21 березня 2024 року м. РівнеСправа №460/6068/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 06.01.2023 №172550005827 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 02.01.2023; зобов'язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 02.01.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.10.2022 позивачу виповнилося 60 років, у зв'язку з чим 02.01.2023 він звернувся до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за віком. 06.01.2023 відповідачем прийнято рішення за №172550005827 про відмову в призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу 29 років. Водночас, при розгляді заяви позивача не зараховано до загального страхового стажу період провадження позивачем підприємницької діяльності 2004 - 2010 роки, так як відсутня інформація про сплату страхових внесків (згідно з ОК-5) відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1. Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив йому в призначенні пенсії за віком, внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 10.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. 02.01.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Згідно з доданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, його страховий стаж становить 27 років 1 місяць 27 днів. Однак, до страхового стажу не зарахований період провадження позивачем підприємницької діяльності 2004 - 2010 роки, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків (згідно з ОК-5) відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1. У реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості про сплату страхових внесків позивачем як приватним підприємцем за 2004 - 2017 роки відсутні. Враховуючи вимоги чинного пенсійного законодавства щодо умов та порядку зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності, зокрема, з 2004 року, підстав для зарахування до страхового стажу періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності з 2004 року на підставі сканкопій квитанцій, долучених до позову, немає. Вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.01.2023 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 06.01.2023 №172550005827 ОСОБА_1 відмовлено у призначення такої пенсії з підстав відсутності необхідної кількості страхового стажу. При цьому, до загального страхового стажу позивача не зараховано період провадження підприємницької діяльності 2004 - 2010 роки, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків (згідно з ОК-5) відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.
В січні 2023 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою щодо зарахування до його страхового стажу періоду провадження позивачем підприємницької діяльності 2004 - 2010 роки.
Листом від 18.01.2023 за №1847-30566/Д-02/8-1700/23 орган Пенсійного фонду повідомив, що у реєстрі застрахованих осіб, зокрема, за 2004-2010 роки відсутні відомості про сплату страхових внесків під час здійснення ним підприємницької діяльності. Відтак, підстави для зарахування до страхового стажу вказаного періоду здійснення підприємницької діяльності відсутні.
Вважаючи рішення органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, позивач може реалізувати своє право на пенсію за віком по досягненню 60-річного віку (04.10.2022) та за наявності у нього страхового стажу не менше 29 років.
Судом встановлено, що на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (02.01.2023) позивач досяг віку 60 років 2 місяці 30 днів.
За змістом оспорюваного рішення загальний страховий стаж позивача становить 27 років 1 місяць 27 днів. При цьому, органом Пенсійного фонду не враховано до його загального страхового стажу період підприємницької діяльності 2004 - 2010 роки, оскільки відсутня інформація про сплату позивачем за вказаний період страхових внесків.
Як встановлено судом з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.04.2004 (запис №26051750000004350) та припинив державну реєстрації фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що 15.02.2017 до ЄДР внесено запис №26050060002004350.
Органом Пенсійного фонду не враховано до загального страхового стажу позивача період його підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає стаття 24 Закону №1058-ІV.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону № 1058-IV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
При цьому, п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пп. 1 п. 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
За змістом пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків (пп.1);
документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу) (абз.1 пп.2).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності (абз.4 пп.2).
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,
з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Отже, умови зарахування відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу пов'язуються з документальним підтвердженням здійснення підприємницької діяльності, яке є відмінним та залежить від форми оподаткування фізичної особи-підприємця.
При цьому, суд враховує, що відповідно до п.2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком заявник має долучити документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п. 4 Порядку №637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ) (абз.2).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абз.3).
Аналіз положень пункту 4 Порядку №637 свідчить на користь того, що періоди провадження особою підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування можуть бути підтверджені свідоцтвом про сплату єдиного податку; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ), або наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач у період з 09.04.2004 по 15.02.2017 здійснював підприємницьку діяльність; з 09.04.2004 взятий на облік як платник єдиного внеску. Такі відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отже є офіційними.
На підтвердження періодів провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування позивач не надав ні органу Пенсійного фонду (при зверненні із заявою про призначення пенсії), ні суду (при пред'явленні позову) копії свідоцтва про сплату єдиного податку.
За змістом листа Головного управління ДПС в Рівненській області від 14.02.2023 №1956/6/17-00-24-09-06 податковий орган не має можливості надати інформацію про систему оподаткування позивача у період з 2004 року по 2017 рік, оскільки строк зберігання декларацій, що відображають звітність усіх платників податків та документи (розрахунки, звіти, відомості, заяви, заявки, довідки, картки, листи, перерахунки, платіжні документи, виклики) до декларацій становить 5 років.
Разом з тим, позивачем надано квитанції установ банків, якими підтверджено сплату ним єдиного податку:
у 2004 році: 15.04.2004 в сумі 160 грн; 18.06.2004 - 80 грн; 19.07.2004 - 80 грн; 19.08.2004 - 80 грн; 21.09.2004 - 80 грн; 19.10.2004 - 80 грн; 23.11.2004 - 80 грн; 15.12.2004 - 97 грн;
у 2005 році: 28.01.2005 в сумі 80 грн; 18.02.2005 - 80 грн; 21.03.2005 - 80 грн; 19.04.2005 - 80 грн; 16.06.2005 - 80 грн; 20.07.2005 - 80 грн; 17.08.2005 - 80 грн; 16.09.2005 - 80 грн, 21.10.2005 - 80 грн; 16.11.2005 - 80 грн; 16.11.2005 - 80 грн;
у 2006 році: 23.01.2006 в сумі 80 грн; 20.02.2006 - 80 грн; 17.03.2006 - 80 грн; 14.04.2006 - 80 грн; 16.05.2006 - 80 грн; 16.06.2006 - 80 грн; 18.07.2006 - 80 грн; 17.08.2006 - 80 грн; 30.08.2006 - 56 грн; 18.09.2006 - 150 грн; 18.10.2006 - 150 грн; 17.11.2006 - 150 грн; 18.12.2006 - 150 грн;
у 2007 році: 18.01.2007 в сумі 150 грн; 16.02.2007 - 150 грн; 16.03.2007 - 150 грн; 16.04.2007 - 150 грн; 17.05.2007 - 150 грн; 15.06.2007 - 150 грн; 16.07.2007 - 150 грн; 16.08.2007 - 150 грн; 17.09.2007 - 150 грн; 17.10.2007 - 150 грн; 16.11.2007 - 150 грн; 17.12.2007 - 150 грн;
у 2008 році: 15.01.2008 в сумі 150 грн; 18.02.2008 - 150 грн; 17.03.2008 - 150 грн; 18.04.2008 - 150 грн; 16.05.2008 - 150 грн; 17.06.2008 - 150 грн; 17.07.2008 - 150 грн; 20.08.2008 - 150 грн; 17.09.2008 - 150 грн; 21.10.2008 - 150 грн; 18.11.2008 - 150 грн;
у 2009 році: 16.01.2009 в сумі 150 грн; 19.02.2009 - 150 грн; 16.03.2009 - 150 грн; 22.04.2009 - 150 грн; 20.05.2009 - 150 грн;
у 2010 році: 14.01.2010 в сумі 150 грн; 16.02.2010 - 150 грн; 15.03.2010 - 150 грн; 21.04.2010 - 150 грн; 14.06.2010 - 150 грн; 13.07.2010 - 150 грн; 17.08.2010 - 150 грн; 17.09.2010 - 150 грн; 15.10.2010 - 150 грн; 15.11.2010 - 150 грн.
При цьому, суд критично оцінює покликання відповідача про неможливість врахування цих квитанцій для підтвердження періодів провадження позивачем підприємницької діяльності у 2004 - 2010 роках із застосуванням спрощеної системи оподаткування, адже положення абзацу 2 пункту 4 Порядку №637 надають позивачу можливість підтвердити такі періоди документами про сплату єдиного податку (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Крім того, покликаючись в листі від 17.02.2023 №1700-0604-8/13861 та у відзиві на заборгованість позивача із сплати єдиного соціального внеску згідно з вимогою від 04.02.2013 №Ф-70-У про сплату боргу (недоїмки) на суму 1262,76 грн, яка виникла за період липень - грудень 2010 року, відповідач вказує, що така заборгованість виникла з урахуванням частини єдиного та фіксованого податків, що надійшли на рахунок Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі, у зв'язку з несплатою у встановлені терміни внесків. Тобто відповідач підтверджує перебування позивача у другій половині 2010 року на спрощеній системі оподаткування.
Більше того, у відзиві відповідач стверджує, що заборгованість по платежах, адміністрування яких здійснює Пенсійний фонд України, станом на 14.02.2023 відсутня.
Суд зауважує, що побудова тексту абзацу 3 пункту 4 Порядку №637 передбачає можливість підтвердження особою періодів провадження фізичною особою підприємницької діяльності за допомогою даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, як альтернативу документам, визначеним в абзаці 2 такого пункту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем копії квитанцій установ банків, які підтверджують сплату ним єдиного податку у 2004 - 2010 роках, є достатніми доказами для підтвердження періоду провадження ним підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування у такий період відповідно до абз.2 п. 4 Порядку №637 та, як наслідок, належними документами, що підтверджують стаж особи відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1.
Відтак, період провадження позивачем підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування у 2004 - 2010 роках (понад 6 років) безпідставно не врахований відповідачем до його страхового стажу, а відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача такий період порушує його право на соціальний захист, гарантоване Конституцією України та Законом № 1058-IV.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у позивача загалом понад 33 роки страхового стажу і такі обставини повинні бути враховані органом Пенсійного фонду при вирішенні питання щодо призначення позивачу пенсії.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності прийняття оспорюваного рішення, в той час як позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними й допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.01.2023 №172550005827 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2023 про призначення пенсії за віком та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 21 березня 2024 року.
Суддя Н.О. Дорошенко