21 березня 2024 рокуСправа №160/4136/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періодів роботи з 23.12.1975 по 14.11.1980 на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до довідки № 1/22 від 09.07.2007 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 стаж роботи з 23.12.1975 по 14.11.1980 на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до довідки № 1/22 від 09.07.2007 року, та здійснити перерахунок пенсії з дня призначення з урахуванням виплачених сум».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії пенсійного органу порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Відповідач ухвалу від 19.02.2024 та позов з додатками отримав засобами підсистеми «Електронний суд» 21.02.2024 та 15.02.2024 відповідно, проте, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно довідки від 21.03.2024 №89 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суддя Калугіна Н.Є. 20.03.2024 брала участь у круглому столі, тому справу розглянуто із дотриманням розумного строку.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 01.09.2007 отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, 10.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до стажу періоду роботи у Дніпропетровському спеціалізованому управлінні «Металургмонтаж» з 23.12.1975 по 14.11.1980, згідно з довідкою № 1/22 від 09.07.2007.
Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.12.2023 повідомлено позивача, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058).
За період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснюється згідно зі статтями 56-63 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).
Тобто, при призначенні пенсії періоди роботи до 01.01.2004 до страхового стажу зараховуються на підставі трудової книжки, диплому або уточнюючих довідок, а починаючи з 01.01.2004 - на підставі даних про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно даних електронної пенсійної справи страховий стаж позивача, зарахований по 31.03.2008, складає 28 років 8 місяців 17 днів. До страхового стажу зараховані всі періоди згідно наданих документів, в тому числі період роботи з 23.12.1975 по 14.11.1980 р. у Дніпропетровському спеціалізованому управлінні “Механомонтаж № 202” відкритого акціонерного товариства “Дніпромеханомонтаж”.
Зазначений період роботи не може бути врахований до стажу роботи за списком №2, оскільки при проведенні відділом контрольно-перевірочної роботи зустрічної перевірки правомірності видачі довідки №1/22 від 09.07.2007, документи, що підтверджують пільговий характер роботи на підприємстві відсутні.
Одночасно повідомив, що стаж роботи за списком № 2 дає лише право на зниження пенсійного віку, але не збільшує коефіцієнт страхового стажу для обчислення пенсії.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
За правилами статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5статті 45 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (зі змінами) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412), (надалі - Інструкція № 162), яка діяла на час видачі трудової книжки позивачу, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Суд зазначає, що згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 позивач був зайнятий у спірний період:
- 23.12.1975 прийнято учнем-електрозварювальником до Дніпропетровського спеціалізованому управлінні «Металургмонтаж № 202»;
- 25.04.1976 присвоєно професію електрозварювальника 3 розряду;
- 01.08.1977 встановлено 4 розряд електрозварювальника;
- 03.07.1978 встановлено 5 розряд електрозварювальника ручного електродугового зварювання;
- 14.11.1980 звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Так, дослідивши трудову книжку позивача, судом встановлено, що у спірний позивач працював на посаді електрозварювальника, проте, вказані записи не містять відомості, що вказана робота позивача визначає право на пенсію на пільгових умовах.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Спірним є питання зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 23.12.1975 по 14.11.1980.
Відповідно до наданої пенсійному органу довідки про підтвердження особливого характеру роботи або умов праці, необхідного для призначення пільгової пенсії № 1/22 від 09.07.2007, виданої Дочірнім підприємством Дніпропетровське спеціалізоване управління «Механомонтаж № 202» Відкритого акціонерного товариства «Дніпромеханомонтаж», позивач працював повний робочий день в Дніпропетровському спеціалізованому управлінні «Металургмонтаж № 202» з 23.12.1975 по 14.11.1980 в металургійному виробництві в якості електрозварювальника, що передбачено Списком №2, розділу ХХХII - Загальні професії, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах».
Вказаною довідкою визначено про зайнятість позивача на даній роботі повний робочий день.
Підставою видачі довідки є архівна особова картка ф. Т-2 та розрахункові відомості на виплату заробітної плати, накази за 1975-1980 роки.
Суд, дослідивши вказану довідку, дійшов висновку, що вона містить посилання на підстави її видачі, підписана уповноваженими особами, містить печатку підприємства та всі необхідні реквізити.
Крім того, довідка містить конкретні відомості, визначені Порядком №637, а саме про періоди роботи позивача, посаду, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списку, до яких включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Разом з цим, посада електрозварювальника, передбачена Списком №2, розділ ХХХІІ - Загальні професії, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
Таким чином, довідка № 1/22 від 09.07.2007 відповідає вимогам визначеним Порядком № 637 та містить відомості щодо Списку № 2, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР, яка була чинною на час роботи позивача, а тому підстави для їх неврахування при обчисленні пільгового стажу позивача у відповідача відсутні.
Щодо доводів відповідача про незарахування періоду роботи за довідкою № 1/22 від 09.07.2007 через встановлення за результатами проведення зустрічної перевірки правомірності видачі вказаної довідки, відсутності на підприємстві документів, що підтверджують пільговий характер роботи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Таким чином, на роботодавця (страхувальника) покладається обов'язок збереження документів щодо заробітної плати працівників та невиконання цього обов'язку не є підставою покладання відповідальності на працівника за незбереження такої інформації, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду в постановах від 23 січня 2019 року у справа № 489/5807/16-а, від 7 лютого 2019 року у справі № 344/6370/14-а.
Крім того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду в постанові від 19 червня 2020 року у справі № 376/848/17-а.
Суд з урахуванням встановлених обставин дійшов висновку, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок.
Вищенаведені обставини, за умови документального підтвердження і доведеності, в тому числі в судовому порядку, наявності у особи права на пільгове пенсійне забезпечення і дотримання ним процедури звернення за пенсією не може зумовлювати позбавлення особи такого права, яке набуто нею згідно з законодавством та гарантоване Конституцією і законами України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2021 у справі № 487/68/17.
У справі, яка розглядається, встановлено, що довідка від 09.07.2007 за № 1/22, що підтверджує пільговий стаж позивача у спірний період, видана на підставі таких первинних документів як архівна особова картка, розрахункові відомості на виплату заробітної плати та накази за 1975-1980 роки. Таким чином, такі документи фактично існували станом на день звернення позивача за призначенням пенсією та видачі відповідної довідки.
Отже, неможливість підтвердження даних, зазначених у вищевказаній уточнюючій довідці, первинними документами відбулась не з вини позивача, а тому останній не має нести негативні наслідки у вигляді позбавлення права на належне пенсійне забезпечення.
Відповідач доводів позовної заяви не спростував та жодних належних, вагомих і достатньо обґрунтованих міркувань, переконливих аргументів, які б давали підстави вважати інакше до суду не навів та відповідні докази до суду не надав.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що незарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 23.12.1975 по 14.11.1982 за довідкою № 1/22 від 09.07.2007 виразилось у бездіяльності відповідача, а тому саме така бездіяльність підлягає визнанню протиправною.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків та ефективності захисту прав позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги в такий спосіб - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 23.12.1975 по 14.11.1980, відповідно до довідки № 1/22 від 09.07.2007, виданої Дочірнім підприємством Дніпропетровське спеціалізоване управління «Механомонтаж №202» Відкритого акціонерного товариства «Дніпромеханомонтаж» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 період роботи з 23.12.1975 по 14.11.1980, відповідно до довідки №1/22 від 09.07.2007, виданої Дочірнім підприємством Дніпропетровське спеціалізоване управління «Механомонтаж №202» Відкритого акціонерного товариства «Дніпромеханомонтаж», та здійснити перерахунок пенсії з дня призначення з урахуванням виплачених сум.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ухваленого у справі рішення, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 23.12.1975 по 14.11.1980, відповідно до довідки № 1/22 від 09.07.2007, виданої Дочірнім підприємством Дніпропетровське спеціалізоване управління «Механомонтаж №202» Відкритого акціонерного товариства «Дніпромеханомонтаж».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 23.12.1975 по 14.11.1980, відповідно до довідки №1/22 від 09.07.2007, виданої Дочірнім підприємством Дніпропетровське спеціалізоване управління «Механомонтаж №202» Відкритого акціонерного товариства «Дніпромеханомонтаж», та здійснити перерахунок пенсії з дня призначення з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 21.03.2024 року.
Суддя Н.Є. Калугіна