14 березня 2024 рокуСправа №160/5915/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В. розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду у справі 160/5915/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
27 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просять суд ухвалити додаткове рішення у справі № 160/5915/23, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди його роботи з повним робочим днем під землею, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , періоди роботи до списку робіт які передбачені Постанови КМУ від 31.03.1994 р. N 202 з 26.10.1996 по 30.06.1997, з 01.07.1997 по 09.08.1998, з 30.09.1998 по 13.09.1999.
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що звертаючись із позовом ОСОБА_1 , просив суд зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи до списку робіт які передбачені Постанови КМУ від 31.03.1994 р. N 202 з 26.10.1996 по 30.06.1997, з 01.07.1997 по 09.08.1998, з 30.09.1998 по 13.09.1999.
Мотивувальна частина рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року містить висновки суду, що вказані періоди роботи підлягають до зарахування за Списком робіт затвердженим Постанови КМУ від 31.03.1994 року № 202, але результативна частина судового рішення не містить такого обов'язку для відповідача в зв'язку із чим частково позовні вимоги залишились не вирішеними.
Ухвалою від 04 березня 2024 року судз аяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду у справі 160/5915/23, призначив до розгляду у судовому засіданні 14 березня 2024 року о 11:00 год.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши заяву про розподіл судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд зробив такі висновки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1
- визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.11.2022 року № 057250004143 про відмову відмови в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 .
- зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи з 26.10.1996 по 30.06.1997, з 01.07.1997 по 09.08.1998, 30.09.1998 по 13.09.1999, до провідних посад з 14.09.1999 по 09.10.2000, з 07.08.200 по 15.06.2004, з 22.05.2006 по 09.07.2007, з 27.08.2007 по 12.12.2011, з 26.12.2011 по 04.01.2022 до пільгового стажу ОСОБА_1 із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2022 року про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням зарахованих пільгових періодів роботи позивача цим рішенням та з урахуванням висновків суду
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
27 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просять суд ухвалити додаткове рішення у справі № 160/5915/23, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди його роботи з повним робочим днем під землею, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , періоди роботи до списку робіт які передбачені Постанови КМУ від 31.03.1994 р. N 202 з 26.10.1996 по 30.06.1997, з 01.07.1997 по 09.08.1998, з 30.09.1998 по 13.09.1999.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам заявника, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.
Враховуючи те, що рішенням суду вирішено усі позовні вимоги відповідно до позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду.
Обставин, яку позивач просить змінити за рахунок винесення додаткового рішення, не може бути задоволена судом, оскільки додаткове рішення не має на меті зміну резолютивної частини рішення, а лише вирішення окремих правових вимог, котрі не вирішені основним рішенням.
Відповідно до частини четвертої статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Частиною п'ятою передбачено, що додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Таким чином, дослідивши вказані матеріали, суд вважає, що підстав для ухвалення додаткового рішення немає, оскільки всі позовні вимоги позивача судом було розглянуто і рішення по них прийнято, тому в ухваленні додаткового рішення позивачу належить відмовити.
Відтак виключно до компетенції Пенсійного фонду відноситься призначення та перерахунок пенсії, а тому заявником обрано не вірний спосіб захисту порушеного права, оскільки повноваження та способи перерахунку пенсій належать до дискреційних повноваження пенсійного органу і допоки вони не застосовані останнім (в даному випадку перерахунок позивачу ще не зроблено відповідачем) суд не вправі втручатись в цей процес, суд може давати лише оцінку правомірності вчинених дій суб'єктом владних повноважень, а не вказувати як йому діяти на період.
Суд звертає увагу, що не зазначення в резолютивній частині рішення норм законодавства не є підставою для ухвалення додаткового рішення у справі.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Протиправність бездіяльності відповідача може полягати у непроведенні перерахунку пенсії у відповідності до норм, досліджених в рішенні суду, а не з підстав не зазначення в резолютивній частині рішення норм законодавства.
Таким чином, дослідивши вказані матеріали, суд вважає, що підстав для ухвалення додаткового рішення немає, оскільки всі позовні вимоги позивача судом було розглянуто і рішення по них прийнято, тому в ухваленні додаткового рішення позивачу належить відмовити.
Керуючись статтями 241-243, 248, 252 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/5915/23.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 21.03.2024 року.
Суддя С.В. Ніколайчук