05 лютого 2024 рокуСправа №160/31090/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/31090/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; ідентифікаційний код юридичної особи 13814885), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
27.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.03.2023 №046350004862 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 27.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач після настання 60 років 27.03.2023 звернувся із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 03.04.1982 позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та спільно проживала до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті чоловіка ОСОБА_1 досягла пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є непрацездатною особою, та вважає, що вимоги ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент звернення за призначенням пенсії 27.03.2023 виконані. Додатково зазначає, що факт спільного проживання однією сім'єю підтверджується довідкою про склад сім'ї від 27.03.2023. Заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення від 31.03.2023 №046350004862 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом, у зв'язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Цією ухвалою встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі доставлено 07.12.2023 до електронного кабінету відповідачів у системі «Електронний суд», про що свідчать довідки про доставку електронного листа, що містяться у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, суд зазначає, що вжив заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 03.04.1982 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 08.06.1982.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Павлоград Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 53 років в м. Павлоград, про що зроблений відповідний актовий запис № 423.
27.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії по втраті годувальника.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення від 31.03.2023 №046350004862 про відмову у перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи.
Додатково зазначено, що позивач отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до п. 2 ч. 1 Прикінцевих положень Закону 1058-IV; п. «б» ст. 13 Закону №1788 (робота за списком №2) з урахуванням страхового стужу 28 років 01 місяць 26 днів за заявою від 17.03.2020. Право на проведення перерахунку у разі втрати годувальника відсутнє. За зазначеної тривалості страхового стажу, заявниця матиме право на перерахунок після досягнення 63 років.
Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІVвідповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону №1058-ІV(в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-ІV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26цього Закону, - довічно.
Таким чином, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.
За таких обставин позивач, як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до пенсійного органу із заявою від 27.03.2023 про перерахунок пенсії у зв'язку втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» віку, у розумінні приписів пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-ІV є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника (її чоловіка), тому має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Висновок Головного управління Пенсійного фонду України України у Львівській області, покладений в основу рішення від 31.03.2023 №046350004862 про відмову у перерахунку пенсії, щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, суд вважає помилковим, оскільки положення статті 36 Закону №1058-ІV, яким визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не пов'язує право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця.
Інших підстав для відмови позивачу у перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не зазначено, а рішення від 31.03.2023 №046350004862 не містить.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.03.2023 року №046350004862 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, відмовляючи у перерахунку позивачеві пенсії по втраті годувальника прийнятим протиправним рішенням, порушило права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника, відтак, з метою відновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 призначити ОСОБА_1 з 27.03.2023 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У зв'язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області розглянуто заяву позивача про перерахунок пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.
Таким чином, суд зобов'язує саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.
З огляду на викладене, позовні вимоги, звернуті до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» із однією вимогою немайнового характеру.
До позовної заяви позивачем долучено квитанцію про сплату №1108-1280-1423-9392 від 24.11.2023, за якою сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Згідно абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684 гривні.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, належна до сплати сума судового збору за подачу даного позову є 858,88 грн (2684*0,4)*0,8).
Суд роз'яснює позивачу, що надмірно сплачена сума судового збору може бути повернута, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 429,44 грн.
Разом з тим, з Державного бюджету на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі переплаченої суми 214,72 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; ідентифікаційний код юридичної особи 13814885), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.03.2023 №046350004862 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника з 27.03.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; ідентифікаційний код юридичної особи 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн 44 коп.
Повернути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі переплаченої суми 214 (двісті чотирнадцять) грн 72 коп згідно квитанції №1108-1280-1423-9392 від 24.11.2023.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 05.02.2024.
Суддя О.В. Царікова