22 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/10934/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Довгопол М.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника третьої особи про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не складення висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та направлення його разом із заявою та копіями документів ОСОБА_1 , необхідних для призначення та отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву з додатками ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги після смерті її онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги та направити його разом із заявою та копіями документів до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для розгляду.
Ухвалою суду від 13.09.2023 задоволено клопотання представника ОСОБА_2 про залучення третьої особи, залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
12.03.2024 від представника третьої особи надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3 ) сплачену нею суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.03.2024 заяву передано судді Довгопол М.В.
Ухвалою суду від 13.03.2024 заяву представника третьої особи про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
21.03.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про відмову у задоволенні вимог третьої особи.
Вирішуючи заяву представника третьої особи про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Із матеріалів справи слідує, що в ході розгляду справи представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача подав пояснення /а.с. 107 -111/, в яких просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь третьої особи ОСОБА_2 судові витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 13000 грн, додавши документи на підтвердження понесення третьою особою відповідних витрат.
Вказуючи на те, що судом не вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу на користь третьої особи, представник третьої особи подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
Суд бере до уваги, що відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України, частина 1 якої передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною другою статті 139 КАС України, установлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Згідно з частиною одинадцятою статті 139 КАС України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Таким чином особливості розподілу судових витрат, понесених третіми особами під час розгляду адміністративної справи, визначено частиною одинадцятою статті 139 КАС України, зміст якої дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 травня 2019 року в справі № 821/410/17, від 22 січня 2020 року у справі № 808/2832/17, від 19 жовтня 2021 року у справі 520/13581/2020 та в подальшому підтримана зокрема в постанові від 09 червня 2022 року у справі № 120/832/21-а, від 20 жовтня 2022 року у справі № 620/7037/21.
Суд наголошує, що у цій справі третя особа ОСОБА_2 заперечувала проти позову та підтримувала позицію відповідача, який виступає за даних правовідносин суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 139 КАС України, яка передбачає відшкодування відповідачу суб'єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов'язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз та не передбачає відшкодування інших судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу адвоката, при ухваленні рішення на користь такого суб'єкта.
При цьому, стягнення з особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, а є фізичною особою (позивачем) витрат на професійну правничу допомогу адвоката на користь відповідача, а відтак і на користь третьої особи на стороні відповідача приписами КАС України не передбачено.
Отже, підстави для стягнення із позивача на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача витрат на правничу допомогу відсутні, у зв'язку з чим також відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення з цього питання.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 20 жовтня 2022 року у справі № 620/7037/21, від 09.03.2023 у справі №580/3023/20.
Враховуючи викладене, заява представника третьої особи про ухвалення додаткового рішення у справі є необґрунтованою та задоволенню не підлягає
Відповідно до частини 4 статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 139, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви представника третьої особи про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол