Справа № 303/1441/19
Закарпатський апеляційний суд
18.03.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/225/23, за апеляційними скаргами прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2023.
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючий, неодружений, що має на утриманні малолітню дитину, несудимий, засуджений:
- за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з 17.01.2019.
Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.01.2019 на речові докази.
Речові докази: два дерев'яні фрагменти із слідом бурого кольору, які опечатано в паперовий конверт, чотири змиви бурого кольору, два змиви з кухонної кімнати з полу та один змив з других вхідних дверей з зовнішньої сторони, з міжкімнатних дверей які опечатано в паперові конверти, волоси окрашені в каштановий колір з полу кухонної кімнати біля журнального столика, які опечатано в паперовий конверт, матрац з кімнати де було виявлено тіло ОСОБА_10 , одяг ОСОБА_10 , який поміщено в спец пакет НПУ ГСУ № 4519897, що зберігаються у кімнаті речових доказів Мукачівського РВП Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області знищено; флеш карту на якій наявний запис слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 , яка упакована в паперовий конверт зберігається залишено при матеріалах кримінального провадження.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 12.01.2019 близько 07 год 30 хв, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, в будинку АДРЕСА_1 , вчинив сварку із співмешканкою ОСОБА_10 . В ході сварки ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, спричинив ОСОБА_10 ряд тілесних ушкоджень та не зупиняючись на досягнутому, з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_10 , перекрив руками дихальні шляхи рота та носа, а також здавив шию, чим перешкодив
-2-
доступ повітря до дихальних органів. В наслідок перекриття ОСОБА_6 доступу повітря до дихальних шляхів ОСОБА_10 померла.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 29/2019 від 27.02.2019, смерть ОСОБА_10 настала внаслідок механічної асфіксії від закриття отворів рота та носа в поєднані із здавленням органокомплексу шиї, з розвитком гострої дихальної недостатності, що і явилось безпосередньою причиною її смерті. Даний висновок про причину смерті підтверджується виявленням при дослідженні трупа осаднення червоної кайми обох губ, крововиливів у червону кайму та слизову обох губ, розчавлення слизової м'яких тканин верхньої губи у виді відбитку верхнього ряду зубів при відсутності травматичного ушкодження зубів, виявленням при внутрішньому дослідженні трупа гострої емфіземи легенів, дрібноплямистих крововиливів під легеневу плевру та епікард, переповнення кров'ю правих відділів серця, повнокров'я внутрішніх органів, при вибірковому малокров'ї селезінки, а також підтверджується даними судово-гістологічного дослідження внутрішніх органів, при якому встановлені загальноасфіктичні ознаки внутрішніх органів. Отже, перекриття ОСОБА_6 дихальних шляхів ОСОБА_10 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті потерпілої.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду від 24.02.2023 відносно ОСОБА_6 скасувати, а кримінальне провадження закрити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що під час судового розгляду залишились не доведеними умисел обвинуваченого на вбивство потерпілої, спосіб, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, поведінка винного і потерпілого, яка передувала події, їх стосунки. Вважає, що мотив та мета злочину не встановлені. Судом не дано оцінки висновку експерта № 29/2019 від 27.02.2019, в тій частині, де ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК України, що підтверджується самими свідченнями підозрюваного на стадії досудового розслідування та проведеним слідчим експериментом за його участю, в судовому засіданні не встановлено коли саме були нанесені побої, чи це окремі злочини, чи спосіб вбивства особи, оскільки інші докази щодо вчинення ОСОБА_6 умисного вбивства потерпілої відсутні. Окрім того, неповнота судового розгляду та сумнівність висновків суду щодо засудження обвинуваченого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України полягає і в тому, що згідно висновку експерта № 6 від 22.02.2019 можливість домішку крові та епітеліальних клітин в піднігтьовому вмісті пальців рук потерпілої від підозрюваного ОСОБА_6 не виявляється можливим. В піднігтьовому вмісту пальців рук потерпілої ОСОБА_10 кров не знайдена. Крім того, згідно висновку експерта № 7 від 22.02.2019, у піднігтьовому вмісті пальців рук підозрюваного ОСОБА_6 кров не знайдена.Згідно висновку експерта № 29/2019 від 27.02.2019, при судово-токсикологічній експертизі трупної крові виявлено етиловий спирт в концентрації 2,79 %, що стосовно живих осіб відповідає сильному алкогольному сп'янінню. Відповідно до висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 66 від 01.02.2019, кров у об № 1 на вушній паличці зі змивом з дверей у коридорі, об № 2 на ватному тампоні із змивом з міжкімнатних дверей, об № 3 на вушній паличці із змивом з підлоги кухні та об № 4 на вушній паличці із змивом з підлоги кухні № 5 могла походити від людини з групою крові А з ізогематоглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілої ОСОБА_10 . Поряд з викладеним, не виключена можливість походження крові у об № 1-4 від людини з групою крові А з ізогематоглютиніном анти-В, в тому числі від потерпілої ОСОБА_10 і О з ізогематоглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі від підозрюваного ОСОБА_6 шляхом її зміщування, при умові наявності у останнього тілесних ушкоджень, які супроводжувались зовнішньою кровотечею. У обвинуваченого ОСОБА_6 не були виявлені тілесні ушкодження, які супроводжувались зовнішньою кровотечею.
-3-
Згідно висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 67 від 01.02.2019, кров у об № 4, 5, 7 на відрізку деревини «ІІ» могла походити від людини з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілої ОСОБА_10 . Поряд з викладеним, не виключена можливість походження крові у об № 4, 5, 7 від людини з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі від потерпілої ОСОБА_10 і О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі від підозрюваного ОСОБА_6 , шляхом її змішування, при умові наявності у останнього тілесних ушкоджень, які супроводжувались зовнішньою кровотечею. У обвинуваченого ОСОБА_6 не були виявлені тілесні ушкодження, які супроводжувались зовнішньою кровотечею. Згідно висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 81 від 14.02.2019, волосина № 1, яка не походить від обвинуваченого, та не вказано, що така походить від потерпілої ОСОБА_10 , що свідчить про присутність на місці події іншої особи, яка не встановлена ні слідством, ні судом. Окрім того, судом не дано належної оцінки протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_11 , та протоколу огляду місця події від 18.01.2019, під час якого вилучено предмети - дерев'яні фрагменти зі слідами бурого кольору, які в судовому засіданні не досліджувались, хоча визнані речовими доказами. Окрім того, вказує на те, що судом взагалі не встановлено механізм спричинення тілесних ушкоджень, кількість ударів та їх локалізацію, тяжкість тілесних ушкоджень, від яких померла потерпіла, як і яким способом та ким саме такі були заподіяні потерпілій.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та доведеність винуватості ОСОБА_6 у пред'явленому йому обвинуваченні, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок його м'якості, просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк одинадцять років. Вказує, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його наслідки у виді смерті людини, особу винного, який негативно характеризується, суспільно-корисною працею не займається, заперечує причетність до вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність щирого каяття, внаслідок чого призначив ОСОБА_6 покарання, яке являється несправедливим через його м'якість.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 про задоволення апеляційної скарги та прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, висловивши заперечення щодо задоволення апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників судового розгляду в судових дебатах, а обвинуваченого і в останньому слові, обговоривши доводи викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника та прокурора задоволенню не підлягають, з таких підстав.
За приписами до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
-4-
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно, об'єктивно дослідив, правильно оцінив та призначив справедливий вид та міру покарання.
Вина ОСОБА_12 в умисному вбивстві підтверджується низкою доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, які обґрунтовано враховано судом першої інстанції.
Обвинувачений ОСОБА_12 заперечив свою вину у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_10 та показав, що він проживав разом з потерпілою в цивільному шлюбі, у якому в них народився син. Він їздив на заробітки, щоб утримувати родину, а потерпіла ніде не працювала, дуже сильно зловживала алкоголем і ніякі вмовляння на неї не діяли. Перед новим роком, повернувся із заробітків додому та застав потерпілу вдома у компанії якихось чоловіків у стані алкогольного сп'яніння. 11.01.2019 зранку він пішов гуляти з сином та повернувся додому близько 17 год. Двері будинку були зачинені і він почав стукати, щоб дружина, яка була вдома, їх відчинила. Через 10-15 хвилин, напівоголена потерпіла відчинила двері будинку та зайшла в кімнату, звідки чулися чоловічі голоси. Через якийсь час він пішов у кімнату до дружини та побачив там двох чоловіків, які одразу пішли геть, а розмову з потерпілою, яка була сильно п'яна, переклав на наступний день і пішов спати. Вранці 12.01.2019 близько 07 год 30 хв побачив на кухні потерпілу, яка напівоголена сиділа за столом та вживала алкоголь. Він відібрав у неї пляшку з горілкою на наказав одягтися, однак потерпіла не реагувала, натомість розпочала сварку, від якої прокинулася дитина. Близько 09 год він разом з сином пішов у магазин, а коли повернулися, потерпіла знову оголена сиділа за столом і продовжила з ним сваритися, застосовуючи нецензурну лексику, всіляко ображаючи його. Не стримавшись, він кілька разів вдарив її долонею руки по обличчю, однак потерпіла не припиняла сварку. Тоді він наніс їй кілька ударів кулаком по тулубу, однак потерпіла продовжувала сваритися, схопила табурет та замахнулася на нього. Він вихватив у неї табурет і розбив його об підлогу. Ніжка від табурету залишилася у нього в руці, якою він наніс удари по руках і стегнах потерпілої, однак вона не переставала сваритися. Після чого об 11 год 30 хв, знову пішов з сином у магазин, де його бачили сусіди, залишивши потерпілу сидіти в кухні. Повернувся додому о 13 год 30 хв, на кухню не заходив, а зразу пішов у кімнату, погодував дитину та заснув разом з сином. Через якийсь час прокинувся від сильного гуркоту (удару), який донісся з кухні. Одразу на кухню не пішов, оскільки вирішив не дивитися, щоб не лякати сина, а коли той пішов надвір, виявив на кухні
-5-
потерпілу, яка лежала на підлозі та була без ознак життя, оскільки пульс не прослуховувався. Після чого він відтягнув потерпілу в непрохідну кімнату, де на підлозі прикрив її з головою матрацом, а двері закрив. При цьому зазначив, що за медичною допомогою не звертався і з 12.01.2019 по 15.01 2019, тіло потерпілої лежало в сусідній кімнаті. Між тим, 13.01.2019 до нього додому приходив заступник сільського голови ОСОБА_13 та питав де син та дружина. Він з ними розмовляв через зачинені двері кімнати, повідомивши, що син поряд з ним, а дружина - кудись пішла. 15.01.2019 до нього додому прийшли родичі, побачили тіло потерпілої й викликали поліцію. Обвинувачений ОСОБА_6 визнав факт побиття потерпілої, однак заперечив, що душив її та хто саме це міг зробити повідомити не може.
Незважаючи на заперечення вини обвинуваченим, його вина підтверджується показаннями потерпілої та свідків.
Показаннями потерпілої ОСОБА_13 стверджено, що потерпіла ОСОБА_10 була співмешканкою ОСОБА_6 , про їх спільне життя знає мало, бувала в них рідко, свідком сварок не була. Про смерть ОСОБА_10 дізналася від знайомого. Будинок, у якому мешкала ОСОБА_10 належав ОСОБА_6 . Також зауважила, що потерпіла й обвинувачений ОСОБА_6 мали спільного сина.
Свідок ОСОБА_14 ствердив, що 13.01.2019 о 08 год 20 хв по дорозі на роботу його зупинили сусіди та повідомили, що треба навідатися до ОСОБА_6 , бо його сина не видно вже кілька днів. Він зібрав сімох односельчан, серед яких був і двоюрідний брат ОСОБА_6 , та пішли до будинку, де проживав обвинувачений разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_10 та їх спільним сином. Вони зайшли до будинку, де в кімнатах побачили безлад та виявили ОСОБА_6 у вітальній кімнаті. Вони його кликали, однак він до них не вийшов. На їх запитання де дитина, обвинувачений через двері відповів, що дитина спить, а потерпіла поїхала до родичів у с. Ракошино. Поведінка ОСОБА_6 їм здалася досить дивною і його словам вони не повірили. Після чого він одразу пішов повідомити службу у справах дітей, бо сім'я неблагополучна, а згодом дізнався, що потерпіла ОСОБА_10 ні до яких родичів у с. Ракошино не приїздила. Наступного дня, всі разом з представниками служби у справах дітей зайшли у будинок ОСОБА_6 і останній сказав, що потерпілої вдома нема, однак згодом визнав, що вона у будинку, лежить в іншій кімнаті. В одній з кімнат вони побачили, що на підлозі у кімнаті лежить труп потерпілої, накритий матрацом, а поряд у іншій кімнаті знаходилася дитина. Після чого вони викликали поліцію.
З показань свідка ОСОБА_15 встановлено, що 13.01.2019 зранку, йому зателефонував ОСОБА_16 й повідомив, що дитину ОСОБА_6 не видно на вулиці вже кілька днів. Того дня, він та інші односельці, серед яких були сусіди, заступник сільського голови та родичі ОСОБА_6 , пішли до будинку останнього. Вхідні двері до будинку були зачинені. Вони відкрили двері та зайшли всередину будинку, де в одній з кімнат виявили ОСОБА_6 , однак він до них не вийшов, тільки через зачинені міжкімнатні двері повідомив, що син з ним, а дружина поїхала до сестри. Однак інформація про від'їзд потерпілої ОСОБА_10 не підтвердилася. 15.01.2019 йому знову зателефонував ОСОБА_16 та повідомив, що представники органу опіки та піклування прийшли за сином ОСОБА_6 , щоб відвести його до лікарні на обстеження. Він та інші сусіди разом із заступником голови села, представниками органу опіки та піклування пішли до будинку ОСОБА_6 . Того разу, всім хто прийшов, стало зрозуміло що потерпіла ОСОБА_10 мертва та лежить у кімнаті. Труп потерпілої він особисто не бачив.
Свідок ОСОБА_11 ствердив, що 12.01.2019 бачив, як ОСОБА_6 близько 12 - 13 год катав свого сина на санчатах по вулиці та йшов з ним до магазину. Звернув увагу, що обвинувачений коли був вдома завжди займався сином, дитина була доглянута, в свою чергу потерпіла ОСОБА_10 ніде не працювала, зловживала алкоголем, не піклувалася про дитину й не займалася ним.
-6-
Допитаний в порядку ст. 356 КПК України експерт ОСОБА_17 ствердив, що ним проводилися судово-медична експертиза трупа ОСОБА_18 , за результатами якої, ним було складено висновок експерта № 29/2019 від 27.02.2019. Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок механічної асфіксії від закриття отворів рота та носа в поєднанні із здавленням органокомплексу шиї з розвитком гострої дихальної недостатності, що і виявилось безпосередньою причиною її смерті. Механічна асфіксія відбулася шляхом одночасного перекриття дихальних шляхів та здавленням шиї потерпілої. Слідів пальців рук від здавлювання шиї могло не залишитися, якщо нападник використав подушку чи рушник для перекриття доступу повітря до дихальних шляхів жертви. Однозначно виключається асфіксія, внаслідок прикриття потерпілої з головою матрацом.
Крім показань свідків вина обвинуваченого ОСОБА_6 стверджується також сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні письмових доказів, зокрема: протоколом огляду місця події від 15.01.2019 з фототаблицею, яким встановлено, що об'єктом огляду є будинок АДРЕСА_1 , у ході якого було виявлено та вилучено: слід бурого кольору з підлоги біля стільця та газової плити кухні, сліди волочіння, тіло жіночої статі без ознак життя, слід бурого кольору з підлоги біля журнального столика, волосся біля журнального столика, змив бурого кольору з других вхідних дверей, два дерев'яні фрагменти зі слідами бурого кольору. Протокол підписаний всіма учасниками слідчої дії, без зауважень.
Протоколом огляду місця події від 15.01.2019 з фотаблицею до нього, яким встановлено, що безпосереднім об'єктом огляду є труп жіночої статі ОСОБА_10 , який знаходиться на підлозі кімнати біля ліжка, накритий матрацом, оголений, тіло правильної будови, наявні видимі тілесні ушкодження (підшкірні гематоми на обличчі, на поперековій поверхні грудної клітини, черева, обох стегон по окружності, по окружності лівої верхньої кінцівки на всьому протязі, по окружності правого передпліччя, обох кистей пальців рук, передніх та бокових поверхнях шиї, трупне задубіння виражене.
Протоколом огляду трупа ОСОБА_10 від 18.01.2019, проведеним у морзі Мукачівській ЦРЛ.
Лікарським свідоцтвом про смерть № 28/19 від 17.01.2019 ОСОБА_10 , згідно якого причина смерті, асфіксія.
Висновком експерта № 29/2019 від 27.02.2019, яким підтверджено, що смерть громадянки ОСОБА_10 настала внаслідок механічної асфіксії від закриття отворів рота та носа в поєднанні із здавленням органокомплексу шиї з розвитком гострої дихальної недостатності, що і виявилось безпосередньою причиною її смерті. Даний висновок про причину смерті підтверджується виявленням при дослідженні трупа осадження червоної кайми обох губ, крововиливів у червону кайму та слизову обох губ, розчавлення слизової та м'яких тканин верхньої губи у виді відбитку верхнього ряду зубів при відсутності травматичного ушкодження зубів, виявленням при внутрішньому дослідженні трупа гострої емфіземи легенів, дрібноплямистих крововиливів під легеневу плевру та епікард, переповнення кров'ю правих відділів серця, повнокрів'я внутрішніх органів при вибірковому малокрів'ї селезінки, а також підтверджується даними судово-гістологічного дослідження внутрішніх органів, при якому встановлені загальноасфіктичні ознаки внутрішніх органів. При дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у виді обширних розлитих гематом в області обличчя, на передній поверхні шиї з переходом на поверхню частину грудної клітки, в чоловій ділянці справа та зліва, на передньо-боковій поверхні грудної клітки справа, на рівні реберної дуги зліва, в здвухвинній ділянці зліва, на зовнішній поверхні лівого стегна, на передній та зовнішній поверхні середньої третини лівого стегна та саден на їх фоні, синців на передній поверхні лівого колінного суглобу, на передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки у верхній та середній третинах, на передній поверхні правої гомілки у верхній та середній третинах на передньо-внутрішній поверхні верхньої третини лівого стегна, на зовнішній поверхні правого стегна у
-7-
середній та нижній третинах, на рівні гребеня здухвинної кістки з обох сторін, по окружності правого плеча, на задньо-зовнішній поверхні правого передпліччя з переходом на тильну поверхню кисті, по окружності лівого плеча, передпліччя та кисті; забійної рани по вільному краю правої вушної раковини; саден на тильній поверхні обох кистей; синців в між лопатковій ділянці, підлопатковій ділянці з права, поперековій ділянці з права, та в обох сідничних ділянках; закритого перелому кісток носа; переломів ребер зліва з 4-го до 6-го по передньо-підпахвинній лінії та з 7-го до 9-го справа по середньо-ключичній лінії. Вказані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, незадовго до настання смерті. Синці та садна відповідно до живих осіб відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, згідно п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я і стійку втрату працездатності. Обширні гематоми та перелом кісток носа відносяться до групи легких тілесних ушкоджень», як такі, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я і стійку втрату працездатності. Обширні гематоми та перелом кісток носа відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, згідно п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 6, але не більше 21 день; переломи ребер до групи тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день. Крім того, виявлені тілесні ушкодження у виді осадження та крововиливів на червоній каймі обох губ, розчавлення внутрішньої поверхні верхньої губи у виді відбитків верхнього ряду зубів, крововиливів в області кореня язика та обох великих ріжків під'язикової кістки, крововиливів під слизову гортані, що виникли внаслідок закриття отворів рота та носа та здавлення органокомплексу шиї, що привело до механічної асфіксії та розвитку гострої дихальної недостатності, яка знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку і є безпосередньою причиною настання смерті. Спричинення механічної асфіксії, можливо при закритті отворів рота та носа та здавлення органокомплексу шиї руками сторонньої людини, безпосередньо перед настанням смерті. Від моменту настання смерті до початку судово-медичної експертизи трупа пройшло понад 36 годин. Можливе настання смерті 12.01.2019. Громадянці ОСОБА_10 було спричинено множинні удари в область голови, підрахувати які не виявляється можливим; не менше як тридцять ударів в область грудної клітки, не менше як один удар в область черева; не менше як тридцять двох ударів в область верхніх та нижніх кінцівок. Можливість спричинення вказаних тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту, з подальшим ударянням об тупі тверді предмети виключена. Найбільш ймовірно, що в момент спричинення механічної асфіксії громадянка ОСОБА_10 знаходилася у горизонтальному або близькому до нього положення тіла. При судово-токсикологічній експертизі трупної крові виявлено етиловий спирт в концентрації 2,79 %, що стосовно живих осіб відповідає сильному алкогольному сп'янінню.
Висновком експерта № 23/19 від 16.01.2019, яким встановлено, що у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у виді синця на тильній поверхні правої ступні біля основи 2-5 пальців, який виник від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення або при ударі тильною поверхнею ступні об тверді тупі предмети; саднин на тильній поверхні лівої кисті, що виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею по механізму ковзання, або при ударі тильною поверхнею лівої кисті об тупі тверді предмети. За давністю виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 12.01.2019 і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я і стійку втрату працездатності.
-8-
Протоколом слідчого експерименту від 16.01.2019, в ході якого встановлено, що ОСОБА_6 на місці події за адресою АДРЕСА_1 , детально розказав і показав всі обставини вчинення ним кримінального правопорушення.
Висновком судово-психіатричної експертизи № 12 від 07.02.2019 встановлено, що ОСОБА_6 у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння психічним захворюванням не страждав і не страждає ним в теперішній час, в стані хворобливого розладу душевної діяльності не перебував, міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;
Висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 60 від 28.01.2019 встановлено, що кров підозрюваного ОСОБА_6 відноситься до групи О з ізогемаглютенінами анти-А, анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО.
Висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 66 від 01.02.2019 встановлено, що при встановленні групової належності крові у слідах на речових доказах за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО у об № 1-4 виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В. Отже кров у об № 1 на вушній паличці зі змивом з дверей у коридорі, об № 2 на ватному тампоні із змивом з міжкімнатних дверей, об № 3 на вушній паличці зі змивом з підлоги кухні АДРЕСА_2 на вушній паличці із змивом з підлоги кухні № 5, могла походити від людини з групою крові А з ізогематоглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілої ОСОБА_10 . Поряд з викладеним, не виключена можливість походження крові у об № 1-4 від людини з групою крові А з ізогематоглютиніном анти-В, в тому числі від потерпілої ОСОБА_10 і О з ізогематоглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі від підозрюваного ОСОБА_6 , шляхом її зміщування, при умові наявності у останнього тілесних ушкоджень, які супроводжувались зовнішньою кровотечею.
Висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 67 від 01.02.2019 стверджується, що при встановленні групової належності крові у слідах на речовому доказі за ізосерологічною системою АВО у об № 4, 5, 7, виявлені тільки антигени А і Н. Отже кров у об № 4, 5, 7 на відрізку деревини «ІІ» могла походити від людини з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілої ОСОБА_10 . Поряд з викладеним, не виключена можливість походження крові у об № 4, 5, 7 від людини з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі від потерпілої ОСОБА_10 і О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі від підозрюваного ОСОБА_6 , шляхом її змішування, при умові наявності у останнього тілесних ушкоджень, які супроводжувались зовнішньою кровотечею.
Висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 81 від 14.02.2019 стверджено, що при порівняльному дослідженні волосини № 1 із зразками волосся з голови потерпілої ОСОБА_10 , виявлені виразні ознаки схожості за всіма морфологічними ознаками, таким чином, волосина № 1, вилучена при огляді місця події, могла походити з голови потерпілої ОСОБА_10 , що підтверджується і серологічним дослідженням.
Висновком експерта № 6 від 22.02.2019 встановлено, що у піднігтьовому вмісті пальців рук потерпілої ОСОБА_10 кров не знайдена.
Висновком експерта № 7 від 22.02.2019 встановлено, що у піднігтьовому вмісті пальців рук підозрюваного ОСОБА_6 кров не знайдена.
Наведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст. 94 КПК України оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення та їх обґрунтовано покладено в основу вироку.
Таким чином, з матеріалів кримінального провадження та вироку вбачається, що судом першої інстанції були досліджені всі надані сторонами докази в повному обсязі і
-9-
дана їм належна оцінка у вироку, судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для кримінального провадження, докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є належними, допустимими, достатніми та достовірними, не містять протиріч. Оцінивши їх відповідно до вимог кримінального процесуального закону, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у діях ОСОБА_6 міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме, у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а тому доводи сторони захисту, викладені у поданій апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими і такі відхиляє.
Оцінюючи викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, колегія суддів уважає, що дані висновки ґрунтуються на сукупності зібраних у кримінальному провадженні доказів, які досліджені судом першої інстанції у повному обсязі із дотриманням вимог кримінального процесуального закону та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Діяння ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення у кримінальному провадженні, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому розслідуванні докази й дав їм у сукупності належну оцінку, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Та обставина, що суд по-іншому оцінює наведені у вироку докази порівняно з оцінкою їх стороною захисту в апеляційній скарзі, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість суду. Тому доводи апеляційної скарги захисника про неправильну оцінку доказів судом у вироку є безпідставними і такі апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так й однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 наводить власну оцінку доказам на користь невинуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, однак клопотання про дослідження доказів не заявляв.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов'язкового повторного дослідження (постанова Верховного Суду від 20.01.2022 (провадження № 51-4667 км21).
-10-
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати від 16.10.2019 (провадження № 13-43кс19), під час апеляційного провадження повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду.
Доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_6 умислу на вчинення вбивства потерпілої, оскільки доведеним є лише факт спричинення потерпілій легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а його дії невірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, що підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК України, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів з огляду на таке.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 за № 2 «Про судову практику в справах про злочини та здоров'я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Відповідно до ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий. Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що прямим є умисел в тому разі, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, а непрямим - коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчить про те, що поведінка обвинуваченого, до та після вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що він в результаті раптово виниклих особистих неприязних стосунків зі своєю співмешканкою ОСОБА_10 , яким передувала аморальна поведінка потерпілої, яка до того ж виявляла до нього зневагу, що потягло за собою застосування ним фізичної сили у відношенні потерпілої, яка внаслідок стану «сильного» алкогольного сп'яніння не могла чинити йому ефективного опору, після чого не вжив жодних заходів для надання їй медичної допомоги, а навпаки, усвідомлюючи, що внаслідок його протиправних дій, потерпіла ОСОБА_10 лежить на підлозі кухні без свідомості, переконавшись, що вона мертва (тобто відсутній пульс), перемістив тіло потерпілої до непрохідної кімнати будинку, прикривши його матрацом, при цьому, сам разом з малолітнім сином, залишився проживати у суміжній кімнаті будинку кілька днів поспіль, приховуючи від рідних факт смерті потерпілої та повідомляючи про неправдиву інформацію щодо її відсутності, аж до моменту виявлення трупа свідками та поліцією.
Така поведінка обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення і його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій вказує на те, що ОСОБА_6 не тільки мав намір заподіяти смерть потерпілій, а й бажав її настання, оскільки вчинив всі необхідні дії, які залежали від його волі, що свідчить про наявність у нього умислу саме на позбавлення життя потерпілої.
-11-
Доводи сторони захисту щодо непричетності обвинуваченого до вчинення злочину щодо ОСОБА_10 під час апеляційного перегляду свого підтвердження не знайшли, та їм була надана належна оцінка і судом першої інстанції.
Доводи захисника про непричетність обвинуваченого ОСОБА_6 , до позбавлення життя потерпілої ОСОБА_10 , спростовується не тільки показаннями самого обвинуваченого, а і його поведінкою після вчинення кримінального правопорушення, який, переконавшись, що у потерпілої відсутній пульс, шляхом волочіння перемістив тіло в іншу кімнату та прикрив матрацом, залишивши потерпілу лежати на підлозі кілька днів, а й висновком судово-медичної експертизи № 29/2019 від 27.02.2019, яким встановлено, що смерть потерпілої ОСОБА_10 настала внаслідок механічної асфіксії від закриття отворів рота та носа в поєднанні із здавленням органокомплексу шиї з розвитком гострої дихальної недостатності, що і виявилось безпосередньою причиною її смерті.
Крім того, допитаний в судовому засіданні експерт ствердив про наявність при дослідженні трупа ОСОБА_10 осадження червоної кайми обох губ, крововиливів у червону кайму та слизову обох губ, розчавлення слизової та м'яких тканин верхньої губи у виді відбитку верхнього ряду зубів при відсутності травматичного ушкодження зубів, виявленням при внутрішньому дослідженні трупа гострої емфіземи легенів, дрібноплямистих крововиливів під легеневу плевру та епікард, переповнення кров'ю правих відділів серця, повнокрів'я внутрішніх органів при вибірковому малокрів'ї селезінки, а також підтверджується даними судово-гістологічного дослідження внутрішніх органів, при якому встановлені загальноасфіктичні ознаки внутрішніх органів.
Також, висновком судової токсикологічної експертизи № 29/2019 від 27.02.2019 установлено, що у крові ОСОБА_10 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,79 %, що стосовно живих осіб відповідає сильному алкогольному сп'янінню. Зазначене, на переконання колегії суддів дає підстави вважати, що потерпіла, не могла чинити ефективного супротиву діям обвинуваченого, спрямованим на позбавлення її життя.
На підставі тих доказів, які були предметом перевірки в судовому засіданні, всупереч доводів апеляційної скарги захисника, судом першої інстанції з достатньою повнотою з'ясовано всі обставини вбивства, причину смерті потерпілої, а також механізм заподіяння їй тілесних ушкоджень.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , проведеного на місці події, він сам не лише повідомляв відомості про факти, які мають значення для кримінального провадження, а й детально та послідовно відтворював дії та обстановку вчинення ним кримінального правопорушення, зокрема щодо ОСОБА_10 , про що було складено відповідний протокол, заперечень та зауважень до якого він не мав. Таким чином дані отримані під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , в цілому узгоджуються з показаннями обвинуваченого щодо обставин вбивства, даними в судовому засіданні, збігаються з механізмом утворення у потерпілої тілесних ушкоджень.
Посилання сторони захисту на дані висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 66 від 01.02.2019, згідно якого кров у об № 1 на вушній паличці зі змивом з дверей у коридорі, об № 2 на ватному тампоні із змивом з міжкімнатних дверей, об № 3 на вушній паличці із змивом з підлоги кухні та об № 4 на вушній паличці із змивом з підлоги кухні № 5 могла походити від людини з групою крові А з ізогематоглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілої ОСОБА_10 , поряд з викладеним, не виключена можливість походження крові у об № 1-4 від людини з групою крові А з ізогематоглютиніном анти-В, в тому числі від потерпілої ОСОБА_10 і О з ізогематоглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі від підозрюваного ОСОБА_6 шляхом її зміщування, при умові наявності у останнього тілесних ушкоджень, які супроводжувались зовнішньою кровотечею, не свідчить про присутність на місці події
-12-
інших осіб, оскільки даним висновком судово-медичної імунологічної експертизи, лише підтверджується, що кров у слідах на речових доказах, виявлених на місці події, могла походити, як від потерпілої ОСОБА_10 , так і від обвинуваченого ОСОБА_6 , за умови наявності в останнього тілесних ушкоджень, які супроводжувались зовнішньою кровотечею. Твердження про те, що у обвинуваченого ОСОБА_6 не було виявлено тілесних ушкоджень, що супроводжувались кровотечею, спростовується висновком експерта № 23/19 від 16.01.2019, яким встановлено, що у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у виді синця на тильній поверхні правої ступні біля основи 2-5 пальців, який виник від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення або при ударі тильною поверхнею ступні об тверді тупі предмети; саднин на тильній поверхні лівої кисті, що виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею по механізму ковзання, або при ударі тильною поверхнею лівої кисті об тупі тверді предмети. За давністю виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 12.01.2019.
Твердження сторони захисту про те, що висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 81 від 14.02.2019, не підтверджено, що волосина № 1, яка не походить від обвинуваченого, походить від потерпілої ОСОБА_10 , що свідчить про присутність на місці події іншої особи, яка не встановлена ні слідством, ні судом, є необґрунтованими та суперечать точному змісту висновку експерта, яким стверджено, що при порівняльному дослідженні волосини № 1 із зразками волосся з голови потерпілої ОСОБА_10 , виявлені виразні ознаки схожості за всіма морфологічними ознаками, таким чином, волосина № 1, вилучена при огляді місця події, могла походити з голови потерпілої ОСОБА_10 , що підтверджується і серологічним дослідженням.
Стосовно доводів апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції не було досліджено жодного речового доказу (дерев'яні фрагменти зі слідами бурого кольору), то такі є безпідставними з огляду на те, що безпосереднє дослідження в суді вказаних речових доказів не могло суттєво вплинути на встановлені фактичні обставини кримінального провадження, оскільки під час судового розгляду був досліджений протокол огляду місця події, зокрема й у частині вилучення цих речових доказів. Разом з тим, сторона захисту не наводить належного обґрунтування стосовно того, яким чином зазначене істотно перешкодило постановити законне й обґрунтоване судове рішення, з огляду на те, що смерть потерпілої ОСОБА_10 настала від механічної асфіксії.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дослідженні всі обставини кримінального провадження, кожен перелічений доказ оцінено з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, що є підставою для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 .
Таким чином, суд правильно встановив обставини кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_6 дій, які обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.
З огляду на зазначене, в апеляційній скарзі захисника не наведено доводів про допущення судом першої інстанції таких порушень КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, або спростовували б правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильності кваліфікації його дій та відповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, яке не можна вважати достатньо вмотивованим та достатнім для виправлення обвинуваченого, то колегія суддів приходить до такого висновку.
-13-
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене нею кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При цьому, відповідно до ч. 2, 3 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження, в тому числі і матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання зазначених вимог закону дотримався у повному обсязі, і підстав для скасування чи зміни вироку в цій частині як за доводами апеляційної скарги прокурора, так і за доводами апеляційної скарги захисту, колегія суддів не вбачає.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення проти життя людини, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також в повній мірі враховано як відсутність пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставини, так і обставини, що обтяжують покарання. Судом також враховано особу обвинуваченого, який не судимий, непрацюючий, займається тимчасовими підробітками, за місцем проживання характеризується негативно, неодружений, має на утриманні та вихованні малолітню дитину, яка згідно розпорядження голови Мукачівської РДА від 25.02.2019 за № 56, влаштована у сім'ю опікуна ОСОБА_19 .
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України. При його визначенні, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення та дії, спрямовані на приховання злочину, наслідки, які від нього настали у вигляді смерті людини, тому суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і призначив покарання в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення, яке за своїм видом та розміром, слід вважати справедливим.
Відтак, доводи прокурора про те, що при призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки та особу винного, внаслідок чого призначив ОСОБА_6 покарання, яке являється несправедливим через його м'якість, з огляду на вищенаведене, є безпідставними і такі апеляційним судом відхиляються, оскільки судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 вимог кримінального Закону не порушено.
-14-
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш суворого покарання, з огляду на тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, особу винного, повно і достатньо були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у контексті наведеного не можна визнати переконливими доводи апеляційної скарги прокурора щодо несправедливості призначеного судом ОСОБА_6 покарання через м'якість. Особливих та виняткових даних, які би беззаперечно свідчили про виключну небезпечність обвинуваченого та обумовлювали необхідність призначення саме такого розміру покарання, про яке просить прокурор, апеляційним судом не встановлено та у апеляційній скарзі сторони обвинувачення не наведено.
Тому, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_6 більш суворого покарання.
Колегія суддів вважає, що на підставі тих доказів, які були предметом перевірки в судовому засідання, судом першої інстанції з достатньою повнотою з'ясовано всі обставини, які могли мати істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, в тому числі щодо призначеного покарання.
Будь-яких істотних порушень норм права у кримінальному провадженні при його перегляді судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому відсутні підстави для безумовного скасування або зміни вироку.
З наведених підстав, апеляційні скарги прокурора та захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення та захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Мукачівської окружної прокуратури залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2023 щодо ОСОБА_20 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою,- в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді