Справа № 420/35951/23
22 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1982 р. по 14.10.1982 р.; з 16.12.1982 р. по 14.01.1985 р.; з 04.01.1987 р. по 31.08.1988 р.; з 03.12.1996 р. по 26.12.1997 р.; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1982 р. по 14.10.1982 р.; з 16.12.1982 р. по 14.01.1985 р.; з 04.01.1987 р. по 31.08.1988 р.; з 03.12.1996 р. по 26.12.1997 р. та перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії починаючи з дати призначення пенсії - 06.02.2020 року.
Ухвалою суду від 26.12.2023 поновлено строк звернення до суду із цим позовом, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що ОСОБА_2 з 06.02.2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак деякі періоди його страхового стажу не були враховані, а саме з 01.10.1982 по 14.10.1982; з 16.12.1982 по 14.01.1985; з 04.01.1987 по 31.08.1988; з 03.12.1996 по 26.12.1997 з підстав неточностей записів у трудовій книжці позивача. Позивач, посилаючись на відомості Департаменту архівої справи та діловодства ОМР, Державного архіву Одеської області, а також те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
11.01.2024 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що на адвокатський запит Головним управлінням надана інформація від 07.11.2023 №1500- 0305-8/158590, що до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зараховано періоди роботи: з 01.10.1982 по 14.10.1982, з 16.12.1982 по 14.01.1985, з 04.01.1987 по 31.08.1988, з 03.12.1996 по 26.12.1997, оскільки записи містять розбіжність згідно наказів та виправлення в даті. Так, згідно записів в трудовій книжці дата наказу на підставі якого прийнято на роботу « 10.10.1984р.» не співпадає з датою прийняття на роботу « 01.10.1982р.», дата наказу на підставі якого переведено з однієї посади на іншу « 18.1.1985р.» не співпадає з самою датою переведення « 01.07.1985р.» та дата наказу на підставі якого звільнено по переведення на іншу роботу « 17.Х. 1985р.» не співпадає з датою переведення «• 15.Х. 1985р.». Враховуючи викладене та те, що Головним управлінням було частково зараховано до страхового стажу позивача відповідні періоди роботи, а саме з 15.10.1982р. по 15.12.1982р. та з 15.01.1985р. по 15.10.1985р, відповідач вказав, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.
15.01.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій представник з підстав викладених у адміністративному позові та посилаючись на практику Верховного Суду, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.02.2020 отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.11.2023 повідомлено представника позивача, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 01.10.1982 по 14.10.1982; з 16.12.1982 по 14.01.1985; з 04.01.1987 по 31.08.1988; з 03.12.1996 по 26.12.1997(а.с.27).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Необхідно зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).
Відповідно до ч.3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Судом під час з'ясування офійних обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.10.1982 р. по 14.10.1982 працював в Київському оптово -роздрібному плодоовочевому комбінаті Одеського обласного оптово -роздрібного плодоовочевого торгу.
При цьому, згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 дата наказу на підставі якого прийнято на роботу « 10.10.1984 р.» не співпадає з датою прийняття на роботу « 01.10.1082 р.», дата наказу на підставі якого переведено з однієї посади на іншу « 18.І.1985 р.» не співпадає з самою датою переведення « 01.07.1985 р.» та дата наказу на підставі якого звільнено по переведення на іншу роботу « 17.Х.1985 р.» не співпадає з датою переведення « 15.Х.1085 р.».
Однак, згідно архівної довідки Департаменту архівної справи та діловодства ОМР № 2397-Б-11.1-21 від 20.09.2023 наданої позивачу, ОСОБА_1 працював в Київському оптово -роздрібному плодоовочевому комбінаті Одеського обласного оптово -роздрібного плодоовочевого торгу, а саме: - «жовтень 1982 р. - перше нарахування заробітної плати (за 23 дні) - посада машиніст 5 розряду компресорного цеху (запис в Книзі нарахування заробітної плати за 1982 р.); - з 18.01.1985 р. переведений в «контору» на посаду механик з обладнання; заробітна плата нараховувалась по жовтень 1985 р. (за 13 днів) (запис в Книзі нарахування заробітної плати за 1985 р.)». Крім цього, ОСОБА_3 повідомили, про те, що накази з кадрових питань (особового складу) з 1982 по 1985 на зберігання не передані; документи по заробітній платі за 1983 по 1984 на зберігання не передані та особові справи та картки Т-2 звільнених працівників на зберігання не передані(а.с.29).
Згідно архівної довідки Департаменту архівної справи та діловодства ОМР від 10.10.2023 № 2623-Б-11.1-21 ОСОБА_1 надано відомості про виплачену заробітну плату за 10.1982 - 12.1982 та з 01.1985 - 12.1985(а.с.30).
З урахуванням викладеного, записами трудової книжки позивача та архівними довідками підтверджується наявність стажу у позивача за періоди з 01.10.1982 по 14.10.1982; з 16.12.1982 по 14.01.1985 в Київському оптово - роздрібному плодоовочевому комбінаті Одеського обласного оптово - роздрібного плодоовочевого торгу.
Щодо не зарахування до страхового стражу періоду роботи позивача з 04.01.1987 по 31.08.1988, судом встановлено наступне.
Згідно записів у трудовій книжці № 7 та № 10 ОСОБА_1 у період з 04.01.1987 по 27.12.1991 працював в Одеському обласному комітеті ЛКСМ України та дата прийняття на роботу « 04.01.1987» не відповідає даті наказу про прийняття на роботу « 26.02.1987».
Згідно довідки Департаменту архівної справи та діловодства ОМР № 2088-11.1-34 від 29.11.2023, адресованої представнику позивачу, документи з кадрових питань (особового складу) Одеського обласного комітету ЛКСМ на зберігання до Департаменту архівної справи та діловодства ОМР не надходили.
Згідно архівної довідки Державного архіву Одеської області від 14.12.2023 №38-40/06-20, відповідно до постанови бюро Одеського облклму ЛКСМ України від 26.02.1987 р. (протокол № 1, пункт 4) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затверджений інструктором відділу комсомольських організацій обкому ЛКСМ України та звільнений від обов'язків секретаря комітету комсомолу Одеського технікуму газової та нафтової промисловості з 04.01.1987 р. Відповідно до постанови бюро Одеського облкому ЛКСМ України від 13.10.1988 р. (протокол № 30, пункт 2) ОСОБА_1 затверджений інструктором з обліку, підготовки та перепідготовки кадрів обкому ЛКСМ України з 01.09.1988 р. та звільнений від обов'язків інструктора відділу комсомольських організацій обкому ЛКСМ України. Звертаю увагу, що Державним архівом Одеської області не було додано документів, які зазначені у відповідний архівний довідці (зокрема протоколу № 1, протоколу № 30).
З урахуванням викладеного, записами трудової книжки позивача та архівними довідками підтверджується, що у період 04.01.1987 по 31.08.1988 позивач працював в Одеському обласному комітеті ЛКСМ.
Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 03.12.1996 р. по 26.12.1997 в ЗАТ «НАФТОХІМ», з урахуванням того, що в даті наказу містяться виправлення, судом встановлено наступне.
Департамент архівної справи та діловодства ОМР надав ОСОБА_1 довідку №2088-11.1-34 від 29.11.2023 (а.с.35) в якій зазначено, що згідно історичної довідки ТОВ «НАФТОХІМ», документи особового складу та заробітної плати за період 1996 р. - 2001 р. були втрачені.
Крім того, в історичній довідці ТОВ «НАФТОХІМ» № 2805-Т зазначено, що відновлення документів з особового складу та заробітної плати за період з 1996 р. - 2001 р. є неможливим(а.с.36-37).
Суд погоджується із посиланням відповідача на те, що трудова книжка позивача містить певні недоліки.
Однак, суд наголошує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З урахуванням викладеного та того, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня, тому твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірні періоди як єдиної підстави для не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, інформація, яка внесена до трудової книжки про спірні періоди роботи, з урахуванням наданих до суду архівних довідок, дає можливість встановити місце роботи, посади та періоди роботи позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1982 по 14.10.1982, з 16.12.1982 по 14.01.1985, з 04.01.1987 по 31.08.1988, з 03.12.1996 по 26.12.1997; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1982 по 14.10.1982, з 16.12.1982 по 14.01.1985, з 04.01.1987 по 31.08.1988, з 03.12.1996 по 26.12.1997 та перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії починаючи з дати призначення пенсії - 06.02.2020 року.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1982 по 14.10.1982, з 16.12.1982 по 14.01.1985, з 04.01.1987 по 31.08.1988, з 03.12.1996 по 26.12.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1982 по 14.10.1982, з 16.12.1982 по 14.01.1985, з 04.01.1987 по 31.08.1988, з 03.12.1996 по 26.12.1997 та перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії починаючи з дати призначення пенсії - 06.02.2020 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м. Одеса, вул. Канатна 83) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн(одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра