Справа № 761/10212/24
Провадження № 2-о/761/293/2024
22 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.
заявника: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті, -
в березні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва із заявою про встановлення факту смерті, де просила суд встановити факт того, що її бабуся ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Маріуполь, Донецької області, Україна.
Заява вмотивована тим, що реєстрацію даних фактів відповідно до законодавства України неможливо провести за місцем смерті, оскільки на території м.Маріуполь, державні органи влади України тимчасово не здійснюють свою діяльність. Як вказує заявник, неможливість отримання свідоцтва про смерть, виданого на тимчасово окупованій території, де проживала ОСОБА_2 та потім настала її смерть внаслідок хвороби, органами державної влади України, перешкоджає поданню заявником документів про смерті і для реєстрації смерті. Надані ж до Шевченківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Києві Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ) документи про смерть не відповідають переліку, визначеному чинним законодавством України.
В судовому засіданні заявник просила заяву задовольнити та встановити факт смерті її батька на тимчасово окупованій території України внаслідок захворювання.
Заінтересована особа - Шевченківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Києві Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) свого представника в судове засідання не направив, хоча про дату час розгляду справи був повідомлений належним чином, але надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, допитавши свідка, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.
Згідно вимог п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту у разі смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. За умовами ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що заявник ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , що підтверджується наданим свідоцтвом про народження заявника та її батьків, її паспортом громадянина України, що обумовлює її право як заявника на звернення до суду із вказаною заявою у відповідності до вимог ч.1 ст.317 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, як і будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Як передбачено положеннями абзацу третього статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», діяльність збройних формувань рф та окупаційної адміністрації рф у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Станом на час подання заяви до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, вся територія Маріупольського району Донецької області (UA14140000000070889) з 05 березня 2022 року по дату постановлення рішення перебуває під тимчасовою окупацією. Таким чином, будучи померлою у м.Маріуполь Донецької області, державна реєстрація смерті ОСОБА_2 не була проведена у відповідності до законодавства України. На території України даний факт неможливо засвідчити, оскільки заявником для підтвердження факту смерті подано документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб. Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, зокрема у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), у яких Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Тому, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. У зв'язку з вищенаведеним суд зазначає, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку. У цьому випадку такими документами є надані заявником свідоцтва про смерть і довідки про смерть.
З письмових доводів заявника вбачається, що він звертався до заїнтересованої особи із заявою про реєстрацію факту смерті, але у цьому йому було відмовлено із роз'ясненням необхідності надання повного пакету документів для реєстрації факту смерті українського зразка.
При цьому, із досліджених письмових доказів, вбачається про смерть бабусі заявниці внаслідок хвороби та її поховання в м.Маріуполь, тобто на тимчасово окупованій території України.
Зокрема, для встановлення факту смерті особи заявник надала суду копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 та лікарське свідоцтво про смерть форми №106, яка видається для поховання.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація смерті ОСОБА_2 в органах державної реєстрації смерті Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) на території України не проводилась.
Судом встановлено, що заявник позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію смерті бабусі заявниці у позасудовому порядку.
Оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає встановленим факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Маріуполь, Донецької області, Україна.
В силу положень ч. 4 ст. 317 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду.
Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 235, 258, 259, 263-65, 268, 273, 293, 315, 317 ЦПК України; ст.ст. 1-5, 9, 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті, - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Маріуполь, Донецької області, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А.А.Осаулов
повний текст складено 22.03.2024 року