про повернення позовної заяви
22 березня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/2954/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2019 року включно;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 80048,75 грн за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2019 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року визнано неповажними підстави пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, що вказані у клопотанні про поновлення строку позовної давності, позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та роз'яснено позивачеві, що недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами поважності причин його пропуску; позивачеві надано строк для усунення недоліку позовної заяви - упродовж десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення строків позовної давності.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що відповідно до статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ вона має право звернутися до суду із позовом щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Позивачем було подано три запити щодо виплати, але відповіді на момент подання позовної заяви від відповідача так і не отримала. Виходячи з викладеного просить визнати причину пропуску строку поважною та відкрити провадження по справі.
При цьому будь-яких доказів на підтвердження наведених у клопотанні обставин позивачем до клопотання не додано.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як свідчить зміст позовної заяви, предмет спору зводиться до вимог про невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2019 року при проходженні військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в силу пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою.
Тож таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.
Вирішуючи питання конкуренції норм КАС та КЗпП, Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2023 року) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Водночас Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX Кодекс законів України про працю доповнено главою XIX такого змісту: “ 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину”.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, розпочався з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Тож встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду був продовжений пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.
З'ясовуючи питання чи подана позовна заява до суду касаційної інстанції у встановлений законодавством строк (ухвали від 29 листопада 2023 у справі №990/233/23, від 07 грудня 2023 року у справі № 990/242/23, від 11 грудня 2023 року у справі № 990/235/23), Верховний Суд в своїх ухвалах (зокрема, в ухвалі від 29 листопада 2023 у справі №990/233/23) посилається на те, що:
"спір про винагороду за виконання обов'язків на посаді члена ВРП набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які передбачали б строк звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає стаття 233 КЗпП України, яка, на думку колегії суддів, містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного - в матеріальному аспекті - права на оплату праці.
З набранням чинності Закону № 2352-ІХ, частини перша і друга статті 233 КЗпП України діють в новій редакції. Аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з положеннями пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України колегія суддів у вимірі обставин цієї справи дійшла таких висновків:
- норми частини п'ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які [норми] встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);
- стаття 122 КАС України, зокрема частина п'ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;
- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати (якою за своєю правовою природою є винагорода члена ВРП) визначений у частині першій статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих [спірних] правовідносин спеціальними відносно приписів частини п'ятої статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;
- з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частини перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Закону № 2352-ІХ;
- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте на підставі пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України був продовжений до 30 червня 2023 року.
У пункті 1 глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України йдеться про продовження строків, які визначені статтею 233 КЗпП України. У вимірі обставин цієї справи це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був “прив'язаний” до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не приписи пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року. Протягом всього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивачка мала право - у межах строку - оспорити дії ВРП щодо невиплати їй винагороди члена ВРП за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року".
В постанові від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що:
"строки, визначені статтею 233 КЗпП, були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
У зв'язку з відміною Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені статтею 233 КЗпП, завершились у 00 год. 01 хв. 01 липня 2023 року, а представник позивача подав позов до суду 13 липня 2023 року.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість у справі, яка переглядається, скаржник як у клопотанні про поновлення строків позовної давності, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі неможливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку".
Повертаючись до позовної заяви у цій справі, суд зазначає, що позивач звернулася до суду з цим позовом засобами поштового зв'язку - 09 березня 2024 року, тоді як останнім днем строку звернення до суду (з урахуванням частини шостої статті 120 КАС України) є 02 жовтня 2023 року.
Отже, позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, встановлений законом.
Зі змісту позовної заяви та військового квитка, наданого позивачем до матеріалів позовної заяви, слідує, що позивач виключена зі списків особового складу Полтавського ОВК - в серпні 2019 року. Предметом спору у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2019 року включно.
За приписами пункту 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (чинної до 20 липня 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Згідно із положеннями пункту 8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (чинним з 20 липня 2018 року), грошове забезпечення виплачується, зокрема, щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Оскільки грошове забезпечення є щомісячною виплатою, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує, то з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися (мала таку можливість) про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Крім того, з позивачем проводився повний розрахунок при її виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у серпні 2019 року.
Отже, про нарахування чи ненарахування індексації грошового забезпечення та про розмір такої індексації за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2019 року позивач повинна була дізнатися (мала таку можливість) після отримання грошового забезпечення за кожний місяць цього періоду відповідно у квітні 2018 року, у травні 2018 року, у червні 2018 року, у липні 2018 року, у серпні 2018 року, у вересні 2018 року, у жовтні 2018 року, у листопаді 2018 року, у грудні 2018 року, у січні 2019 року, у лютому 2019 року, у березні 2019 року, у квітні 2019 року, у травні 2019 року, у червні 2019 року, у липні 2019 року, у серпні 2019 року, у вересні 2019 року, а також при остаточному розрахунку із нею при її виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у серпні 2019 року.
Відтак, направлення відповідачу заяв від 10 жовтня 2023 року, від 23 жовтня 2023 року та від 01 березня 2024 року та неотримання нею відповідей на такі заяви не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявила зацікавленість до стану своїх прав та почала вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 21 вересня 2023 року № 340/341/23.
Зміст клопотання про поновлення строків позовної давності не містить доводів з приводу того, що позивач, звертаючись до суду у березні 2024 року з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати їй індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2019 року не мала реальної можливості раніше, в тому числі після здійснення з нею повного розрахунку при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у серпні 2019 року, виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення та своєчасно звернутися до суду з цим позовом.
Суд вважає, що оскарження особою будь-якої бездіяльності суб'єкта владних повноважень не дає підстав такій особі порушувати встановлений кодексом строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду пов'язується із датою, коли особа повинна була дізнатися (мала таку можливість) про допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень, а не з датою, коли особа перестала очікувати на усунення суб'єктом владних повноважень такої бездіяльності.
В постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 340/341/23 Верховним Судом зазначено, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Поновленню підлягають строки, які порушені з поважних причин, а поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулася з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23.
В пункті 58 постанови від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку".
Доказів на підтвердження того, що введення воєнного стану вплинуло на дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом та унеможливило чи ускладнило своєчасне звернення до суду, клопотання про поновлення строку звернення до суду не містить.
Тож за відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв'язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану (як-то документів на підтвердження факту перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період), строк вважається таким, що пропущений без поважних причин.
Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовними вимогами щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2019 року, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другої статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 123 згаданого Кодексу якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 123, 169, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Вказані в клопотанні про поновлення строків позовної давності підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду з позовом визнати неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.І. Слободянюк