18 березня 2024 року м. Рівне №460/209/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якій позивач просить:
визнати відмову в призначенні пенсії протиправною, зобов'язати призначити пенсію
В обґрунтування позову вказує, що після досягнення 60-річного віку позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.
Однак, листом від 01.01.2024 року відповідач повідомив про відсутність підстав для переходу на інший вид пенсії, оскільки позивачкою вже використано право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Відповідач надав відзив в якому зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком як мати особи з інвалідністю з дитинства, тобто право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку використано, тому позивачці відмовлено у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують право позивачки на інший вид пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 17.09.2013 року позивачці призначено пенсію із зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства відповідно абз.4-5 п.3 Прикінцевих положень ЗУ «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом наявним в матеріалах справи.
06.12.2023 року позивачка звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 01.01.2024 повідомлено, що « ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, як мати особи з інвалідністю з дитинства, тобто право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку використано.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-VI.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", тимчасово, до прийняття відповідного закону: жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому, до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення", жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56).
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до п. «а» ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії: - за віком; - по інвалідності; - в разі втрати годувальника; - за вислугу років.
Приписами ст.26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Проте, позивачці пенсія за віком вже призначена в 2013 році на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що повторне призначення пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діючим законодавством не передбачено.
Право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку передбачалося як статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (для осіб, які мали право на пенсію на пільгових умовах), так і передбачається п.3 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія за віком може призначатись як на загальних, так і на пільгових та спеціальних юридичних підставах. При цьому, під пільговим призначенням законодавець розуміє можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу.
Водночас, позивачка стверджує, що при зверненні із заявою до Управління після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, вона набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням звернулася вперше.
Вказані доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій (пенсій за віком). Втім, вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом №1058-IV. Оскільки заява позивачки до Управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства України, в межах та на підставі, наданих йому законом повноважень.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі №314/272/17(2-а/314/33/2017) та від 31 березня 2020 року у справі №348/1296/17, від 17.05.2021 у справі № 185/1473/17 та від 06 грудня 2021 року справа № 185/951/17 (2-а/185/126/17).
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
В задоволенні позовної заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Суддя Д.Є. Махаринець