вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.03.2024м. ДніпроСправа № 904/7999/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення збору за зберігання вантажів в сумі 36 162 782 грн. 14 коп.
Представники:
від позивача: Серьогіна С.В., довіреність, адвокат;
від позивача: Філоненко Т.А., довіреність, представник;
від позивача: Тананайська Ю.В., довіреність, представник;
від відповідача: Присяжнюк Д.В., довіреність, адвокат.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" плату за зберігання вантажу у загальному розмірі 36 162 782 грн. 14 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка", яка примикає до станції Рокувата регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25.11.2015 № ПР/М-15-968 НЮдч та посиланням на результати державного фінансового аудиту діяльності регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариство "Українська залізниця" за період з 01.01.2017 по 30.06.2020.
В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позивачем у поданій позовній заяві зазначений Східний офіс Держаудитслужби.
Ухвалою господарського суду від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 26.10.2021.
12.10.2021 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву.
20.10.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача щодо підстав залучення до участі у справі Східного офісу Держаудитслужби в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
25.10.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 21.10.2021 № 783/21, в якому просив суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі; судові витрати, пов'язані з розглядом даного позову, покласти на позивача. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до умов договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка", яка примикає до станції Рокувата регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25.11.2015 № ПР/М-15-968 НЮдч, відповідачу наданий безоплатний термін зберігання вантажів у вагонах (що не перевищує 3 години) на колії станції Рокувата, тобто відповідач діяв відповідно до умов договору. До поданого відзиву відповідачем додано заяву про застосування строків позовної давності від 21.10.2021 № 782/21, відповідно до якої просив суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог про стягнення збору за зберігання вантажів у сумі 36 162 782,14 грн. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що, оскільки позовну заяву подано позивачем у вересні 2021, позовні вимоги, які ґрунтуються на актах загальної форми, складених за 2017, 2018, 2019 роки та перше півріччя 2020 року, є такими, що заявлені поза межами строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні вимог.
26.10.2021 відповідач подав до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості спеціаліста - провідного інженера з вантажних робіт ПрАТ "Суха Балка" - Мордовець Тетяну Володимирівну. Клопотання обґрунтоване посиланням на норми ст. ст. 71, 215 ГПК України.
У підготовчому засіданні 26.10.2021 оголошено перерву до 18.11.2021.
17.11.2021 позивач подав до суду клопотання про допит в якості спеціалістів начальників відділів регіональної філії "Придніпровська залізниця" Філоненко Т.А. та Тананайську Ю.В.
Того ж дня, позивачем до суду подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, в якому зазначив, що сума збору за зберігання вантажів у розмірі 36 162 782,14 грн (з урахуванням ПДВ), пов'язаної із затримкою вагонів на коліях станції Рокувата, виявлена при проведенні аудиту Державною аудиторською службою України , яке проводилося у період з 15.10.2020 по 22.02.2021 (І та II етапи аудиту). Довідку складено 12.05.2021. З урахуванням того, що саме Східним офісом держаудитслужби встановлено факт недоотримання регіональною філією "Придніпровська залізниця" доходів у вигляді збору за зберігання вантажу у вагонах за 2017-2019 роки та І півріччя 2020 року, позивач просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, а порушені майнові права залізниці такими, що підлягають захисту. Крім того, в обґрунтування поданого клопотання позивач посилається також на норми пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19)"№ 540-ІХ від 30.03.2020, та просить суд врахувати, що строк звернення до суду з позовом про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 36 162 782,14 грн. припав на період дії карантину; законом продовжені процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину; перебування регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на період карантину у стані простою та запровадження на підприємстві чотирьохденного робочого тижня, що підтверджується копіями наказів від 29.04.2020 № 165/н, від 29.06.2021 № 291/н "Про запровадження неповного робочого тижня".
Також, 17.11.2021 позивачем до суду подана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій на спростування доводів відповідача зазначив, що відповідач безпідставно посилається на умови договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ "Суха Балка", яка примикає до станції Вечірній Кут регіональної філії "Придніпровська залізниця" №ПР/М-15-2/9СБ-967/НЮдч , мотивуючи тим самим свою незгоду з нарахуванням збору за зберігання вантажів. Вказаним договором не встановлювались терміни безоплатного зберігання та механізми реалізації порядку нарахування, чи не нарахування збору за зберігання вантажів, пунктом 9 договору не врегульовувались питання, пов'язані з послугами по зберіганню вантажів. Оскільки ПрАТ "Суха Балка" прийняло на себе зобов'язання за договором пред'являти до перевезення вагони у складі маршрутів, умовами абзацу 3 пункту 9 договору конкретизований порядок формування підприємством маршрутів на коліях Вечірній Кут та Рокувата при поверненні їх з під'їзної колії двома групами та встановлений час між передачами - не більше 3,0 годин, прийнятий згідно з розрахунком до пункту 3.1 ЄТП. З огляду на зміст пункту 9 Правил зберігання вантажів нарахування збору за зберігання вантажів у вагонах на коліях станції з причин, не залежних від залізниці, здійснюється з моменту ввезення вантажу на станцію, не залежно від наявності чи відсутності вини підприємства. Таким чином, нарахування збору за зберігання вантажів здійснено у відповідності з чинними нормативно-правовими актами.
Щодо надання актів загальної форми ГУ-23 позивач зазначив, що до позовної заяви регіональною філією надано акти загальної форми ГУ-23 за 2018, 2019 роки і І півріччя 2020 року. Акти загальної форми за 2017 рік було знищено у зв'язку з закінченням терміну зберігання документів, що підтверджується протоколом засідання експертної комісії структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" станції Вечірній Кут від 17.01.2019 № 2/ДС. Склад експертної комісії з визначенням цінності документів станції Вечірній Кут затверджений наказом начальника станції Вечірній Кут № 9/ДС від 15.01.2019.
Ухвалою господарського суду від 18.11.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів за заявою сторін; підготовче засідання відкладено на 07.12.2021 для надання сторонами витребуваних судом документів.
07.12.2021 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від 03.12.2021 № 861/21, в яких зазначив, що твердження позивача про не встановлення умовами спірного договору термінів безоплатного зберігання вантажу у вагонах суперечить висновкам Державної аудиторської служби та умовам, зазначеним у п. 9 спірного договору. Крім того, вказує, що у своїй позовній заяві Залізниця робить розрахунок збору за зберігання вантажів за 2017 рік - 6 742 604,06 грн., 2018 рік - 12 559 993,82 грн., 2019 рік -10 750 818,28 грн., 1 півріччя 2020 року - 6 109 365,90 грн. У відповіді на відзив зазначає, що сума збору розрахована у розмірах за 2017 рік -4 445 160,72 грн., 2018 рік - 6 579 722,02 грн., 2019 рік - 6 351 969,72 грн., 1 півріччя 2020 року - 3 112414,10 грн., тобто вона значно менша ніж попередньо заявлена, але згідно твердженням позивача розрахована на підставі одних і тих же документів, долучених до позовної заяви. Окрім того, у відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказує, що акти загальної форми за 2017 рік знищено, у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що в свою чергу викликає питання, на підставі яких документів зроблено розрахунок збору за 2017 рік та свідчить, що даний розрахунок безпідставний та необґрунтований. Також, Залізниця стверджує у своїй відповіді на відзив на позовну заяву, що акти загальної форми ГУ-23 за 2019 рік долучалися до позовної заяви, що не відповідає дійсності, адже вони відсутні як в додатках до позовної заяви позивача так і в самих матеріалах справи, з якими знайомився відповідач, що також викликає питання на підставі яких документів зроблено розрахунок збору за 2019 рік та свідчить, що даний розрахунок безпідставний та необґрунтований.
Того ж дня, відповідачем до суду подані заперечення на клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, в яких зазначив про необґрунтованість та недоведеність належними доказами поважності зазначених позивачем причин пропуску позовної давності, просив відмовити у задоволенні клопотання позивача.
У підготовчому засіданні 07.12.2021 оголошено перерву до 23.12.2021, зобов'язано позивача надати придатні до читання копії актів; запропоновано сторонам провести звірку взаєморозрахунків у спірному періоді станом на час розгляду справи.
20.12.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів від 20.12.2021, в якому просив суд витребувати зі Слідчого управління Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області оригінали актів загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів на коліях станції з вини ПрАТ "Суха Балка", оформлених станцією Рокувата за 2018, 2019, 2020 та І півріччя 2021 у паперовому вигляді.
На виконання вимог суду, 23.12.2021 позивачем долучено до матеріалів справи придатні до читання копії актів загальної форми по станції Рокувата за червень 2020 №4716, №4714, №4196, №4709, №4704, №4691, №4692; за березень 2020 №2469, №2471; за лютий 2020 № 1655, №1652, №1629, №1628, №1623, №1625, №994, №990, №977; за січень 2020 №361, №344.
У підготовчому засіданні 23.12.2021 представник позивача просив раніше подане клопотання про витребування доказів залишити без розгляду.
Судом без виходу до нарадчої кімнати оголошено протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою господарського суду від 23.12.2021 судом застосовано розумні строки для проведення підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 27.01.2022 для надання сторонами витребуваних судом документів.
21.01.2022 відповідачем до суду подано клопотання від 14.01.2022 № 16/22 про долучення до матеріалів справи актів звірки розрахунків, складених та підписаних відповідачем в односторонньому порядку.
Того ж дня, відповідачем до суду подані заперечення на клопотання позивача про долучення доказів, а саме: актів загальної форми по станції Рокувата за січень - червень 2020.
У підготовчому засіданні 27.01.2022 судом оголошено про необхідність призначення у справі судової експертизи, запропоновано сторонам подати перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експертизи, у зв'язку із чим оголошено перерву до 31.01.2022.
31.01.2022 сторонами до суду подані клопотання із переліком питань на вирішення експертизи.
Ухвалою господарського суду від 31.01.2022 у справі призначено судову експертизу за наявними матеріалами справи, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Попередню оплату витрат, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладено на позивача - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
19.04.2022 на адресу суду надійшов лист експертної установи від 13.04.2022 № 738/05/13-22 про забезпечення виконання попередньої оплати експертизи.
21.04.2022 на адресу суду позивачем подане клопотання про надання додаткового часу на оплату судової експертизи.
02.05.2022 на адресу суду надійшло клопотання позивача від 29.04.2022 № б/н про розстрочку оплати судової експертизи. В обґрунтування клопотання посилається на те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан. Враховуючи стратегічну функцію залізничної галузі в надскладний для країни час, в частині забезпечення безкоштовних пасажирських перевезень із небезпечних населених пунктів евакуаційними рейсами, перевезень гуманітарних вантажів при суттєвому зниженні рівня доходних надходжень від здійснення діяльності АТ "Укрзалізниця", допомоги державі всіма можливими майновими заходами, необхідності термінового відновлення пошкодженої інфраструктури, з метою уникнення повернення матеріалів до суду без виконання експертизи, позивач просить суд розстрочити оплату попередніх рахунків вартості висновків експерта.
04.05.2022 на адресу суду надійшов лист Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 18.02.2022 № 511/05/13-22, в якому експерт зазначає про значну завантаженість експертів, просить погодити проведення експертизи в строк, що перевищує 90 календарних днів та забезпечити виконання попередньої оплати вартості експертного дослідження, згідно з наданим рахунком від 15.02.2022 № 109 на суму 320 909 грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду від 25.05.2022 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 29.04.2022 № б/н про розстрочку оплати судової експертизи відмовлено; погоджено проведення судової експертизи на строк, що перевищує 90 календарних днів; зобов'язано позивача забезпечити виконання попередньої оплати витрат, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи; докази оплати надати до суду.
У зв'язку з несплатою позивачем попередньої вартості експертного дослідження, відповідно до виставленого експертною установою рахунку, матеріали справи повернуто на адресу Господарського суду Дніпропетровської області без виконання судової експертизи.
Ухвалою господарського суду від 02.11.2022 поновлено провадження у справі № 904/7999/21; підготовче засідання призначено на 29.11.2022.
29.11.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про призначення судової експертизи, відповідно до якого, просив суд призначити у справі судову-економічну експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Поставити на вирішення експертизи питання, визначені ухвалою суду від 31.01.2022. Гарантував оплату вартості експертного дослідження.
У підготовчому засіданні представник позивача підтримав клопотання про призначення судової експертизи, просив його задовольнити. Представник відповідача проти задоволення клопотання позивача не заперечував.
Ухвалою господарського суду від 29.11.2022 клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про призначення судової експертизи задоволено, у справі призначено судову експертизу за наявними матеріалами справи, проведення якої доручене Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Ухвалою господарського суду від 17.01.2023 задоволено клопотання експерта та погоджено проведення судової експертизи на строк, що перевищує 90 календарних днів в межах 180 календарних днів.
05.07.2023 матеріали справи повернуто на адресу Господарського суду Дніпропетровської області із висновком експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 15.06.2023 № 7008/7009-22.
Ухвалою господарського суду від 12.10.2023 поновлено провадження у справі 904/8042/21, розгляд призначено у підготовчому засіданні на 16.11.2023 із проведенням його у режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
16.11.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 30.11.2023.
17.11.2023 через систему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про допит в якості спеціалістів від 17.11.2023, в якій просить викликати судових експертів Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз для надання усних пояснень щодо висновку експертизи №7008/7009-22 від 15.06.2023 у господарській справі №904/7999/21.
27.11.2023 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача №239/23 від 27.11.2023, в яких залишає питання виклику експертів на розсуд суду.
Ухвалою господарського суду 30.11.2023 підготовче засідання відкладено на 14.12.2023.
Ухвалою господарського суду від 14.12.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 25.01.2024 та викликано у судове засідання судових експертів Алькову Ніку Володимирівну та Константиновську Оксану Геннадіївну для роз'яснення висновку №7008/7009-22 від 15.06.2023 у господарській справі №904/7999/21 і надання відповідей на питання суду та учасників справи щодо зазначеного висновку.
У призначеному засіданні 25.01.2024 року експерти відповіли на задані учасниками справи запитання та надали усні пояснення щодо висновку експерта № 70008/7009-22 від 15.06.2023 у справі №904/7999/21.
Ухвалою господарського суду від 25.01.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 15.02.2024.
13.02.2024 представником позивача до канцелярії суду подані письмові пояснення, в яких останній вказує про те, що розрахунок збору за зберігання вантажу, наведений у Висновку від 15.06.2023 № 7008/7009-22, здійснений експертами некоректно, з підстав, викладених в даних поясненнях.
13.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення, в яких останній вказує про те, що, окрім вимог статті 137 Статуту залізниці України щодо подання позову протягом шестимісячного терміну, необхідно врахувати умови укладеного між сторонами договору від 25.11.2015 №ПР/М-15-968 НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», оскільки до правовідносин, що випливають з договірних відносин, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та прохідні положення» Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину і вказаний карантин завершено лише 01.07.2023.
Таким чином, на думку позивача, строк позовної давності щодо спірних вимог, які випливають з договірних відносин, становить три роки, а позовну заяву пред'явлено до суду у вересні 2021 року, в період дії карантину, у зв'язку з чим строк позовної давності у три роки останнім не пропущено.
15.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає про те, що правовідносини щодо зберігання вантажів та експлуатації під'їзних колій за своєю правовою природою стосуються перевезення вантажів, випливають зі Статуту, регламентуються його положеннями, а тому до спірних вимог повинен застосовуватися саме спеціальний строк позовної давності, визначений ст. 315 ГК України, п. 137 Статуту - протягом 6 місяців з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені ст. 315 ГК України, п. 137 Статуту, не продовжуються на час дії карантину.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що твердження позивача, викладені у додаткових поясненнях на заяву про застосування строків позовної давності від 13.02.2024, є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються нормами чинного законодавства України.
У судовому засіданні 15.02.2024 оголошено перерву до 12.03.2024.
У судовому засіданні 12.03.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті спору, просив позов задовольнити; представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та заявах по суті спору, просив у задоволенні позову відмовити.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії; факт надання послуг; наявність підстав для нарахування збору за зберігання вантажу, встановлення розміру збору за зберігання вантажу; правомірність здійснення розрахунку заявленого до стягнення збору за зберігання вантажу.
25.11.2015 між Державним підприємством «Придніпровська залізниця», правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - залізниця, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Євраз Суха Балка», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" (далі - власник колії, відповідач) було укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ «Євраз Суха Балка», яка примикає до станції Рокувата Придніпровської залізниці № ПР/М-15-968/НЮдч (далі - договір, а.с. 87-90 том - 1), за умовами пункту 1 якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає в парній горловині до колії № 20 станції Рокувата через стрілку № 98 і яка обслуговується власним локомотивом.
Межею під'їзної колії є сигнальний знак "Межа під'їзної колії", який встановлено на відстані 50 метрів від вістряка стрілки № 98 проти сигналу М8А.
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 7024,63 погонних метрів (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.
Відповідно до пункту 5 договору повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються прийомоздавальником вантажу та багажу станції Рокувата по телефону начальнику зміни ПАТ «Євраз Суха Балка» не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної подачі (здачі) вагонів з обов'язковою реєстрацією у Книзі повідомлень ГУ-2.
У пункті 6 договору визначено, що вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із приймально-відправних колій № 1,3,4,5,6,7,8 станції Рокувата.
Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на одній із приймально-відправних колій № 1,3,4,5,6,7,8 станції Рокувата.
Подальший рух вагонів виконується локомотивами Власної колії.
Максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії становить не більше 32 завантажених осей (8 фізичних вагонів) або 112 порожніх осей (28 фізичних вагонів), по вазі не більше 2 700 тонн (пункт 7 договору).
Пунктом 8 договору передбачено, що з під'їзної колії вагони повертаються Залізниці за повідомленням. Про готовність вагонів до забирання начальник зміни ПАТ «Євраз Суха Балка» повідомляє по телефону чергового по залізничній станції Рокувата не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної передачі (здачі) вагонів. З наступним наданням повідомлення за формою,встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.99р. № 113.
Згідно з пунктом 9 договору з під'їзної колії вагони повертаються в кількості не більше 112 завантажених осей (28 фізичних вагонів) або 112 порожніх осей (28 фізичних вагонів), по вазі не більше 2 700 тон.
Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно з ПТЕ і планом формування поїздів, доставляються локомотивом Власника колії на одну із приймально-відправних колій №№ 1,3,4,5,6,7,8 станції Рокувата.
Для формування Власником колії маршруту, вагони з під'їзної колії повертаються двома групами, при цьому час між передачею залізниці першої та другої груп не повинен перевищувати 3,0 години. При невиконанні Власником цього терміну, вагони першої виставленої групи вважаються затриманими на коліях станції з вини Власника з моменту закінчення передавальних операцій.
Приймання вагонів залізницею у технічному та комерційному відношенні здійснюється на одній із приймально-відправних колій №№ 1,3,4,5,6,7,8 станції Рокувата.
Відправлення завантажених вагонів здійснюється у складі маршрутів, сформованих власником колії у відповідності до ПТЕ і плану формування поїздів.
Середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів Власника колії:
Навантаження:
Руда залізна агломераційна, колія № 4Т-242 ваг.
Руда залізна агломераційна, колія № 5Т - 200 ваг., або колія № 6Т-200 ваг.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення передавальних операцій при поверненні останньої партії вагонів, необхідної для формування маршруту (пункт 10 договору).
У пункті 11 договору вказано, що для під'їзної колії встановлюється термін перебування на ній усіх вагонів -15,7 годин.
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів 0,00 км в обидва кінці (пункт 12 договору).
За умовами пункту 13 договору власник колії сплачує залізниці плату:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (тарифне керівництво № 1);
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з діючими нормативними документами.
Власник колії відшкодовує Залізниці витрати на утримання смуги відведення в розмірі 1218,32 грн. на рік без ПДВ.
Списання коштів здійснюється розрахунковим підрозділом залізниці з особового рахунку власника колії. За наступний рік збір стягується одноразово у перший декаді січня.
Про зміни розміру витрат на утримання смуги відведення залізниця письмово повідомляє власника колії із зазначенням суми витрат, дати введення її з дію та проводить розрахунок через розрахунковий підрозділ (ЄТехПД).
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України по передоплаті через розрахунковий підрозділ залізниці з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.
Відповідно до пункту 14 договору власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу IV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно з статтею 35 Статуту залізниць України.
Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 07.12.2015 по 06.12.2020 включно (пункт 21 договору).
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 15.12.2015 до спірного договору назву договору було викладено в наступній редакції:
«Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного Акціонерного товариства «Євраз Суха Балка», яка примикає до станції Рокувата філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».
Додатковою угодою № 2 від 24.05.2016 сторони вирішили викласти пункт 13 абзац другий договору і далі по тексту у наступній редакції:
«Власник колії відшкодовує Залізниці витрати на утримання смуги відведення в розмірі 450,69 грн. за рік без ПДВ.
Списання коштів здійснюється розрахунковим підрозділом залізниці з особового рахунку власника колії. За наступний рік збір стягується одноразово у першій декаді січня.
Про зміни розміру витрат на утримання смуги відведення залізниця письмово повідомляє власника колії із зазначенням суми витрат, дати введення її з дію та проводить розрахунок через розрахунковий підрозділ ТехПД.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України по передоплаті через розрахунковий підрозділ залізниці з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.»
Умови пункту 13 поширюються на відносини, які існують між сторонами з 01.01.2016 р.
Додатковою угодою № 3 від 26.10.2017 сторони вирішили викласти пункт 13 абзац другий договору і далі по тексту у наступній редакції:
«Власник колії відшкодовує Залізниці витрати на утримання смуги відведення за 2017 рік в розмірі 477,74 грн. за рік без ПДВ.
Списання коштів здійснюється розрахунковим підрозділом залізниці з особового рахунку власника колії. За наступний рік збір стягується одноразово у першій декаді січня.
Про зміни розміру витрат на утримання смуги відведення залізниця письмово повідомляє власника колії із зазначенням суми витрат, дати введення її з дію та проводить розрахунок.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії «ЄРЦ».
Додатковою угодою № 4 від 17.11.2017 сторони доповнили пункт 9 договору, а саме: «У разі відсутності вагонів на весь маршрут дозволяється подача вагонів двома групами. Вагони кожної групи знімаються з обліку після виставлення їх на передавальні колії станції Рокувата і закінчення прийомо-здавальних операцій. У разі зайнятості прийомо-здавальних колій станції Рокувата група вагонів знімається з обліку після надання на станцію Рокувата залізничних накладних та протоколу зважування вагонів».
Крім того, 22.12.2017 сторонами був погоджений та підписаний протокол розбіжностей до договору, за умовами якого сторони погодили пункт 9 доповнити: «У разі відсутності вагонів на весь маршрут дозволяється подача вагонів двома групами.
Вагони кожної групи знімаються з обліку після виставлення їх на передавальні колії станції Рокувата і закінчення прийомо-здавальних операцій. У разі зайнятості прийомо-здавальних колій станції Рокувата група вагонів знімається з обліку після надання на станцію Рокувата залізничних накладних та протоколу зважування вагонів.».
Додатковою угодою № 5 від 09.02.2018 сторони змінили найменування товариства та внесли зміни до статуту, в назві, преамбулі та далі по тексту договору змінили назву Приватне Акціонерне Товариство «Євраз Суха Балка» на Приватне Акціонерне Товариство «Суха Балка».
Додатковою угодою № 6 від 17.05.2018 сторони вирішили викласти пункт 13 абзац другий договору і далі по тексту у наступній редакції:
«Власник колії відшкодовує Залізниці витрати на утримання смуги відведення за 2018 рік в розмірі 1433,20 грн. за рік без ПДВ.
Списання коштів здійснюється розрахунковим підрозділом залізниці з особового рахунку власника колії. За наступний рік збір стягується одноразово у перший декаді січня.
Про зміни розміру витрат на утримання смуги відведення залізниця письмово повідомляє власника колії із зазначенням суми витрат, дати введення її з дію та проводить розрахунок.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії «ЄРЦ».
Додатковою угодою № 7 від 08.04.2019 сторони в назві, преамбулі та далі по тексту договору змінили слова «Публічне акціонерне Товариство «Українська залізниця» на «Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Додатковою угодою № 8 від 16.07.2019 сторони вирішили викласти пункт 13 договору в наступній редакції:
« 13. Власник колії сплачує залізниці:
- плату за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо) - згідно з Правилами зберігання вантажів за ставками Тарифного керівництва №1 розділ ІІІ п. 2.1;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з Тарифним керівництвом № 1 та іншими діючими нормативно-правовими актами.
Власник колії відшкодовує Залізниці витрати на утримання смуги відведення в розмірі земельного податку за 2019 рік 1433,20 грн. за рік без ПДВ.
Списання здійснюється з особового рахунку власника колії. За наступний рік збір стягується одноразово у першій декаді січня.
Про зміни розміру витрат на утримання смуги відведення залізниця письмово повідомляє власника колії із зазначенням суми витрат, дати введення її з дію та проводить розрахунок.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Додатковою угодою № 9 від 10.09.2020 сторони вирішили викласти пункт 13 абзац 2 договору і далі по тексту в наступній редакції:
«Власник колії відшкодовує Залізниці витрати на утримання смуги відведення в розмірі земельного податку за 2020 рік 3649,36 грн. за рік без ПДВ.
Списання здійснюється з особового рахунку власника колії. За наступний рік збір стягується одноразово у першій декаді січня.
Про зміни розміру витрат на утримання смуги відведення залізниця письмово повідомляє власника колії із зазначенням суми витрат, дати введення її з дію та проводить розрахунок.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ"».
Додатковою угодою № 10 від 04.12.2020 сторони вирішили викласти підпункт 1 пункту 21 договору в наступній редакції:
« 1. Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 07.12.2015 по 16.01.2021 включно.».
Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про те, що відповідно до довідки б/н від 12.05.2021 державного фінансового аудиту діяльності Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020, був проведений державний фінансовий аудит діяльності Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», в ході якого було встановлено недоотримання РФ «Придніпровська залізниця» доходів у вигляді збору за зберігання вантажу у вагонах за 2017-2019 роки та І півріччя 2020 року на загальну суму 36 162 782 грн 14 коп., в порушення вимог п.9 абз.1 Правил зберігання вантажів (статті 12,46 Статуту залізниць), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 із змінами та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №866/5087.
Позивач вказує, що формування маршруту відправником ПрАТ «Суха Балка» здійснювалось на коліях станції відправлення Рокувата. Факт затримки вантажів, завантажених у вагони, які простоювали в очікуванні оформлення перевезення, засвідчений актами загальної форми (форма ГУ-23). В актах загальної форми визначено час початку та закінчення затримки вагонів. Перелік актів форми ГУ-23 наведений у розрахунку, який є додатком.
В актах загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника ПрАТ «Суха Балка» по станції Рокувата зазначено обставини, що спричинили затримку вагонів з вини клієнта після забирання їх з місць навантаження/вивантаження, а саме - вантажовідправник ПрАТ «Суха Балка» виставив на колії станції вантаж. Вагони простоюють в очікуванні накопичення маршруту згідно договору від 25.11.2015 № ПР/М-15-968/НЮдч розділ 9 (по станції Рокувата).
Акти загальної форми підписано прийомоздавальником, черговим по станції та представником ПрАТ «Суха Балка».
Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (стаття 62 Статуту залізниць), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 із змінами та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085 (далі - Правила розрахунків за перевезення вантажів), облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування радонами та контейнерами, за додавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису). Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями з трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.
Так, за 2017 рік згідно з актами загальної форми на коліях станції в очікуванні накопичення маршруту та оформлення перевезення знаходилось 8512 вагонів масою вантажу 595840 тон, за 2018 рік - 14122 вагони масою вантажу 988540 тон.
За 2019 рік згідно з актами загальної форми на коліях станції в очікуванні накопичення маршруту та оформлення перевезення знаходилося 11005 вагонів масою вантажу 770350 тон, та у І півріччі 2020 року - 6032 вагони масою вантажу 421033,6 тон.
На підставі проведеного державного фінансового аудиту діяльності АТ «Укрзалізниця» Державною аудиторською службою України та встановлення недобору належних Філії платежів, керуючись Правилами розрахунків за перевезення вантажів, за весь час зберігання на коліях станції Рокувата вантажів, завантажених у вагони, які простоювали в очікуванні оформлення перевезення з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту затримки, нарахований збір за зберігання вантажу у розмірі 36 162782 грн 14 коп.
Сума збору за зберігання вантажу на коліях станції Рокувата, належного до сплати за договором від 25.11.2015 № ПР/М-15-968/НЮдч, за 2017 рік розрахована в сумі 6 742 604 грн 06 коп. (з ПДВ), за 2018 рік - 12 559 993 грн 82 коп. (з ПДВ), за 2019 - 10 750 818 грн 28 коп., І півріччя 2020 року - 6 109 365 грн 90 коп.
03.06.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 43-1-1-3/216 про стягнення збору за зберігання вантажів у вагонах на коліях станції відправлення Рокувата в період з 2017-2019 та І півріччя 2020 року в сумі 36 162 782 грн 14 коп., в якій пропонував надати дозвіл на списання спірної суми з особового рахунку відповідача.
У відповіді від 05.07.2021 № 50.6/1382 на претензію від 03.06.2021 № 43-1-1-3/216, відповідач повідомив позивача про те, що останній заперечує щодо списання спірної суми за вказаною претензією зі свого особового рахунку.
Причиною виникнення спору є несплата відповідачем зазначеної суми збору за зберігання вантажу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд зазначає таке.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно зі статтею 3 Статуту залізниць України (далі - Статут) дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 856 від 28.09.2004 та зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 1316/9915 від 15.10.2004 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що перевезення власних вагонів у завантаженому і порожньому стані у всіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з правилами оформлення перевізних документів. Згідно з пунктом 1.5 Правил оформлення перевізних документів перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому порожньому стані оформлюється перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, державної вагонної компанії, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів - "Порожній власний (орендований) вагон. З-під… (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, державної вагонної компанії, оператора або орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (стаття 71 Статуту залізниць України).
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за № 866/5087 від 24.11.2000.
Згідно з положеннями пункту 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання у вагонах у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонні припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється:
- якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження;
- при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;
- при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним пунктом 2 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого Наказом Мінтрансзв'язку України № 317 від 26.03.2009, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за 340/16356 від 15.04.2009.
Пунктом 2.1 пункту 2 Тарифного керівництва № 1 передбачено окремі ставки збору:
- при зберігання вантажів у вагонах - 04 грн. 00 коп. за одну тонну;
- за зберігання рухомого складу на своїх осях - 05 грн. 90 коп. за добу.
У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Згідно абзацом 3 пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 864/5085 від 24.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.
Господарським судом встановлено, що під час проведення державного фінансового аудиту діяльності Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020 було встановлено недоотримання РФ «Придніпровська залізниця» доходів у вигляді збору за зберігання вантажу у вагонах за 2017-2019 роки та І півріччя 2020 року на загальну суму 36 162 782 грн 14 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою б/н від 12.05.2021 державного фінансового аудиту діяльності Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020 та аудиторським звітом від 30.06.2021 № 05-21/1 за результатами державного фінансового аудиту діяльності Акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020 (а.с. 79-85 том -1).
Окрім іншого, в зазначених довідці та звіті було вказано про те, що порушення виникло через укладання РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» договорів з ПрАТ «Суха Балка» від 25.11.2015 № ПР/М-15-2/9 СБ-967НЮдч та від 25.11.2015 № ПР/М-15-968/НЮдч про експлуатацію залізничних під'їзних колій, якими було безпідставно надано безоплатний термін зберігання вантажів у вагонах (що не перевищує 3 годин) на коліях станції Вечірній Кут та Рокувата. Термін дії договорів з 07.12.2015 по 06.12.2020.
Господарський суд зазначає про те, що для детального з'ясування всіх обставин справи під час розгляду спору було проведено судову економічну експертизу № 7008/7009-22 по справі № 904/7999/21, за клопотанням Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 74-94 том 65).
У висновку експертів від 15.06.2023 № 7008/7009-22 за результатами проведеної комісійної судової економічної експертизи у господарській справі № 904/7999/21, судові експерти Ніка Ількова та Оксана Константиновська, дійшли наступних висновків.
По першому питанню.
Первинними документами (актами ГУ-23) наданими до суду на підтвердження позовних вимог, зроблених Регіональною філією «Придніпровська залізниця» відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів розрахунки збору за зберігання вантажів, в сумі 36 162 782 грн 14 коп. (з ПДВ) по договору від 25.11.2015 № ПР/М-15-968НЮдч та угоди від 25.10.2019 № 4 ПрАТ «Суха Балка» з ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ Логістика» до договору ПрАТ «Суха Балка» від 25.11.2015 № ПР/М-15-968НЮдч, нараховані за період 2017, 2018, 2019, І півріччя 2020 року підтверджуються частково у сумі 15 278 017 грн 81 коп. (з ПДВ), а саме:
- 2017 рік - встановити чи підтверджується розрахунок суми збору за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 5 618 836 грн 72 коп., з ПДВ - 6 742 604 грн 06 коп. не надається за можливе у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи накладних і актів ГУ-23 за 2017 рік;
- 2018 рік - розрахунок збору за зберігання вантажів документально підтверджується наявними матеріалами справи частково в розмірі 8 109 913 грн 54 коп. з ПДВ - 9 731 896 грн 25 коп.;
- 2019 рік - встановити чи підтверджується розрахунок суми збору за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 8 795 652 грн 32 коп., з ПДВ - 10 554 782 грн 78 коп. не надається за можливе у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи накладних і актів ГУ-23 за 2019 рік;
- 2019 рік - встановити чи підтверджується розрахунок суми збору за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 163 362 грн 92 коп., з ПДВ - 196 035 грн 50 коп. не надається за можливе у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи накладних і актів ГУ-23 за 2019 рік;
- І півріччя 2020 року - розрахунок збору за зберігання вантажів документально підтверджується наявними в матеріалах справи частково в розмірі 4 621 767 грн 96 коп., з ПДВ - 5 546 121 грн 56 коп.
По другому питанню.
Позовні вимоги Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до ПрАТ «Суха Балка» на суму 36 162 782 грн 14 коп. (з ПДВ) заявлені після шести місяців від дати складання останнього акту ГУ-23 № 4775 від 30.06.2020, вказаного у додатку 15 до позовної заяви від 20.09.2021.
По третьому питанню.
З огляду на додані до позовної заяви первинні документи, при арифметичній перевірці, зроблених Регіональною філією «Придніпровська залізниця», відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів, математичних розрахунків збору за зберігання вантажів в сумі 36 162 782 грн 14 коп. (з ПДВ), нараховані за період 2017, 2018, 2019, перше півріччя 2020 року встановлено, що збір за зберігання вантажів нараховувався, виходячи з кількості вагонів зазначених у актах ГУ-23 та масою вантажу контейнера без деталізації окремо за кожним вагоном, тоді як до обрахунку приймається маса брутто за кожним вагоном, округлена до повних тонн, відповідно до вимог встановлених п. 2.1 розділу ІІІ Збірника тарифів.
По четвертому питанню.
Питання про визначення фактичного розміру суми недоборів збору за зберігання вантажів у вагонах по договору від 25.11.2015 № ПР/М-15-2/9СБ-967НЮдч та угоди від 25.10.2019 № 4 ПрАТ «Суха Балка» з ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ Логістика» до договору ПрАТ «Суха Балка» від 25.11.2015 № ПР/М-15-968НЮдч передбачає надання правової оцінки договірних відносин, що не відносяться до завдань судової економічної експертизи та виходить за межі компетенції експерта економіста.
Таким чином, на підставі вказаного висновку судових експертів, господарським судом встановлено, що збір за зберігання вантажу за період з 2017-2019 та І півріччя 2020 року підтверджується частково у сумі 15 278 017 грн 81 коп.
Крім того, позовні вимоги Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до ПрАТ «Суха Балка» на суму 36 162 782 грн 14 коп. (з ПДВ) заявлені після шести місяців від дати складання останнього акту ГУ-23 № 4775 від 30.06.2020, вказаного у додатку 15 до позовної заяви від 20.09.2021.
Поряд з тим, судом встановлено, що відповідачем заявлено про сплив позовної давності, передбаченої статтею 315 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Згідно з частиною 3 статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 дійшла висновку, що стаття 925 Цивільного кодексу України є загальною нормою.
Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Положення частини 3 статті 925 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 315 Господарського кодексу України співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до статті 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. (Абзац перший пункту 137 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1510 ( 1510-2002-п ) від 11.10.2002 )
Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Враховуючи зазначені норми матеріального права та положення договору, господарським судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу, і відповідач є вантажовідправником за вказаним договором перевезення, відтак, до спірних правовідносин мають застосовуватися положення частини 5 статті 315 Господарського кодексу України та статті 137 Статуту залізниці України.
Подібний висновок викладно в постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі №914/3716/21.
На підставі висновку судових експертів 15.06.2023 № 7008/7009-22, господарським судом встановлено, що позовні вимоги Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до ПрАТ «Суха Балка» на суму 36 162 782 грн 14 коп. (з ПДВ) заявлені після шести місяців від дати складання останнього акту ГУ-23 № 4775 від 30.06.2020, вказаного у додатку 15 до позовної заяви від 20.09.2021.
Частиною 3 сттатті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи все наведене вище, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку із спливом позовної давності.
Щодо клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, господарський суду зазначає про те, що відповідно до статті 137 Статуту позивач мав право подати позов до відповідача з вимогою про стягнення спірної заборгованості протягом 6 місяців з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Судом встановлено, що позивачем заявлені позовні вимоги до відповідача після шести місяців від дати складання останнього акту ГУ-23 № 4775 від 30.06.2020, вказаного у додатку 15 до позовної заяви від 20.09.2021.
Доводи позивача стосовно того, що строк позовної давності був пропущений, у зв'язку з тим, що сума збору за зберігання вантажів у розмірі 36 162 782,14 грн (з урахуванням ПДВ), пов'язаної із затримкою вагонів на коліях станції Рокувата, виявлена при проведенні аудиту Державною аудиторською службою України, який проводився у період з 15.10.2020 по 22.02.2021 (І та II етапи аудиту), господарським судом до уваги не приймаються, оскільки вказана обставина не є належною підставою для визнання поважними причин пропуску строків позовної давності.
З огляду на те, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів та не назначено вагомих причин, у зв'язку з якими останній, після складання спірних актів ГУ-23, протягом шести місяців не звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.
Доводи позивача стосовно того, що строк позовної давності щодо спірних вимог, які випливають з договірних відносин, становить три роки, а позовну заяву пред'явлено до суду у вересні 2021 року, в період дії карантину, у зв'язку з чим строк позовної давності у три роки останнім не пропущено, господарським судом розцінюються критично, з оглядну на таке.
Під час розгляду справи господарським судом було встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу, і відповідач є вантажовідправником за вказаним договором перевезення, відтак, до спірних правовідносин мають застосовуватися положення частини 5 статті 315 Господарського кодексу України та статті 137 Статуту залізниці України.
Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Також доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Отже, в переліку статей, передбачених пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, відсутня стаття 315 Господарського кодексу України.
Також в ухвалах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/11782/21, від 31.01.2022 у справі №910/6914/21 зазначено те, що стаття 315 Господарського кодексу України не підпадає під перелік статей, строки яких продовжено на строк дії карантину, передбачених пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
З огляду на те, що стаття 315 Господарського кодексу України відсутня у переліку статей, строки яких продовжено на строк дії карантину як у пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, так і у пункті 7 розділу "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, то суд вважає, що позивач дійшов помилкового висновку стосовно того, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення збору за зберігання вантажів в сумі 36 162 782 грн. 14 коп. - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 22.03.2024.
Суддя І.А. Рудь