Справа № 750/18768/23
Провадження № 2/750/507/24
21 березня 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Мойсієнко К.А.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
третьої особи - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому, відповідно до уточненої позовної заяви від 28.12.2023, просить відшкодувати матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири, в розмірі 20857 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 3728 грн. витрат не експертне дослідження вартості матеріального збитку та 7000 грн. витрат на правничу допомогу.
Позов обґрунтовано тим, що 04 серпня 2023 року з вини відповідача відбулось залиття квартири позивача. Згідно із висновком експертного дослідження від 12.09.2023 вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 20857 грн. Проте, відповідач у добровільному порядку відмовилась відшкодувати шкоду, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав. Одночасно позивач зазначає, що залиттям квартири йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 10000 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
19.01.2024 представник відповідача - адвокат Литвин А.М. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Як на підставу своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що в акті від 04.08.2023 про залиття квартири не зазначено, що саме стало причиною руйнування крану і, в свою чергу, спричинило витік води та залиття квартири, а також не зазначено винну особу в такому залитті. Таке руйнування крану могло бути спричинено гідроударом в мережі централізованого водопостачання, а тому винним у заподіянні шкоди може бути КП «Чернігівводоканал» ЧМР. Також, відповідач та її чоловік наразі не мешкають постійно за адресою: АДРЕСА_1 , а проживають за іншою адресою, що підтверджується довідками Іванівської сільської ради. Проте, в день залиття квартири позивача, відповідач ОСОБА_3 була присутньою у своїй квартирі і саме вона повідомила позивачу, що в її квартирі лопнув кран. Крім того, відповідач не погоджується з наданим позивачем висновком експертного дослідження від 12.09.2023 № ЕД-19/125-23/8490-БТ, оскільки вважає, що висновок не відповідає вимогам статті 102 ЦПК України, містить ряд неточностей, є необґрунтованим та не містить причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженнями, які були виявлені при огляді та між залиттям квартири водою, що ставить під сумнів наявність вини відповідача в заподіянні таких пошкоджень. Також, вимога позивача про відшкодування йому 10000 грн. завданої моральної шкоди не підтверджена жодними доказами, а тому є безпідставною. Щодо витрат на правничу допомогу, представник відповідача зазначає, що докази, які були подані позивачем на підтвердження вказаних витрат є неналежними і недопустимими, оскільки не містять точної і об'єктивної інформації про реальний розмір таких витрат та обсяг виконаної роботи. Також справа незначної складності, а тому сума витрат на правничу допомогу є значно завищена.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити.
Відповідач та її представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.
Інші треті особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомили.
Заслухавши пояснення учасників справи, пояснення експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС Євзути О.В., допитавши у судовому засіданні в якості свідка позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Позивач є співвласником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло (а.с. 13).
Іншими співвласниками квартир є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є третіми особами у даній справі (а.с. 13).
Як зазначено в позовній заяві, 04 серпня 2023 року, повернувшись з роботи, позивач виявив залиття своєї квартири: у ванній кімнаті були мокрі стеля та стіни, на підлозі стояла вода. У подальшому залиття виявилось і в інших приміщеннях: з'явилися плями на стелі у передпокої, у кладовій кімнаті, вбиральні та в житловій кімнаті пошкоджено водоемульсійне фарбування стель, в деяких місцях відклеїлися шпалери.
Після виявлення залиття, позивач звернувся до сусідів зверху в квартиру АДРЕСА_3 , а саме до ОСОБА_3 - відповідача по справі, яка відкривши двері, повідомила, що у них «зірвало кран», проте відмовилася впускати позивача до своєї квартири.
Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №?76, передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт.
Згідно з Актом від 04.08.2023, складеного комісією ЖКП корпорації «Чернігівоблагропромбуд», встановлено, що в ніч з 03 серпня на 04 серпня 2023 року трапилась аварійна ситуація в квартирі АДРЕСА_4 . Вона полягала в тому, що у ванній кімнаті розірвався попалам кран на змішувачі гарячої води. У результаті аварійної ситуації відбулося залиття водою квартири АДРЕСА_5 (на нижньому поверсі) (а.с. 14).
Частиною першою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Відповідно до статті 150 Житлового кодексу УРСР вказується, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Водночас, частинами першою та другою статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Частинами четвертою та п'ятою статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує ; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Абзацом 5 пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №?572, передбачено, що власник зобов'язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 04.08.2023 стався розрив крану на змішувачі гарячої води в належній відповідачці квартирі, внаслідок чого трапилося залиття квартири позивача, розташованої поверхом нижче. У результаті даної події вода потрапила на стелю, стіни, підлогу, що призвело до заподіяння останньому істотної майнової шкоди.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі визначено в якості однієї із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
За приписами частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (частина 3 статті 386 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала . Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з висновком експертного дослідження від 12.09.2023 № ЕД-19/125-23/8490-БТ вартість ремонтно-відновлювальних робіт, з урахуванням вартості будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень квартири за адресою: АДРЕСА_6 внаслідок залиття станом на момент проведення дослідження становить 20857 грн. (а.с. 17-26).
За проведення вказаної експертного дослідження позивачем було сплачено 3728 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією (а.с. 27).
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що експерт не врахував, що шпалери могли бути наклеєні ті самі, що відстали від затікання, а тому розраховувати вартість нових шпалер не було необхідності, а також штукатурку можна було висушити від затікання, а не знімати пошкоджений шар штукатурки.
Допитаний у судовому засіданні експерт Чернігівського НДЕКЦ МВС Євзута О.В., який склав висновок експертного дослідження від 12.09.2023 № ЕД-19/125-23/8490-БТ, на запитання представника відповідача повідомив, що склав висновок з урахуванням вимог чинного законодавства та необхідності проведення ремонтно-відновлювальних робіт для усунення пошкоджень квартири позивача, внаслідок її залиття.
Згідно зі статтею 12, частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Заперечення відповідача щодо вимог позивача суд оцінює критично, у зв'язку з тим, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача, в тому числі відповідач та її представник у судовому засіданні заявили, що клопотання про призначення судової експертизи у даній справі заявляти не будуть. Суд також враховує, що саме на відповідачі лежить обов'язок довести, що шкоду завдано не з її вини.
Доводи відповідача стосовно того, що кран в її квартирі був пошкоджений внаслідок гідроудару є припущенням сторони і жодними доказами не підтверджено.
Враховуючи вимоги закону, диспозитивність цивільного судочинства, обставини справи та зібрані докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20857 грн. та збитків, які позивач вимушений був понести для відновлення свого порушеного права, зокрема, витрати за проведення експертного дослідження в сумі 3728 грн.
Також, згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивач зазначає, що неправомірними діями відповідачки йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодженого майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, самостійно вживати заходів щодо ліквідації наслідків залиття, звертатися за правовою допомогою адвоката для відновлення своїх прав.
З огляду на характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, тривалість відновлення порушеного права, достатньою грошовою компенсацією завданої позивачеві моральної шкоди суд вважає суму в 6000 грн.
При мотивації рішення у справі судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Також, у зв'язку із наявністю підстав для часткового задоволення позовних вимог, позивачу мають бути відшкодовані витрати на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Правничу допомогу позивачеві надавав адвокат Чух В. С. на підставі договору про надання правничої допомоги № 36 від 20.12.2023 (а.с. 29) та ордеру серії СВ № 1073304 (а.с. 30). Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 20/12 від 20.12.2023 ОСОБА_1 сплатив адвокату 7000 грн за правничу допомогу (а.с. 28).
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.
Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 352-354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_2 ) 20857 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 3728 грн. у відшкодування збитків та 6000 грн. (шість тисяч грн.) у відшкодування моральної шкоди, а всього 30585 грн. (тридцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять грн.).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 949 грн. 38 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.03.2024.
Суддя