СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/28009/21
пр. № 1-кп/759/260/24
13 березня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.10.2016 за № 42016000000002775, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. тула російської федерації, громадянина України, який здобув вищу освіту, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_8 ,
захисник - ОСОБА_9 ,
ОСОБА_7 , будучи громадянин України вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Згідно ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Крім того, ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною другою ст. 125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації.
Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
Надалі, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.
У подальшому, з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад Російської Федерації.
Так, відповідно до ч. 2 ст.13 «О судебной системе Российской Федерации» від 31.12.1996 № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб'єктів Російської Федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону Російської Федерації від 26.06.1992 № 3132-I зі змінами та доповненнями «О статусе судей в Российской Федерации» - Президент Російської Федерації в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду Російської Федерації представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду Російської Федерації.
Водночас, згідно зі ст. 86 «Конституції «Республики Крым»»: 1. Правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом. 2. У Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів визначаються законодавством Російської Федерації. 3. З ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з Верховним Судом Російської Федерації, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства Російської Федерації і законодавства Республіки Крим. 4. Статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів - також законом Республіки Крим.
Окрім того, 20.03.2014 Державною Думою Російської Федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Вищезазначене свідчить про проведення представниками Російської Федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему Російської Федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
Відповідно до п. 1 ст. 9 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» протягом перехідного періоду на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим і законодавчим (Представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створено суди Російської Федерації (федеральні суди) відповідно до законодавства Російської Федерації про судову систему.
Пунктом 2 статті 9 вказаного закону передбачено, що громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів, мають переважне право на заміщення посади судді в судах Російської Федерації, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства Російської Федерації, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що пред'являються законодавством Російської Федерації про статус суддів до кандидатів на посади суддів. Конкурсний відбір на заміщення посади судді в зазначених судах здійснюється Вищою кваліфікаційною колегією суддів Російської Федерації.
Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі судової системи, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід'ємної території України.
У той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20.02.2014 року.
Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
У подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
Також, відповідно до ст. 64 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12.08.1949 (далі - Конвенція) кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
У контексті окупації Криму, Російська Федерація, як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.
Проте, Федеральним Законом РФ №154-Ф3 від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема, незаконно створено «Бахчисарайський районный суд Республики Крым».
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя ОСОБА_7 , будучи суддею та відповідно до постанови Верховної Ради України від 16.11.2000 №211-IІІ займаючи посаду судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинив дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20.02.2014 території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Бахчисарайський районний суд Республіки Крим» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Бахчисарай АР Крим упродовж травня-червня 2014 року продовжив роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Президента Російської Федерації ОСОБА_13 від 19.12.2014 №786 був призначений на посаду судді незаконно утвореного Бахчисарайського районного суду Республіки Крим чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
Відповідно до ст. 70 Конвенції окупаційна держава не має права здійснювати арешт, переслідування або висувати обвинувачення проти осіб, що перебувають під захистом, за вчинки або переконання скоєні або виражені ними до початку окупації або протягом періоду її тимчасового припинення, за винятком випадків порушення законів або звичаїв війни.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 03.05.2014 на адміністративному кордоні Херсонської області та тимчасово окупованого півострова Крим відбулася зустріч проукраїнсько налаштованих жителів півострова з лідером кримськотатарського національного руху ОСОБА_14 , головою Меджлісу кримськотатарського народу Рафатом Чубаровим, головами регіональних меджлісів.
У зв'язку із недопущення останніх на територію тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, неподалік міста Армянськ Автономної Республіки Крим відбулися сутички між проукраїнсько налаштованими жителями півострова та колишніми співробітниками спецпідрозділу міліції громадської безпеки «Беркут» Головного управління МВС України в АР Крим.
Події, які відбувалися 03.05.2014 неподалік міста Армянськ АР Крим представниками правоохоронних органів, створених відповідно до законодавства РФ, кваліфіковано як застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, відносно представників влади у зв'язку з виконанням ними своїх посадових обов'язків.
Результатом досудового розслідування вказаних кримінальних справ стало притягнення до кримінальної відповідальності за законодавством РФ активістів кримськотатарського національного руху ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Крім цього, на знак солідарності зі своїми співвітчизниками, багато кримських татар на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим перекрили кілька ділянок таких трас як Сімферополь-Севастополь, Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч, Сімферополь-Феодосія-Керч та ін.
«Суддями» незаконно створених на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судів проукраїнсько налаштованих мітингувальників визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 20.2 КпАП Росії (порушення порядку проведення зборів, мітингу, демонстрації, ходи або пікетування) і призначено стягнення у виді штрафу від 10 тисяч до 40 тисяч рублів.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_7 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, 07.05.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Бахчисарайського районного суду Республіки Крим» по вул. Кооперативній, буд. 1, м. Бахчисарай, Автономної Республіки Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, у справі № 5-138/2014 виніс постанову про визнання особи ( ОСОБА_19 ) винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ «Организация массового одновременного пребывания и (или) передвижения граждан в общественных местах, повлекших нарушение общественного порядка» на ділянці автодороги Сімферополь-Севастополь, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
Крім цього, ОСОБА_7 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, 07.05.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Бахчисарайського районного суду Республіки Крим» по вул. Кооперативній, буд. 1, м. Бахчисарай, Автономної Республіки Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, у справі № 5-145/2014 виніс постанову про визнання особи ( ОСОБА_20 ) винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ «Организация массового одновременного пребывания и (или) передвижения граждан в общественных местах, повлекших нарушение общественного порядка» на ділянці автодороги Сімферополь-Севастополь, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
Допомога ОСОБА_7 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції від 08.04.2014 № 1183-VІІ), а саме: державній зраді, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду на суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Так, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.09.2016 у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування (т. 4 а.п. 5-9).
Встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 , а також повістки про виклик до слідчого неодноразово у встановлений законом спосіб шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери були направлені ОСОБА_7 .
Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України від 11.08.2015 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук (т. 4 а.п. 56-57).
Обвинувачений ОСОБА_7 в судові засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим в спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»), а також шляхом розміщення відповідної інформації на офіційних сайтах Офісу Генерального прокурора та Святошинського районного суду міста Києва, повідомленим про розгляд справи. Жодних клопотань, заяв, скарг не подавав, у зв'язку з чим на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11.05.2023 судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов'язковою участю захисника. Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_7 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав чи мав би отримати оголошено підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.
Суд, розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення, вважає, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб'єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а, відтак, ці факти не потребують окремого судового доведення.
Так, Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01.03.2014 № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.
11.03.2014 Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 визнана неконституційною.
Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
17.03.2014 представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є « Державна рада Республіки Крим ».
18.03.2014 «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб'єктів, який вже 19.03.2014 рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак, цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014 року.
21.03.2014 прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб'єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
11.04.2014 «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб'єкта РФ.
Верховною Радою України 15.04.2014 прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16.03.2014, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2016 № 71/205 та від 19.12.2017 № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22.12.2018 послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
Крім того, суд, безпосередньо дослідивши подані стороною обвинувачення докази, також встановив таке.
ОСОБА_7 є громадянином України та на час дій, які ставляться йому у провину, був суддею Бахчисарайського районного суду АР Крим.
Статус ОСОБА_7 як громадянина України підтверджено копією даних анкети отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 30.01.2009, відповідно до якої ОСОБА_7 отримав паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 27.11.2007 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 20.02.209 (т. 4 а.с. 52-53).
Статус ОСОБА_7 станом на 2000-2016 роки як судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим підтверджено дослідженими копіями постанови Верховної Ради України від 16.11.2000 № 2111-ІІІ «Про призначення суддів», відповідно до якої він обраний суддею Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим безстроково (т. 4 а.с. 75-77, 78, 79-80), та постановою Верховною Ради України «Про звільнення судді» від 19.04.2016 № 1259-VIIІ, відповідно до якої він звільнений з посади судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим у зв'язку із порушенням присяги судді (т. 4 а.с. 83).
Згідно з дослідженим судом рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.11.2015 № 3009/дп-15, з виправленнями, внесеними рішенням від 16.12.2015 № 3875/дп-15, (т. 3 а.п. 62-82, 83-86), за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно суддів АР Крим, в тому числі стосовно ОСОБА_7 встановлено, що на підставі Указів Президента РФ «Про призначення суддів федеральних судів» для здійснення правосуддя від імені РФ на території АР Крим ОСОБА_7 , який займав посаду судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим, призначений на посаду «судді Бахчисарайського районного суду Республіки Крим». У такій спосіб, не будучи у встановленому законом порядку звільненим з посади судді України, ОСОБА_7 прийняв на себе повноваження «судді» іншої держави.
Вищою радою юстиції 24.12.2015 винесено рішення № 1206/0/15-15 (т. 3 а.п. 89-127), на підставі розглянутого рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.11.2015 № 3009/дп-15 про внесення подання про звільнення серед інших суддів АР Крим і судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_7 за порушення присяги судді.
Обставини щодо призначення ОСОБА_7 на посаду «судді Бахчисарайського районного суду Республіки Крим», який було утворено окупаційною владою РФ на території АР Крим, знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні протоколу огляду інтернет-видань від 07.04.2015 та додатків до нього у виді нормативних актів РФ індивідуального характеру про призначення суддів (т. 3 а. с. 135-152). Так, згідно із пп. «б» п. 2 Указу Президента РФ від 19.12.2014 № 786 ОСОБА_7 призначений на посаду «судді Бахчисарайського районного суду Республіки Крим».
Обставини здійснення ОСОБА_7 правосуддя від імені РФ на території АР Крим без припинення статусу судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим відповідно до законів України упродовж 2014 - 2023 років як «судді» незаконно створеного судового органу окупаційної влади судді Бахчисарайського районного суду Республіки Крим, а також і після його призначення на посаду «судді» утвореного в системі правосуддя РФ судді Бахчисарайського районного суду Республіки Крим знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні протоколів огляду інтернет-видань від 02.02.2015, 11-18.06.2015, 30.09.2021 відповідно до яких ОСОБА_7 входив до складу вказаного суду та здійснював «правосуддя» як «суддя Бахчисарайського районного суду Республіки Крим РФ» на підставі законодавства РФ (т. 3 а.п. 153-204, т. 4 а.п. 91-106, т. 5 а.п. 50-51).
Зокрема, із судових справ № 5-534/2014, № 5-670/2014, № 5-539/2014 вбачається, що ОСОБА_7 постановляв судові рішення у справах про адміністративні правопорушення від 15.09.2014, 07.10.2014, 08.09.2014 та із судової справи № 3/1-40/2014, вбачається, що ОСОБА_7 . постановляв судове рішення у кримінальній справі від 20.06.2014 як "суддя Бахчисарайського районного суду Республіки Крим РФ" (т. 4 а.п. 107-108, 109-110, 111-112, 117-120).
Так, відповідно до протоколу інтернет-видань від 11-18.06.2015 та протоколу огляду від 03.02.2015, ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим по вул. Кооперативна, 1, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, Україна, діючи в інтересах Російської Федерації, як суддя Бахчисарайського районного суду Республіки Крим РФ, ухвалив «постановление об административном правонарушении» від 15.09.2014, яким визнав ОСОБА_21 винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 12.26 КоАП РФ і застосував адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30000 руб.; ухвалив «постановление об административном правонарушении» від 07.10.2014, яким визнав ОСОБА_22 винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14.1 КоАП РФ і застосував адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 руб.; ухвалив «постановление об административном правонарушении» від 08.09.2014; ухвалив «постановление о продлении строка содержания под стражей» від 20.06.2014, стосовно ОСОБА_23 .
Також відповідно до протоколів огляду документа від 30.09.2021 ОСОБА_7 як суддя Бахчисарайського районного суду Республіки Крим, ухвалив «постановление об административном правонарушении» від 14.05.2014, яким визнав ОСОБА_20 винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 КоАП РФ і застосував адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10000 руб.; ухвалив «постановление об административном правонарушении» від 13.05.2014, яким визнав ОСОБА_19 винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 КоАП РФ і застосував адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10000 руб. (т. 5 а.п. 38-41. 42-45)
Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду інтернет-видань від 15.09.2021 та додатків до нього у виді нормативних актів РФ, розміщених у мережі Інтернет відомостей щодо діяльності судів на території АР Крим (т. 5 а.п. 26-35), оглянуто «Федеральный закон от 23.06.2014 № 154-ФЗ «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», відповідно до якого, на виконання ст. 9 Закону РФ від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» и ст. 177 ФКЗ от 31.12.1996 № 1-ФКЗ «О судебной системе Российской Федерации», було прийнято рішення про утворення «Роздольненського районного суду Республіки Крим».
Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду інтернет-видань від 15.09.2021 та додатків до нього у виді нормативних актів РФ, розміщених у мережі Інтернет відомостей щодо діяльності судів на території АР Крим (т. 5 а.п. 11-25), оглянуто указ президента рф від 19.12.2014 № 786 «О назначении судей федеральних судов» відповідно до якого ОСОБА_7 призначено на посаду судді Бахчисарайського районного суду Республіки Крим.
Як вбачається з досліджених судом листів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 18-2153/15 від 16.02.2015 (т. 3 а.с. 32-34) та Вищої ради юстиції № 112/0/9-15 від 12.01.2015 (т. 3 а.с. 37-39) суддя Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи Вищої ради юстиції із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами не звертався, хоча таку можливість мав.
Враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_7 по теперішній час залишається громадянином України незалежно від місця його проживання. Примусове автоматичне набуття ним як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною, відтак, не може бути підставою для втрати ним громадянства України. Через оголошену ОСОБА_7 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і його вихід з громадянства України.
Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа згідно зі ст. 99 КПК України, а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими.
Враховуючи узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв'язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення, а тому кладе в основу вироку.
Більш того, всі вказані дані узгоджуються між собою та відомостями, які суд вважає загальновідомими.
Подання окремих протоколів огляду в копіях пояснюється процесуально, оскільки є наслідком виділення шляхом копіювання матеріалів даного провадження з інших кримінальних проваджень, про що прокурором подано відповідні достовірні докази у вигляді прийнятих та належно оформлених процесуальних рішень. Більш того, це не вплинуло на зміст самих доказів.
Інші, подані стороною обвинувачення та досліджені судом документи, доказового значення в межах даного провадження не мають.
Отже, суд визнає доведеним, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, не будучи у встановленому законами України порядку звільненим з посади судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим, з березня до 18 грудня 2014 року як «суддя» незаконно створеного «Бахчисарайського районного суду Республіки Крим» здійснював «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - рф, керуючись її матеріальним та процесуальним правом, а з призначенням 19.12.2014 на посаду «судді Бахчисарайського районного суду Республіки Крим», прийняв на себе на окупованій території України повноваження судді іншої держави - рф, яка окупувала та незаконно анексувала цю територію.
Здійснення ОСОБА_7 за таких умов «правосуддя» від імені рф свідчить про порушення ним вимог ст. 65 Конституції України, присяги судді, оскільки забезпечував становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади рф на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак, надання ним допомоги рф в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України.
Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду ОСОБА_7 для усвідомлення ним фактів активної діяльності рф проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об'єктивними даними про його кваліфікаційний рівень підготовки як судді в галузі права, який дозволяв йому здійснювати тривалий час правосуддя.
На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_7 з надання допомоги рф у проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України, вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так, ОСОБА_7 , починаючи з 21.03.2014, не складає своїх повноважень судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим, як суддя не вчиняє жодних дій у зв'язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, а продовжує здійснювати «правосуддя» як «суддя Бахчисарайського районного суду Республіки Крим», керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави, бере успішну участь у конкурсі на зайняття посади «судді Бахчисарайського районного суду Республіки Крим», процедура якого передбачає свідоме складання окремих документів та добровільне подання персональних особистих даних про себе та членів своєї сім'ї, та в подальшому здійснює «правосуддя» на цій посаді.
При цьому, твердження захисника про порушення права на захист ОСОБА_7 , яке полягає в тому, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 22.05.2015 відбувалося без залучення захисника, який був залучений лише 28.06.2021, судом не береться до уваги, оскільки спростовується матеріалами кримінального провадження.
Вказані дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014 ), оскільки він, будучи громадянином України, вчинив державну зраду, тобто умисне діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України у виді надання іноземній державі (російській федерації) та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують її покарання.
Так, відповідно до ст. 66 та 67 КК України обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.
Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином; його ставлення до вчиненого, а також дані про його особу, який раніше не судимий.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014) у межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 111 КК України, а саме у виді позбавлення волі, оскільки саме таке основне покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014) конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченого, який на час вчинення ним злочину мав високий статус носія судової влади, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна.
Речові докази та судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 323, ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є у його власності.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3