Провадження № 2-а/760/629/24
Справа № 760/9660/23
22 березня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції /далі - Управління/ (адреса: 03151, м. Київ, вул. С. Хороброго, 9), Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3; e-mail: public@patrol.police.gov.ua), третя особа: інспектор Управління патрульної поліції у місті Києві Бусел Іван Анатолійович /далі - інспектор поліції Бусел І.А./ (адреса: 03151, м. Київ, вул. С. Хороброго, 9), про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
Рух справи
02.05.2023 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 02.05.2023, за підписом позивача, в якій позивач просить суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6879331 від 23.04.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
- закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Шереметьєву Л.А.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 16.10.2023 вказаний позов прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження).
Розпорядженням в.о. керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва № 379 від 20.02.2024 у зв'язку з звільненням у відставку головуючого судді Шереметьєвої Л.А., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
Обґрунтування позову
В позові, зокрема, вказується, що 23.04.2023 інспектор Управління патрульної поліції у місті Києві Бусел І.А. виніс відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6879331, відповідно до якої на накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач зауважує, що у постанові вказана наступна інформація: 23.04.2023 о 18 год. 07 хв. за адресою: м. Київ, Святошинський район, по вул. Командарма Уборевича, 23-А, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «РЕUGЕОТ», моделі «206», державний номерний знак « НОМЕР_2 » здійснив рух ліворуч при цьому перетнув подвійну суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим спричинив порушення п. 8.5.1. Правил дорожнього руху, - з чим позивач не погоджується.
Позивач стверджує, що викладена інформація у постанові поліції не відповідає фактичним обставинам справи та вказана постанова була винесена із порушенням норм законодавства України, тому що під час керування транспортним засобом марки «РЕUGЕОТ», моделі «206», державний номерний знак « НОМЕР_2 », ним не здійснювався перетин подвійної суцільної та інших ліній дорожньої розмітки 23.04.2023.
При цьому, позивач звертає увагу на те, що у постанові поліції відсутня інформація (додатки) на будь-яку доказову базу: фото, -відео фіксацію або пояснення свідків щодо факту нібито вчиненого мною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Пункт 7 оскарженої постанови поліції до постанови додаються» - не заповнений.
Таким чином, позивач вважає, що факт вчинення ним правопорушення не доведений та зазначена постанова поліції підлягає скасуванню.
Щодо правової позиції відповідачів
01.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому Департамент просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 29а-31).
У відзиві вказується, що відповідно до оскарженої постанови, водій ОСОБА_1 , о 18 год. 07 хв., керуючи автомобілем «РЕUGЕОТ 206», номерний знак НОМЕР_2 по вул. Командарма Уборевича, 23А, в м. Києві, здійснив рух ліворуч, при цьому перетнув подвійну суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 8.5.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), та скоїв адміністративне правопорушення, за яке ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 340,00 грн.
Щодо доводів позивача про відсутність у графі «до постанови додається» інформації, відповідач зауважує, що Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, (далі - Інструкція) не передбачено внесення до постанови (не в автоматичному режимі) відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Такі відомості (щодо технічного засобу, яким здійснено фотозйомку або відеозапис) зазначаються виключно у постановах, що виносяться у справах про адміністративне правопорушення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) та у справах про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, проте обов'язок щодо внесення таких відомостей до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відсутній, а відтак, на думку відповідача, - наведені твердження не відповідають чинній нормативно-правовій базі, яка регулює спірні відносини та не повинні враховуватися при розгляді справи по суті та винесенні рішення.
Отже, відповідач стверджує, що інспектор поліції, реалізуючи покладені на нього службові обов'язки, зокрема, щодо припинення порушень ПДР, за результатами вчиненого правопорушення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази та факт вчинення позивачем правопорушення, розглянув справу про адміністративне правопорушення, та виніс згідно норм чинного законодавства постанову, передбачену ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
При цьому, вказує, що подія була зафіксована на нагрудний реєстратор інспектора, однак, відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, а тому направити відеофайл правопорушення з об'єктивних причин не вдається за можливе.
Разом з тим, зазначається, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за результатом якого винесена оскаржувана постанова.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
23.04.2023 інспектор Управління патрульної поліції в місті Києві Бусел Іван Анатолійович склав постанову серії ЕАС № 679331 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 8), за змістом якої 23.04.2023 о 18:07, у м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 23А, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи транспортним засобом «РЕUGЕОТ 206», номерний знак НОМЕР_2 , здійснив рух ліворуч при цьому перетнув подвійну суцільну лінію горизонтальної розмітки яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 8.5.1 ПДР України - Порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки, за яке ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
У зв'язку з зазначеним на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Пункт 7 вказаної постанови - «до постанови додаються» - не заповнений.
Позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, вважає оскаржувану постанову незаконною, акцентує на відсутності доказів вчинення ним правопорушення.
Відповідач доказів на підтвердження вчинення позивачем зазначеного правопорушення до матеріалів справи не долучив, вказав, що подія була зафіксована на нагрудний реєстратор інспектора, однак, відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, а тому направити відеофайл правопорушення з об'єктивних причин не вдається за можливе.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).
Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
За змістом ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній не наведено докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.
Так, оскаржена постанова не містить відміток про наявність на момент її винесення доказів на підтвердження вчинення відповідного правопорушення.
Не подано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і в порядку надання відзиву.
Суд ще раз наголошує, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17, від 19.02.2020 у справі № 524/1284/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, від 02.12.2019 у справі № 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 24.01.2019 у справі № 428/2769/17, від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, які є обов'язковими для врахування в силу приписів ч. 5ст. 242 КАС України.
На підставі зазначеного, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції № 1395, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Вимоги щодо обов'язкової вказівки в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис передбачені КУпАП, який має вищу юридичну силу.
Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 2 р. IV Інструкції № 1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КУпАП.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 536/583/17 суд відхиляє, оскільки згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди при вирішенні спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
В даному випадку суд вважає, що в спірних правовідносинах підлягають врахуванню значені висновки Верхового Суду та положення ч. 3 ст. 283 КУпАП, яка чітко вказує, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Щодо посилань відповідача на те, що строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, тому у патрульної поліції відсутні фото- та відеоматеріали на підставі яких була винесена оскаржена постанова, то вони не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як зазначалось, у зв'язку з відсутністю в оскаржуваній постанові вказівки, на підставі яких доказів вона винесена (в т.ч. відеодокази), наразі неможливо встановити чи такі докази взагалі існували.
Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) /адміністративне провадження № К/9901/34580/18/ сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.
При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №524/4668/17, адміністративне провадження № К/9901/33802/18).
Разом з тим, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.
При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
На підставі наведеного позовні вимоги в частині скасування оскарженої постанови підлягають задоволенню в частині належного відповідача.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, одним зі способів захисту прав позивача у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є скасування судом оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, відсутність доказів правомірності дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Щодо судового збору
За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 536,80 грн (а.с. 7), сплачений позивачем за подання позову у даній справі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної, третя особа: інспектор Управління патрульної поліції у місті Києві Бусел Іван Анатолійович, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.
Скасувати постанову серії ЕАС № 6879331 від 23.04.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Бусел Іваном Анатолійовичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. Л. Зуєвич