірний період засвідчує й довідка органу місцевого самоврядування.
За наведеного, суд вважає безпідставними вищенаведені доводи відповідача, оскільки дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування №438 від 28.03.2023 та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що позивач з моменту аварії (з 26.04.1986 по 31.07.1986) проживав в зоні гарантованого добровільного відселення, що є підставою для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на три роки.
Також, станом на 01.01.1993 позивач прожив на території зони гарантованого добровільного відселення більше 3 років (4 роки 2 місяці 15 днів), а загальний період проживання у вказаній зоні становить більше 34 років.
За наведеного, пенсійний вік позивача відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягає зниженню з розрахунку: 3 роки початкова величина та 1 рік за 2 роки проживання, однак максимально на 6 років.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є досячнення особою відповідного віку.
Відповідно до статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років.
За наведеного, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років, достатній вік позивача для призначення пільгової пенсії має становити 54 роки (60-6).
Судом встановлено, що на момент подання заяви до пенсійного органу (15.03.2023) про призначення пенсії на пільгових умовах, позивачу виповнилося 54 роки, а тому, вказана умова є дотриманою.
Одночасно суд зауважує, що також обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказав, що страховий стаж позивача становить 23 роки 4 місяці 16 днів, а необхідний страховий стаж - 23 роки.
Таким чином, обставини щодо наявності необхідного страхового стажу не є спірними у даній справі, а тому, вказана умова також є дотриманою.
За наведеного, позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як особа, яка станом на 01.01.1993 прожила на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, а також прожила достатню кількість років в цій зоні для зменшення пенсійного віку на 6 років максимально.
Отже, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, рішенням №172350003546 від 15.12.2023 безпідставно та не правомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №172350003546 від 15.12.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд звертає увагу, що за змістом позовних вимог ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №172350003546 від 22.03.2023 про відмову у призначенні пільгової пенсії.
Однак, як встановлено судом, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянуло заяву позивача на виконання рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 у справі №460/19585/23 та прийняло рішення №172350003546 від 15.12.2023, яким йому повторно відмовлено у призначенні пільгової пенсії.
Зміст частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави стверджувати, що суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, та за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів і згідно усталеної судової практики слідує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
“Ефективний засіб правового захисту” у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).
Відповідно до статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Матеріалами справи підтверджується, що до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії позивач первинно звернувся 15.03.2023, тому в даному випадку пенсія підлягає призначенню саме з цієї дати.
За наведеного, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для належного захисту порушеного права позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №172350003546 від 15.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 15.03.2023.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За наведеного, позов підлягає задоволенню повністю.
Враховуючи положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211,20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке прийняло спірне рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №172350003546 від 15.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 15.03.2023 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 22 березня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м.Рівне, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м.Суми, Сумська обл.,40009, ЄДРПОУ/РНОКПП 21108013)
Суддя Н.В. Друзенко