21.03.2024 Справа № 756/16093/23
Унікальний номер 756/16093/23
Номер провадження 2/756/1372/24
19 березня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.
секретаря судового засідання - Крикуна І.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
свідка - ОСОБА_2
дитини - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 25 726,44 грн; стягнути судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 13 липня 2012 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. Від спільного шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 травня 2015 року шлюб між подружжям розірвано. Оскільки, відповідач добровільно виконувати обов'язки щодо утримання дитини відмовився, матеріальну допомогу на утримання не надавав, позивач звернутися до суду. Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполь Донецької області від 23 червня 2014 року стягнуто з ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини в розмірі частини з усіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Відповідач з народження дитини не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду, не спілкується, не сплачує аліменти присуджені на підставі рішення суду. Свідомо ухиляється від своїх батьківських обов'язків. Дитина знаходиться на повному її утриманні. З цих підстав позивач просить суд позов задовольнити.
Рух справи
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 грудня 2023 року матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року витребувано з Міністерства соціальної політики України інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) сторін.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду на 21 лютого 2024 року о 10.00 год.
Ухвалою суду від 21 лютого 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовчий розгляд справи до призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач в судові засідання призначені на 21 лютого 2024 року та 19 березня 2024 року не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті Судової влади. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.
Враховуючи те, що зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_5 - АДРЕСА_1 є тимчасово окупованою територією, суд позбавлений можливості надіслати відповідачу позовну заяву з додатками, копію ухвали про відкриття провадження та судову повістку, оскільки УДППЗ «Укрпошта» не здійснює відправку кореспонденції до Донецької та Луганської областей.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені судом належним чином. 26 лютого 2024 року начальник Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації Бурлака А. надала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без їх участі та прийняти законне рішення в інтересах дитини, враховуючи висновок Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 20 лютого 2023 року № 104-1548.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , яка є матір'ю позивачки, суду пояснила, що донька разом з внуком проживають разом з нею у її квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . До початку повномасштабного вторгнення донька з внуком проживала в м. Маріуролі. Дитина знаходиться повністю на утриманні матері. Відповідач з народження не цікавить життям дитини, не забезпечує матеріально. не спілкується. Жодних аліментів не сплачував. Їй відомо, що він має іншу сім'ю. Востаннє бачила його в 2015 році в м. Маріуполі.
Неповнолітній ОСОБА_3 суду пояснив, що проживає разом з мамою, бабусею та дідусем. Востаннє бачив батька, коли йому було два роки, він його не пом'ятає. Батько жодного разу не вітав на день народження, подарунків від нього не отримував. Також, зазначив, що з батьком взагалі не спілкується, також не спілкується з ріднею по батьковій лінії, ніколи їх не бачив.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, свідка, дитини, дослідивши докази в їх сукупності суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Встановлені судом обставини справи
Судом встановлено, що 13 липня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 396, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Іллічівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , у графі батьки вказано: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 11).
Заочним рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 травня 2015 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 13-14).
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполь Донецької області від 23 червня 2014 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з у сіх видів його заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи утримання з червня 2014 року (а.с. 15).
На підставі виконавчого листа виданого Іллічівським районним судом м. Маріуполь Донецької області Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження.
Постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримувала, у зв'язку з чим звернулася до відділу щодо виконання рішення суду.
Згідно довідки Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 14 грудня 2015 року, ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , дійсно не отримувала аліментів від ОСОБА_5 в період з 01.06.2015 року по 30.11.2015 року згідно виконавчого листа № 264/5246/14-ц від 07 липня 2014 року, виданого Іллічівським районним судом (а.с. 16).
Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріної А.М. від 26 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 264/5246/14, виданого 23 червня 2014 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя.
Оскільки рішення суду не виконувалося, позивач звернулася зі скаргою но начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполь, на що отримала довідку-розрахунок. Згідно довідки державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь від 22 лютого 2017 року заборгованість ОСОБА_5 по аліментам станом на 31 липня 2016 року складає 25726,44 грн (а.с. 19).
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 09 березня 2017 року видано дублікат виконавчого листа відповідно до рішення Іллісівського районного суду м. Маріуполя від 07 липня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідно до довідки старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь від 25 квітня 2018 року, ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , дійсно не отримувала аліментів від ОСОБА_5 в період з 01.11.2017 року по 30.04.2018 року згідно виконавчого листа № 264/5246/14-ц (а.с. 21).
24 вересня 2018 року позивач звернулася до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполь Маріупольського району Донецької області зі заявою про надання інформації по виконавчому провадженню, на що їй повідомили що виконавчий лист направлено до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Як вбачається з листа Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполь Маріупольського району Донецької області № 35405 від 16 жовтня 2023 року, згідно даних виконавчих проваджень - спец розділу, який входить до Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) на примусовому виконанні у відділі перебувало ВП НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 264/5246/14 від 23 червня 2014 року виданого Іллічівським районним судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рокув розмірі частини з у сіх видів його заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи утримання з 16 червня 2014 року. 02 серпня 2016 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно відповіді з Управління пенсійного фонду України № 1018942818 від 22 липня 2016 року боржник працював в ТОВ «Епіцентр К», що за територіальність належить до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві (а.с. 23).
Постановою старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріної А.М. від 27 липня 2017 року повернуто виконавчий документ повернуто стягувачу (а.с. 26).
Згідно відповіді Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві № 105951 від 08 листопада 2023 року, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 264/5246/14, виданого 23мчервня 2014 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя. 26 жовтня 2016 року державним виконавцем, керуючись ст. ст. 17, 19, 21, 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 27 липня 2017 року державним виконавцем, керуючись п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 24).
Відповідно до відповіді Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області № 101/04/7404/2-2023 від 26 жовтня 2023 року, проведеною перевіркою встановлено, що до Маріупольського РУП звернення ОСОБА_4 щодо притягнення її колишнього чоловіка ОСОБА_5 до відповідальності за невиконання рішення суду та злісного ухиляння від виконання зобов'язань по сплаті аліментів на утримання дитини не надходило, у зв'язку з чим до ЄРДР відомості про правопорушення не вносилося (а.с. 52).
Як вбачається з листа Дніпровського УП ГУНП у м. Києві № 94 від 17 жовтня 2023 року, позивач зверталася до відділу поліції щодо надання інформації щодо відомого можливого місця знаходження ОСОБА_5 , притягнення до відповідальності за несплату аліментів та внесення відомостей до ЄРДР. Їй повідомлено, що працівникам поліції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві не відоме місце знаходження ОСОБА_5 до відповідальності не притягувався за невиконання рішення суду щодо сплати аліментів та відомості до ЄРДР не вносились (а.с. 53).
Згідно довідки директора школи № 219 Логачова С. від 18 вересня 2023 року, ОСОБА_3 є учнем 5-Б класу школи І-ІІІ ступенів № 219 Оболонського району м. Києва (а.с. 45).
Відповідно до характеристики, виданої за підписом директора Логачова С. та вчителя Курач Н. школи І-ІІІ ступенів № 219 Оболонського району, ОСОБА_3 за час навчання у початковій школі зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень. Мав навчальні досягнення високого рівня, довільну змішану пам'ять, добре запам'ятовує учбовий матеріал. Виявляв образне, творче мислення. На уроках уважний, активний. До виконання доручень ставився сумлінно. Брав активну участь у громадському житті школи та класу, та культмасових заходах. Дитину до школи проводили та забирали мама ОСОБА_4 та бабуся ОСОБА_2 . Вони також були присутні на батьківських зборах (а.с. 46).
Позивач ОСОБА_4 та дитина ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 , та фактично проживаються за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками наявними в матеріалах справи (а.с. 31,32).
Судом встановлено, що дитина разом з матір'ю, бабусею та дідусем проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 жовтня 2018 року, квартира АДРЕСА_5 на праві власності належить ОСОБА_2 .
Згідно відповіді Міністерства соціальної політики інформація щодо ОСОБА_5 відсутня в ЄІБД ВПО (а.с. 64).
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначається, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 164 Сімейного кодексу України, законодавчо визначає, що підставою позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Бездіяльність батьків повністю співпадає з ознаками, викладеними у положеннях ст. 164 СК України та п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», оскільки вона не бере участі у вихованні своєї дитини, не виявляє турботи щодо дитини, не підтримує її матеріально, нехтує обов'язком батьків утримувати дитину.
Згідно з статтею 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
В контексті приписів ч. 6 ст. 19 СК України, рішення органу опіки та піклування не є для суду обов'язковим, а підлягає оцінці поряд з іншими доказами.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У силу ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
Ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в п. 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хант проти України").
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» Європейський суду з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Суд погоджується з висновком Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт неналежного виконання ним батьківських обов'язків, відсутність прояву інтересу до здоров'я, навчання та виховання сина ОСОБА_3 , що свідчить про ухилення батька від виконання батьківських обов'язків.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
При визначенні порядку нарахування неустойки за несплату аліментів Верховний Суд в постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) встановив, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Правові позиції щодо аналогічного спору Верховним Судом викладено в постанові від 14.04.2021 р. у справі № 759/1727/16-ц, який зробив наступні висновки: виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)".
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підтвердження розміру заборгованості по аліментах позивачем надано довідку -розрахунок від 22 лютого 2017 року, з якої слідує, що заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 31 липня 2016 року складає 25726,44 грн. Доказів на підтвердження заборгованості по аліментах станом на час звернення до суду з позовом, так і на час розгляду справи стороною позивача не надано. Разом з тим, з наявних в матеріалах справи доказах судом встановлено, що виконавчий документ з примусового виконання рішення суду щодо стягнення аліментів на виконанні не перебуває. Постановою державного виконавця від 27 липня 2017 року виконавчий документ повернуто стягнуто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи вищевикладене та встановленні обставини справи, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині стягнення нейстойки (пені) за прострочення сплати аліментів слід відмовити за недоведеністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд на підстав і положення ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені грн. та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.19. 141, 150, 164, 165, 170, 183, 196 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21 березня 2024 року.
Суддя І.С. Шролик