Справа №338/66/24
21 березня 2024 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: Битківського Л.М.
з участю секретаря Говдяк Д.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 в якому просила визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері.
Заявлені вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 , яка проживала у АДРЕСА_1 . Вона та сестра ОСОБА_3 являються спадкоємцями першої черги. Батько ОСОБА_6 помер задовго до смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після смерті матері вчасно не прийняла, оскільки була введена в оману сестрою, яка запевняла її, що мати заповіла своє майно їй. Однак згодом довідалась, що заповіту немає, тому вирішила звернутись до нотаріуса з приводу оформлення спадкових прав. В серпні 2023 року звернулась до приватного нотаріуса Білусяк Л.В., яка листом від 21 серпня 2023 року роз'яснила їй, що вона пропустила строк для прийняття спадщини і рекомендувала звернутись до суду з приводу визначення додаткового строку для подання спадщини. Просила позов задовольнити та встановити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері.
26 лютого 2024 року відповідачка ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, у якому заявлений позов не визнала та заперечила проти його задоволення. Вказала, що постійно проживала із матір'ю, а після її смерті вступила у фактичне володіння спадковим майном, тобто вона прийняла спадщину відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час смерті матері. Сестра ОСОБА_1 з матір'ю не проживала, у встановлений законом шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини не подала. ЦК Української РСР 1963 року право суду на визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини не передбачалося. Статтею 550 даного кодексу передбачалося право продовження строку на прийняття спадщини, однак такі спори вирішувалися не окремо, а разом з визнанням права на спадщину. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність з 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Також відповідачка зазначила, що на даний час звернулася до нотаріуса з метою отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, яку прийняла фактично.
В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Урсаленко О.М., вимоги позову підтримали з викладених підстав та просили задовольнити, встановивши позивачці додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні вказали на безпідставність заявленого позову та просили відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
В ході судового розгляду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Гута Богородчанського району Івано-Франківської області померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складений актовий запис №2 від 10 лютого 1996 року виконкомом Гутянської сільської ради.
Заповіт від імені ОСОБА_5 не посвідчувався.
Позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 являються рідними доньками покійної і є спадкоємцями першої черги за законом.
Позивачка ОСОБА_1 з грудня 1991 року по даний час зареєстрована та постійно проживала у селищі Завалля Гайворонського району Кіровогорадської області.
В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Білусяк Л.В. з приводу оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_5 і листом від 21 серпня 2023 року була поінформована про те, що пропустила строк для прийняття спадщини за законом. Одночасно їй було роз'яснено право на звернення до суду з приводу визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
12 січня 2024 року заява ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини зареєстрована Богородчанським районним судом Івано-Франківської області.
Даючи оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.
Частина перша статті 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.
Частинами першою, третьою статті 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
За змістом частин 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами ЦК України (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.
Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.
Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР, який діяв на момент смерті ОСОБА_5 визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Таким чином, за змістом указаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року, а у разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.
Статтею 549 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Частиною першою ст. 550 ЦК Української РСР 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
Цей строк може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.
Суд установив, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто задовго до введення в дію ЦК України 2004 року. Відповідачка ОСОБА_3 , у заяві до нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Острогляд Я.В., яка подана 14 лютого 2024 року, заявила, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 фактом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Виходячи з наведеного, до цих правовідносин не можуть бути застосовані норми статей 1261, 1268 ЦК України 2004 року, оскільки підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР 1963 року.
Цивільним кодексом 1963 року не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, відтак підстав для задоволення позову немає.
Крім того, суд зазначає, що позивачкою при зверненні до суду не наведено аргументів, які би свідчили про те, що причини пропуску строку на прийняття спадщини є поважними, були пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення таких дій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Л.М. Битківський