Справа № 761/8359/24
Провадження № 1-кс/761/5905/2024
20 березня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві ОСОБА_4 від 04.09.2023 про відмову в задоволенні заяви про визнання потерпілим, у кримінальному провадженні №42023112030000333 від 07.08.2023
В провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві ОСОБА_4 від 04.09.2023 про відмову в задоволенні заяви про визнання потерпілим, у кримінальному провадженні №42023112030000333 від 07.08.2023.
Ініціатор скарги зазначає, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023112030000333 від 07.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112030000333 від 07.08.2023 року внесені Білоцерківською окружною прокуратурою за заявою ОСОБА_3 від 07.08.2023 року про скоєння кримінального правопорушення.
04.09.2023 року слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 42023112030000333 від 07.08.2023 року. Дане процесуальне рішення слідчого обґрунтовано тим, що в ході досудового розслідування не здобуто відомостей, що підтверджують завдання кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2. ст.365 КК України, відомості про вчинення якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112030000333 від 07.08.2023 року, ОСОБА_3 моральної, фізичної або майнової шкоди, а враховуючи зазначене, слідчий прийшов до висновку, що заява ОСОБА_3 про видачу пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого, задоволенню не підлягає.
Заявник вважає, що постанову слідчого про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 42023112030000333 від 07.08.2023 року незаконною, невмотивованою та такою, що порушує його права та законні інтереси, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Зазначає, що оскаржувана постанова винесена слідчим без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин скоєного кримінального правопорушення працівниками патрульної поліції в м. Біла Церква 25.02.2022 року на стаціонарному посту 79 км а/д М-05 Київ-Одеса відносно ОСОБА_3 , оскільки в результаті цього кримінального правопорушення, поза всілякими сумнівами, ОСОБА_3 нанесено фізичну та моральну шкоду.
У зв'язку з чим просить скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, від 04.09.2023 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 42023112030000333 від 07.08.2023 року та зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023112030000333 від 07.08.2023 року, надати ОСОБА_3 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні № 42023112030000333 від 07.08.2023 року.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явився будучи належним чином повідомлений, в той же час, на адресу суду скерував заяву ц якій просив провести судове засіданні з розгляду скарги за його відсутності та скаргу задовольнити.
Уповноважений слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Водночас, на електронну адресу суду надійшов лист за підписом старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києва ОСОБА_4 , у якому останній зазначив, що в ході досудового розслідування не здобуто відомостей, що підтвердили завдання кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 365 КК України, відомості про вчинення якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112030000333 від 07.08.2023, ОСОБА_3 моральної, фізичної або майнової шкоди, заява останнього, як особи, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 ст. 55 КПК України задоволенню не підлягала. На підставі викладеного та враховуючи, те що слідчим у кримінальному провадженні надано обґрунтування підстав неможливості задоволення заяви ОСОБА_3 від 17.08.2023 щодо вручення останньому пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого, а також те, що доводи у скарзі останнього є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим у задоволенні зазначеної скарги просив відмовити.
Слідчий суддя дослідивши скаргу та додані матеріали, документи, що надійшли на адресу суду, приходить до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023112030000333 від 07.08.2023, у якому слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві ОСОБА_4 винесено постанову від 04.09.2023 року про відмову в задоволенні заяви про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №42023112030000333 від 07.08.2023.
Відповідно до вимог ч.1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У відповідності до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст.93 Кримінального процесуального кодексу України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на слідчого, прокурора, та у встановлених цим Кодексом випадках - потерпілого.
Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч.1 ст. 55 КПК України). Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч.2 ст. 55 КПК України).
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч.3 ст. 55 КПК України).
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді (ч.5 ст. 55 КПК України).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим, може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Так, слідчий у своїй постанові посилається на те, що наразі у ході досудового розслідування не здобуто відомостей, що підтвердили завдання кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст. 365 КК України, відомості про вчинення якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112030000333 від 07.08.2023, ОСОБА_3 моральної фізичної або майнової шкоди.
Всупереч положенням ст.110 КПК України, оскаржувана постанова слідчого не містить відомостей про зміст обставин, які стали підставами для прийняття постанови, постанова взагалі не містить мотивів прийняття рішення, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Слід зазначити, що ч.5 ст.55 КПК України надає слідчому, прокурору право винести постанову про відмову у визнанні потерпілим в тому разі, якщо заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілої особи подана особою, якій не завдано шкоди.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023112030000333, 07.08.2023 за № 757/9516-23 до Білоцерківської окружної прокуратури надійшла заява від ОСОБА_3 , про те, що 25.02.2022 близько 21 год. 05 хв. на стаціонарному посту 79 км а/д М-05-Київ- Одеса працівники патрульної поліції у м. Біла Церква, погрожуючи застосуванням автоматичної вогнепальної зброєю, в ході проведення відносно ОСОБА_3 та його брата ОСОБА_4 поліцейських заходів, дізнавшись, що вони уродженці м. Донецьк, з метою дискримінації останніх за цією територіальною ознакою, з проявами агресії за цих мотивів, з особливою жорстокістю й нелюдським відношенням, нанесли ОСОБА_3 , численні удари ногами та руками по всіх частинах тіла, чим заподіяли сильного фізичного болю та морального страждання.
В той же час, слідчим зроблено загальний висновок про відсутність даних про заподіяння шкоди, без посилання на матеріали досудового розслідування, слідчі дії, які були проведені та дають підстави вважати, що ОСОБА_3 не було завдано шкоди.
Цитування у постанові положень кримінального процесуального закону не можна ототожнити з відомостями про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотивами прийняття постанови, їх обґрунтуванням.
Незважаючи на це, та не спростовуючи в постанові про відмову у визнанні потерпілим доводів відносно заподіяння ОСОБА_3 шкоди, слідчий в порушення вимог ст.55 КПК України, відмовив у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, чим порушив його законні права та інтереси та усунув від участі у кримінальному провадженні.
Разом з тим, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані. За умови встановлення того, що зазначені вимоги є недотриманими, слідча суддя приймає рішення про скасування постанови.
Таким чином, неналежне мотивування постанов про відмову у визнанні потерпілим, з одного боку, не відповідає вимогам процесуального законодавства, а з іншого - не дає слідчому судді змоги перевірити правильність прийнятого слідчим, рішення про наявність чи відсутність шкоди для конкретної особи у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення.
З огляду на зазначене, слідча суддя доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги та скасування постанови слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві ОСОБА_4 від 04.09.2023 про відмову в задоволенні заяви про визнання потерпілим, у кримінальному провадженні №42023112030000333 від 07.08.2023.
Водночас, щодо вимог скарги в частині зобов'язання слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023112030000333 від 07.08.2023 року, надати ОСОБА_3 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні № 42023112030000333 від 07.08.2023 року, слід зазначити наступне.
Слідча суддя може зобов'язати слідчого вчинити лише ту процесуальну дію, яку він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Крім того, чинним законодавством не передбачено повноважень слідчого судді, надавати вказівки слідчому щодо вчинення тих чи інших конкретних процесуальних дій, за виключенням випадків, що прямо передбачені законом, чи слідчих (розшукових) дій під час розслідування кримінального провадження, за виключенням випадків, що прямо передбачені законом, тощо. Більш того, спроба вчинення таких дій з боку суду була б невиправданим втручанням в роботу слідчого в цілому, та в заплановану слідчим стратегію досудового розслідування у кримінальному провадженні, що прямо суперечить принципу диспозитивності, а тому в цій частині - скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 303, 304, 395 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві ОСОБА_4 від 04.09.2023 про відмову в задоволенні заяви про визнання потерпілим, у кримінальному провадженні №42023112030000333 від 07.08.2023.
В іншій частині скаргу залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає
Слідча суддя ОСОБА_1