Справа № 308/14616/23
Іменем України
22 березня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Мацунича М.В. і Фазикош Г.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттянергозбут» на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 06 вересня 2023 року (у складі судді Данка В.Й.) про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттянергозбут» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (надалі - Товариство) звернулося до суду з цією заявою у серпні 2023 р.
Просило видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 9367,22 грн. і судовий збір у розмірі 268,40 грн.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 06 вересня 2023 р. відмовлено у видачі судового наказу.
Не погодившись із указаною ухвалою суду Товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки підставою для звернення із заявою про видачу судового наказу стала наявність заборгованості за спожиту електричну енергію, що надавалася боржнику за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на боржника. При цьому, за цим договором сторони взяли на себе певні права та обов'язки, в тому числі й щодо постачання електричної енергії, що обліковується через розрахунковий засіб обліку, який улаштований за адресою: АДРЕСА_1 .
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу (п.1 ч.1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відтак, ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви Товариства про видачу судового наказу виходив із того, що сума заборгованості по наданих комунальних послугах рахується за певною адресою, що унеможливлює видачу судового наказу з особи, яка є зареєстрованою по іншому місцю проживання та користується комунальними послугами за відповідною адресою, відтак заява не відповідає вимогам ст.163 ЦПК України, а саме відповідно до ч.3 ст.163 ЦПК України не додано копію договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості по вартості спожитої електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 .
Із таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд із огляду на наступне.
Наказне провадження це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.
Частиною 1 статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.
Згідно з частиною 3 статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст. 163 ЦПК України (ст. 165 ч. 1 п. 1 ЦПК України).
Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із матеріалів справи вбачається, що Товариство у заяві про видачу судового наказу зазначає, що боржник ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Натомість, згідно з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 значиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6-7).
Зважаючи на спрощений порядок розгляду вимог у наказному провадженні і відсутність у боржника можливості заперечувати проти таких вимог на стадії їх розгляду судом, заява про видачу судового наказу та додані до неї документи мають містити вичерпні відомості про підстави та час виникнення у заявника права вимоги, а також її розмір.
Однак, заявником не надано належних та переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є споживачем послуг Товариства за адресою: АДРЕСА_1 у силу проживання за цією адресою, або як власник будинку.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст.163 ЦПК України.
Ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не має.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Також Товариство в апеляційній скарзі просить вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених Товариством у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Із цього приводу колегія суддів зауважує таке.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
За змістом положень ч. ч. 1, 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2ст.137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина друга ст.42 ЦПК України).
Із огляду на це, апеляційний суд вважає, що у задоволенні клопотання про відшкодування витрат, понесених Товариством у суді апеляційної інстанції належить відмовити, оскільки, зі змісту норм ЦПК України вбачається, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються. Крім того апелянтом не надано належних доказів щодо наданих послуг виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому належить наголосити, що ч.2 ст.164 ЦПК України визначає, що в разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
У стягненні судового збору, сплаченого стягувачем при поданні апеляційної скарги, належить відмовити, тому що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника у разі пред'явлення ним позову до боржника.
Ураховуючи системне тлумачення норм, що регулюють порядок стягнення судових витрат пов'язаних із розглядом справи, суд не вбачає правових підстав для стягнення заявлених Товариством витрат понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, оскільки, відшкодування таких витрат, здійснюється у позовному провадженні, у справах наказного провадження такий вид судових витрат не відшкодовуються.
Таким чином, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» залишити без задоволення.
2.Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 06 вересня 2023 року залишити без змін.
3.У задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттянергозбут» про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції відмовити.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
5.Повне судове рішення складено 22 березня 2024 р.
Судді: