21 березня 2024 рокуСправа №160/19285/23
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
01 серпня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій заявлено такі вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045750017929 від 13.07.2023 р. щодо відмови йому в зарахуванні періодів трудового стажу: з 14.09.1977 р. по 30.11.1978 р., з 11.03.1981 р. по 23.11.1982 р. з 09.01.1985 р. по 14.02.1989 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати йому періоди трудового стажу: з 14.09.1977 р. по 30.11.1978 р., з 11.03.1981 р. по 23.11.1982 р., з 09.01.1985 р. по 14.02.1989 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, відповідач-2 відмовив у призначенні пенсії на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Крім того, відповідач не зарахував період його роботи з 14.09.1977 р. по 30.11.1978 р., з 11.03.1981 р. по 23.11.1982 р., з 09.01.1985 р. по 14.02.1989 р. Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05 вересня 2023 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звертався повторно 05.07.2023 р. до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та документами на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зазначає, що спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою у призначенні пенсії, яке прийняте у формі рішення від 13.07.2023 р. №045750017929, складене відділом застосування пенсійного законодавства, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Зауважують, що страхового стажу позивача не зараховано періоди згідно записів трудової книжки від 20.09.1977 р. з 14.07.1977 р. по 30.11.1978 р., з 11.03.1981 р. по 23.11.1982 р., з 09.01.1985 р. по 14.02.1989 р., про що зазначено в рішенні про відмову в призначенні пенсії від 18.05.2022 р. № 045750017929. Означене рішення було прийнято відділом застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Рівненській області за результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви від 12.05.2022 р. Відповідач звертає увагу, що оскільки рішення від 18.05.2022 р. № 045750017929 позивачем не було оскаржено, то, відповідно, воно є чинним та його висновки є обов'язковими для врахування іншими територіальними органами Пенсійного фонду України. В рішенні про відмову у призначенні пенсії від 13.07.2023 р. № 045750017929 розраховано страховий стаж позивача, який склав 18 років 03 місяці 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Крім того, у вказаному відзиві Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області просило залучити в якості відповідача Головне управління ПФУ в Черкаській області.
06 вересня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній висловив аналогічну позицію заявлену у позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 р. залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до участі у справі №160/19285/23, у якості другого відповідача.
04 жовтня 2023 року від Головного управління ПФУ в Черкаській області надійшов відзив, в якому він заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач звернувся 05.07.2023 р. до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду наданих заявником документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 18 років 3 місяці 17 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача відповідно до трудової книжки, а саме: з 14.09.1977 по 30.11.1978, з 11.03.1981 по 23.11.1982, з 09.01.1985 по 14.02.1989, про що зазначено в рішенні про відмову в призначенні пенсії від 18.05.2022 р. № 045750017929. У вказаному рішенні Головне управління ПФУ в Рівненській області зазначило, що страхового стажу позивача не зараховано: період трудової період трудової діяльності з 14.09.1977 по 30.11.1978 (записи №№2- 4) згідно трудової книжки від 20.09.1977, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: в графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису про прийняття на роботу та про звільнення з роботи відсутні номери і дати записок на прийом та звільнення та не зараховано періоди з 11.03.1981 по 23.11.1982 (записи №№8-12) та з 09.01.1985 по 14.02.1989 (записи №№14-17), оскільки у графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису про звільнення з роботи відсутні номери записок на звільненні. Враховуючи вищевикладене, Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області винесено рішення №045750017929 від 13.07.2023 р. про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Суд встановив, що 12.05.2022 р. позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Рівненській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки.
Рішенням Головного управління ПФУ в Рівненській області від 18.05.2022 р. №045750017929 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У вказаному рішенні зазначено, що пенсійний вік визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 61 рік 8 місяців 24 дні. Необхідний страховий стаж відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 27 років. Страховий стаж особи становить 17 років 6 місяців 2 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 14.09.1977 р. по 30.11.1978 р. (записи №№2-4) згідно трудової книжки від 20.09.1977 р., оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: в графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису про прийняття на роботу та про звільнення з роботи відсутні номери і дати записок на прийом та звільнення;
- не зараховано періоди з 11.03.1981 р. по 23.11.1982 р. (записи №№8-12) та з 09.01.1985 р. по 14.02.1989 р. (записи №№14-17), оскільки у графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису про звільнення з роботи «відсутні номери записок на звільненні».
05 липня 2023 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Черкаській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки.
Рішенням Головного управління ПФУ в Черкаській області від 13.07.2023 р. №045750017929 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У вказаному рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 27 років. Страховий стаж особи становить 18 років 3 місяці 17 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховані періоди згідно трудової книжки від 20.09.1977 р. з 14.09.1977 р. по 30.11.1978 р., з 11.03.1981 р. по 23.11.1982 р., з 09.01.1985 р. по 14.02.1989 р., про що зазначено в рішенні про відмову в призначенні пенсії від 18.05.2022 р. № 045750017929.
Суд встановив, що згідно із трудовою книжкою ОСОБА_1 від 20.09.1977 р. серії НОМЕР_1 , позивач в оскаржувані періоди:
- з 14.09.1977 р. по 30.11.1978 р. - прийнятий учнем фрезерувальника у Первомайському машинобудівному заводі.
- з 11.03.1981 р. по 23.11.1982 р. - прийнятий фрезерувальником 2 розряду у Первомайському машинобудівному заводі;
- з 09.01.1985 р. по 14.02.1989 р. - прийнятий фрезерувальником 5 розряду у Первомайському машинобудівному заводі.
В матеріалах справи містяться показання громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працювали в оскаржувані періоди у Первомайському машинобудівному заводі, що підтверджується відомостями їх трудової книжки, які засвідчили, що позивач у період з 06.08.1982 р. по 05.12.1988 р. та у період з 21.02.1985 р. по 16.09.1987 р. працював у Первомайському машинобудівному заводі.
Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17.
У рішенні Головного управління ПФУ в Черкаській області від 13.07.2023 р. №045750017929 зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховані періоди згідно трудової книжки від 20.09.1977 р., з 14.09.1977 р. по 30.11.1978 р., з 11.03.1981 р. по 23.11.1982 р., з 09.01.1985 р. по 14.02.1989 р., про що зазначено в рішенні про відмову в призначенні пенсії від 18.05.2022 р. № 045750017929.
Як вбачається із рішення від 18.05.2022 р. № 045750017929 за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 14.09.1977 р. по 30.11.1978 р. (записи №№2-4) згідно трудової книжки від 20.09.1977 р., оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: в графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису про прийняття на роботу та про звільнення з роботи відсутні номери і дати записок на прийом та звільнення та не зараховано періоди з 11.03.1981 р. по 23.11.1982 р. (записи №№8-12) та з 09.01.1985 р. по 14.02.1989 р. (записи №№14-17), оскільки у графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису про звільнення з роботи відсутні номери записок на звільненні.
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу його роботи, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на яких позивач працював.
Суд встановив, що згідно із трудовою книжкою ОСОБА_1 від 20.09.1977 р. серії НОМЕР_1 , позивач в оскаржувані періоди:
- з 14.09.1977 р. по 30.11.1978 р. - прийнятий учнем фрезерувальника у Первомайському машинобудівному заводі.
- з 11.03.1981 р. по 23.11.1982 р. - прийнятий фрезерувальником 2 розряду у Первомайському машинобудівному заводі;
- з 09.01.1985 р. по 14.02.1989 р. - прийнятий фрезерувальником 5 розряду у Первомайському машинобудівному заводі.
Отже, записами трудової книжки позивача підтверджено трудову діяльність позивача за оскаржувані періоди.
Суд критично ставиться до позиції відповідача, оскільки обов'язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. усправі №677/277/17.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Поряд з цим, трудова книжка позивача в частині спірних періодів не містить жодних виправлень, підчисток та/або наведень, не містить неправдиві або недостовірні відомості, зворотнього відповідачем не доведено. Тому зазначені відповідачем зауваження недоліки, як-то неможливість прочитати печатку, дописаний номер наказу про прийняття на роботу, дата наказу про прийняття на роботу не відповідає даті прийняття на роботу, відсутність заповненої дати наказу про звільнення з роботи, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних спірних періодів трудової діяльності позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.
Підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність внесення записів у трудову книжку.
Отже, спірні періоди роботи позивача підтверджені даними трудової книжки.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ВАТ «Первомайський машинобудівний завод» знаходиться за адресою: Україна, 93200, Луганська обл., місто Первомайськ, вулиця Правіка, будинок 1.
Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що Первомайський машинобудівний завод знаходиться за адресою м.Первомайськ, Луганська обл., тобто на окупованій території.
Згідно з Переліком районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях затвердженого Указом Президента України від 07.02.2019 р. №32/2019, м.Первомайськ є тимчасово окупованою територією у Луганській області.
Таким чином, позивач зазначає, що отримати додаткові документи у позивача не має можливості, оскільки документи по ВАТ «Первомайський машинобудівний завод» знаходяться на окупованій території України у м.Первомайську.
Отже, враховуючи особливі обставини, що склалися в цих спірних правовідносинах, позивач внаслідок перебування документів, які б додатково підтверджували оскаржувані періоди роботи на території тимчасово непідконтрольній Україні, позбавлений можливості з об'єктивних причин отримати та надати уточнюючу довідку.
Разом з цим, позивач вказує, що в матеріалах справи містяться показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працювали в оскаржувані періоди у Первомайському машинобудівному заводі, що підтверджується відомостями їх трудових книжок, які засвідчили, що позивач у період з 06.08.1982 р. по 05.12.1988 р. та у період з 21.02.1985 р. по 16.09.1987 р. працював у Первомайському машинобудівному заводі.
Суд враховує доводи позивача та зазначає, що визначальним є те, що основним та достатнім документом, що підтверджує стаж є трудова книжка, яка наявна у позивача та підтверджує роботу у спірні періоди.
За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні спірного періоду трудової діяльності до страхового стажу, відповідач діяв протиправно.
Щодо належного відповідача, суд зазначає таке.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV).
За приписами частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 Порядку № 22-1:
- заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб;
- заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436;
- заява про призначення пенсії може подаватись представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно із пунктом 1.8 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено:
- рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи;
- рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
За приписами пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Вищевказане свідчить про те, що розгляд документів та безпосередньо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії розглядає пенсійний орган за принципом екстериторіальності. Тобто, не за місцем проживання/реєстрації пенсіонера.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління ПФУ в Черкаській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
Отже, належним відповідачем є Головне управління ПФУ в Черкаській області.
У зв'язку із наведеним, відсутні підстави для задоволення позову в частині позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ПФУ в Черкаській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 536,80 грн.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.07.2023 р. №045750017929.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 14.09.1977 р. по 30.11.1978 р., з 11.03.1981 р. по 23.11.1982 р. з 09.01.1985 р. по 14.02.1989 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 14.09.1977 р. по 30.11.1978 р., з 11.03.1981 р. по 23.11.1982 р. з 09.01.1985 р. по 14.02.1989 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко