Справа № 530/1226/23 Номер провадження 22-ц/814/757/24Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
12 березня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цокало Тетяни Михайлівни на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 01 березня 2023 року,
У грудні 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду першої інстанції із вказаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 62465,01 грн, судовий збір в сумі 2481 грн та витрати на правову допомогу в сумі 9000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 10.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3146940 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача.
Позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором позики, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору позики.
Відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує, у зв'язку з чим утворилась сума заборгованості за яким, станом на дату відступлення права вимоги, складає 62 465,01 гривень, з яких: 7500,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 11940,01 гривень - заборгованість за процентами; 40275,00 заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 2 750,00 гривень - заборгованість за комісією.
29.12.2021 року між ТОВ «Маніфою» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 29/12-2021, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у т.ч. за Договором позики № 3146940 від 10.09.2021 р., що укладений між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1
ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до Відповідача, а ТОВ «Маніфою» втратив такі права.
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 01 березня 2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за Договором позики № 3146940 від 10.09.2021 у розмірі 62 465 грн 01 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, не виконуючи належним чином зобов'язання за договором, порушив норми законодавства та умови договору.
Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу, суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Цокало Т.М., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила змінити рішення, зменшивши розмір заборгованості за договором позики до 18 946,00 грн. та зменшити розмір судових витрат, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що договір позики укладено 10.09.2021 року, строк дії цього договору діяв 30 днів, тобто до 10.10.2021 року.
Вказувала, що станом на 10.10.2021 розмір заборгованості за договором позики складав за тілом кредиту 7500,00, а відсотки за правомірне користування позикою 4477,50 грн, за неправомірне користування позикою заборгованість становить - 6969,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Також вказувала, що позивачем до позову не надано розрахунку інфляційних нарахувань.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що 10.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3146940 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача.
Позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором позики, відповідач не виконує свої зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 10.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3146940.
Договір позики укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, п. 12 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України.
Згідно п. 2.1. Договору позики за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору позики позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України - гривні.
Пунктом 2.3. Договору позики встановлені параметри позики: тип позики: короткострокова; мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; сума позики: 7 500,00 грн. строк позики: до 10.09.2021 року (30 днів).
Згідно п. 2.4.2. Договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1.09450% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Відповідно до п 2.4.3. договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Згідно п. 2.4.4. Договору позики базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою.
Відповідно до п. 2.5. договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.
Згідно п. 2.6. Договору позики позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання договору.
Пунктами 3.1. та 3.2. Договору позики визначені проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику.
Згідно п. 3.1.3. Договору позики у період прострочення Позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику, визначеною п. 2.4.4.
Відповідно до п. 3.2.1. Договору позики проценти на прострочену позику нараховуються у випадку неналежного виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором у розмірі, визначеному п. 2.5 Договору, за кожен день прострочення.
Згідно п. 3.6. Договору позики у випадку укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим договором, проценти за користування позикою в період дії такої додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою (формула розрахунку якої визначена Додатком № 1) на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою (п.2.4.3); графік нарахувань визначається відповідною додатковою угодою.
Відповідно до п. 3.7. Договору позики зобов'язання позичальника за договором вважаються виконаними в повному обсязі в момент зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позикодавця.
Судом встановлено, що підписанням Договору позики відповідач також підтвердив, що він вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, у т.ч. і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІФОЮ», які є невід'ємною частиною договору, вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики (пп. 8.3.5 та 8.3.6 договору позики).
Правилами, розміщеними на сайті товариства (https://money4you.ua/pro- nas/normatyvna-dokumentatsiya/), зокрема п. 4.3.1 передбачено, що договір позики з фізичною особою укладається в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства дистанційно, в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Пунктом 4.3.2 Правил визначено, що оферта, що містить повний текст договору позики, розміщується товариством в особистому кабінеті та надається для вивчення й погодження фізичний особі, яка бажає укласти договір позики.
Пунктом 4.3.5 Правил визначено, що прийняття оферти (акцепту) фізичною особою, яка бажає укласти договір позики, відбувається шляхом надсилання електронного повідомлення, яке містить істотні умови договору позики.
Пунктом 4.3.6 Правил визначено, що договірна документація підписується позичальником одноразовим ідентифікатором, що генерується та надсилається йому товариством за вказаними в особистому кабінеті контактними даними; товариством підписується відповідна електрона договірна документація електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Пунктом 4.3.7 Правил визначено, що на підтвердження укладення договору позики позикодавець направляє позичальнику електронне повідомлення про укладення договору позики.
Пунктом 4.3.78 Правил визначено, що електронний договір, укладений відповідно до процедури, описаної вище, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеним факт невиконання ОСОБА_1 свого зобов'язання, що випливає з договору позики, у зв'язку із чим суд визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 3146940 від 10.09.2021 року законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно ч. 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно дост.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками колегія суддів враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно матеріалів справи встановлено, що за договором позики №3146940 від 10.09.2021 року, ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 7500,00 грн на строк до 10.10.2021 року (п. 2.3.3. та п. 2.3.4.). Згідно розрахунку за договором №3146940 від 10.09.2021 року (додаток № 1 до договору) визначено загальна вартість позики та процентів у розмірі 9962,63 грн., з яких 7500,00 грн. сума позики, 2462,63 грн. нараховані проценти за користування позикою (а.с. 10-11).
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Відповідно до Розділу 1 Договору позики №3146940 від 10.09.2021 року встановлено, що строк дії договору - це період на який укладається договір позики, що починає обчислюватись з дати укладення договору і спливає через три місяці після спливу строку позики.
При цьому, матеріали справи не містять розрахунку заборгованості за процентами за неправомірне користування позикою, що позбавляє суд можливості встановити розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії договору позики становить 2462,63 грн і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів зазначає, що визначені умовами договору проценти за користування кредитом, можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування. Після закінчення строку кредитування кредитор має право на застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання в порядку, визначеному ч.2 статті 625 ЦК України, проте, таких вимог позивачем заявлено не було.
Щодо заборгованості за комісією, яка складає 2750,00 грн, то в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки ця сума є необґрунтованою, її стягнення за вказаним договором взагалі не передбачено.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні в частині розміру заборгованості , що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» підлягає стягненню заборгованість за договором позики у розмірі 9962,63 гривень, з яких: 7500,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 2462,63 гривень - заборгованість за процентами.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ураховуючи те, що представником відповідача рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині розміру стягнення заборгованості, в іншій частині рішення апеляційним судом не переглядається.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно матеріалів справи, ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило 2 481 грн. судового збору при подачі позову до суду першої інстанції, при зверненні до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3 721,50 грн. за подачу апеляційної скарги.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Вердикт Капітал» підлягає стягненню 394,50 грн судового збору за подачу позову до суду першої інстанції. Водночас, з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3129,36 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги. Шляхом взаємозаліку, з ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2734,86 грн.
Крім того, представником ОСОБА_1 - адвокатом Цокало Т.М. у апеляційній скарзі було заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, сторона по справі на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу має надати суду в обов'язковому порядку документ, що посвідчує сплату коштів за надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у справі ОСОБА_1 надавалася адвокатом Цокало Т.М. на підставі договору № 684/29-08-2023 від 29 серпня 2023 року про надання правничої допомоги та ордеру про надання правничої правової допомоги № 1169233.
На підтвердження витрат на правничу допомогу адвокатом Цокало Т.М., представником ОСОБА_1 , суду надано: договір № 684/29-08-2023 від 29 серпня 2023 року про надання правничої допомоги; детальний опис робіт (наданих послуг); акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 згідно договору про надання правничої допомоги № 684/29-08-2023 від 29 серпня 2023 року; квитанцію №683.
Разом з тим, слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
На підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу надано всі необхідні документи.
Позивач, подавши відзив на апеляційну скаргу, клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу не заявляв.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вимогу апеляційної скари про стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цокало Тетяни Михайлівни - задовольнити частково.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 01 березня 2023 року в частині стягнення заборгованості за договором позики та розподілу судових витрат - змінити.
Зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за договором позики №3146940 від 10.09.2021 року з 62 465,01 грн до 9962,63 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2734,86 грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 гривень.
В іншій частині рішення залишити - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 березня 2024 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль