Справа № 420/37198/23
22 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови в проведенні обчислення пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати за період роботи у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) з 01.01.1995 по 31.12.1999, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області врахувати заробітну плату за період роботи ОСОБА_1 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) з 01.03.2021 по 31.10.2023 для обчислення пенсії за віком, здійснити перерахунок та виплату пенсії з 02.03.2021 з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 03.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 по справі №540/6179/21 частково задоволено адміністративний позов позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Вказаним рішенням суду визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №213050020723 від 07.06.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2021 року про призначення пенсії за віком і зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди з 23.06.1987 по 01.09.1987 у Нововоронцовському райсільгоспкомунгоспі, з 16.09.1987 по 03.02.1988 в колгоспі імені 24 з'їзду КПРС, з 27.02.1988 по 29.12.1988 в радгоспі імені Горького, з 01.03.1989 по 11.09.1989 в кооперативі, з 19.05.1994 по 21.02.1996 в Херсонському техно-торгівельному підприємстві «Маяк-Сервіс», з 01.12.1991 по 31.12.2004 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ); зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати пенсію за віком з 02.03.2021 року. При цьому, відповідач, призначивши пенсію, протиправно відмовив в проведенні обчислення пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати за період роботи у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) з 01.01.1995 по 31.12.1999. Як вказав позивач, призначивши йому пенсію за віком з урахуванням страхового стажу за весь період роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в тому числі за період з 01.01.1995 по 31.12.1999, проте без урахування заробітної плати за цей період, відповідач фактично визнав за позивачем право на зарахування даного періоду до страхового стажу, тому неврахування заробітної плати за цей період є протиправним.
23.01.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що врахування довідок про заробітну плату за періоди трудової діяльності до 01.07.2000 року для обчислення пенсії можливе за умови проведення перевірки їх відповідності з первинними документами та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області проведено перевірку щодо достовірності та обґрунтованості архівної довідки від 29.03.2021 №01- 15/651, виданої Комунальною установою “Трудовий архів м. Херсона” за період роботи ОСОБА_1 з грудня 1991 року по грудень 1999 року у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та за результатами перевірки складено акт від 05.05.2021 №514/1-23, відповідно до якого розбіжностей між сумами заробітної плати, зазначеними в архівній довідці та в первинних документах не встановлено. Проте, за інформацією відділу забезпечення наповнення бюджету фінансово - економічного управління, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 за період з 29.11.1991 по 31.12.2003 не перебував на обліку в управліннях Пенсійного фонду України в Комсомольському, Суворовському та Дніпровського районів м. Херсона та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - 07.12.2009, запис щодо припинення підприємницької діяльності - 28.11.2014. Отже, за період з 29.11.1991 по 31.12.2003, дані щодо надходження коштів на рахунки управління Пенсійного фонду відсутні. Враховуючи зазначене, як вказав відповідач, за відсутності інформації щодо реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в органах Пенсійного фонду та сплати страхових внесків за ОСОБА_1 , як передбачено статтею 41 Закону №1058, розмір пенсії розраховано за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу.
29.01.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач посилаючись на обставини, викладені у адміністративному позові, просить суд задовольнити позов, наголосивши, що оскільки працівник не повинен відповідати за питання належної сплати страхових внесків, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, відмова Головного управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області у перерахунку та виплаті пенсії при поданні заяви про призначення пенсії з урахуванням архівної довідки №29.03.2021 №01- 15/651, є протиправною.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 по справі №540/6179/21 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №213050020723 від 07.06.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2021 року про призначення пенсії за віком і зарахувати до страхового стажу для призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 періоди з 23.06.1987 по 01.09.1987 у Нововоронцовському райсільгоспкомунгоспі, з 16.09.1987 по 03.02.1988 в колгоспі імені 24 з'їзду КПРС, з 27.02.1988 по 29.12.1988 в радгоспі імені Горького, з 01.03.1989 по 11.09.1989 в кооперативі, з 19.05.1994 по 21.02.1996 в Херсонському техно-торгівельному підприємстві “Маяк-Сервіс”, з 01.12.1991 по 31.12.2004 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ); зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.03.2021 року; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 05.12.2023 надано відповідь ОСОБА_1 на звернення щодо виконання рішення суду, що на виконання вищевказаних рішень, призначено пенсію за віком з 02.03.2021 при загальному страховому стажі 35 років 6 місяців 28 днів та з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 31.03.2021 . Пенсійні кошти за період з 02.03.2021 по 30.11.2023 зараховано на листопад 2023 року на рахунок уповноваженого банку (дата виплати 25 число). В подальшому дата виплати - 19 число. Щодо обчислення пенсії із заробітної плати по архівній довідці від 29.03.2021 №01- 15/651, виданої Комунальною установою “Трудовий архів м. Херсона” повідомлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області проведено перевірку щодо достовірності та обґрунтованості архівної довідки від 29.03.2021 №01-15/651, виданої Комунальною установою “Трудовий архів м. Херсона” за період роботи грудня 1991 року по грудень 1999 року у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 . За результатами перевірки складено акт від 05.05.2021 №514/1-23, відповідно до якого розбіжностей між сумами заробітної плати, зазначеними в архівній довідці та в первинних документах не встановлено. Також вказано, що з усіх сум утримано внески до Пенсійного фонду України. За інформацією відділу забезпечення наповнення бюджету фінансово - економічного управління Головного управління, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 за період з 29.11.1991 по 31.12.2003 не перебував на обліку в управліннях Пенсійного фонду України в Комсомольському, Суворовському та Дніпровського районів м. Херсона. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - 07.12.2009, запис щодо припинення підприємницької діяльності - 28.11.2014. За період з 29.11.1991 по 31.12.2003 дані щодо надходження коштів на рахунки управління Пенсійного фонду відсутні. Враховуючи зазначене, за відсутності інформації щодо реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в органах Пенсійного фонду та сплати страхових внесків за позивача, як передбачено статтею 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, розмір пенсії розраховано за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу за період роботи з 01.07.2000 по 31.03.2021 . Крім цього, в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 №540/6179/21, яке набрало законної сили 08.11.2023, відсутні зобов'язання здійснити розрахунок пенсії з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 29.03.2021 №01-15/651, виданої КУ «Трудовий архів м.Херсона» (а.с.16-18).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених .
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За змістом статті 1 Закону № 1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
У відповідності до пунктів 4, 5 частини першої статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право: отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі інформацію, що відображає обсяг пенсійних коштів на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або індивідуальному пенсійному рахунку в недержавному пенсійному фонді - суб'єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення, якщо застрахована особа обрала такий недержавний пенсійний фонд, та стан здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та в порядку, визначеному цим Законом; звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною другою статті 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як встановлено судом під час з'ясування офіційних обставин справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 по справі №540/6179/21 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №213050020723 від 07.06.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2021 року про призначення пенсії за віком і зарахувати до страхового стажу для призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 періоди з 23.06.1987 по 01.09.1987 у Нововоронцовському райсільгоспкомунгоспі, з 16.09.1987 по 03.02.1988 в колгоспі імені 24 з'їзду КПРС, з 27.02.1988 по 29.12.1988 в радгоспі імені Горького, з 01.03.1989 по 11.09.1989 в кооперативі, з 19.05.1994 по 21.02.1996 в Херсонському техно-торгівельному підприємстві “Маяк-Сервіс”, з 01.12.1991 по 31.12.2004 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ); зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.03.2021 року; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
На виконання Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 по справі №540/6179/21 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 02.03.2021.
Під час призначення пенсії, відповідачем зараховано до страхового стажу позивача, зокрема, період роботи з 01.12.1991 по 31.12.2004 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ), однак не враховано заробітну плату за період з з 01.01.1995 по 31.12.1999, оскільки відсутня інформація щодо реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в органах Пенсійного фонду та сплати страхових внесків за позивача, як передбачено статтею 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Таким чином, страхувальником - ФОП ОСОБА_2 до органу Пенсійного фонду не подано звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування про нарахування доходу та сплату страхових внесків щодо позивача за спірний період.
Поряд з цим, матеріалами справи, зокрема архівною довідкою КУ «Трудовий архів м.Херсона» від 29.03.2021 №01-15/651 підтверджується, що ОСОБА_1 у період роботи з 01.12.1991 по 31.12.2004 працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) та вказано розмір заробітної плати за 1991- 1999(а.с.50-51).
Водночас, пунктом 2 частини першої статті 14-1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані, зокрема, забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Статтею 16 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Ведення реєстру страхувальників Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб встановлено Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення про Реєстр).
Відповідно до пунктів 3, 4, 6, 7 розділу IV Положення № 10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду. У разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк вносять відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб. Відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих страхових внесків за період до 01 січня 2011 року подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою страхувальника, та вносяться до Реєстру застрахованих осіб на підставі наказу керівника відповідного територіального органу у десятиденний строк після узгодження результатів перевірки. У разі виявлення розбіжностей за результатами контролю відомостей про застрахованих осіб, що були допущені при занесенні відомостей до системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування спеціалістом територіального органу Пенсійного фонду України та призвели до утворення дублів (двох або декількох) облікових карток, які належать одній застрахованій особі, наказом керівника територіального органу Пенсійного фонду України створюється комісія з перевірки індивідуальних відомостей. На підставі висновку комісії та наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк із дня завершення перевірки індивідуальних відомостей проводиться об'єднання карток.
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону Закон № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону Закон № 1058-IV, відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно зі статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Тобто, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд приходить до висновку, що внаслідок невиконання страхувальником обов'язку щодо нарахуванню та сплаті внесків та/або подання звітності до Пенсійного фонду України, позивач позбавлений соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Поряд з цим, суд враховує, що згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом та відповідно право на зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.12.1991 по 31.12.2004 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ), є таким, що не підлягає доказуванню та встановленим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 по справі №540/6179/21.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що застрахована особа не несе відповідальності за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного та своєчасного нарахування та сплати страхових внесків, а також подання звітності, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови в проведенні обчислення пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати за період роботи у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) з 01.01.1995 по 31.12.1999, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату, призначеної з 02.03.2021 року пенсії ОСОБА_1 , з врахуванням заробітної плати за період роботи ОСОБА_1 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме з 01.01.1995 по 31.12.1999, з врахуванням архівної довідки №01-15/651від 29.03.2021, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалюючи дане судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови в проведенні обчислення пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати за період роботи у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) з 01.01.1995 по 31.12.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 2234012630, м.Одеса, вул. Мечнікова 106) здійснити перерахунок та виплату, призначеної з 02.03.2021 року пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), з врахуванням заробітної плати за період роботи ОСОБА_1 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме з 01.01.1995 по 31.12.1999, з врахуванням архівної довідки №01-15/651від 29.03.2021, з урахуванням виплачених сум.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра