Справа № 196/87/24
№ провадження 1-кп/196/21/2024
21 березня 2024 року смт. Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в смт.Царичанка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041600000230 від 27 листопада 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с.Рудька Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, військовозобов'язаного, з 04.09.2023 увільненого із займаної посади - навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 з призупиненням військової служби та дією контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.264 КК України, -
Наказом № 40 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2022, молодшого сержанта ОСОБА_4 зараховано до особового складу та призначено на посаду навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу №116 командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2023, молодшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_4 визначено вважати таким, що з 02.03.2023 самовільно залишив розташування підрозділу військової частини під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, та з цієї ж дати виключено з котлового, грошового та речового забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12.03.2023 за № 146 молодшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_4 , навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону, з 12 березня 2023 року зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , з утриманням в списках особового складу військової частини.
За наказом № 679 від 05.09.2023 командира військової частини НОМЕР_2 , молодшого сержанта за призовом по мобілізації, колишнього навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механічної роти 2 механізованого батальйону ОСОБА_4 , який 02 березня 2023 року самовільно залишив військову частину, з 04 вересня 2023 року увільнено від займаної посади, призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо). Відтак, незважаючи на увільнення ОСОБА_4 від займаної посади, призупинення військової служби та дії контракту, спираючись на наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 146 від 12.03.2023 щодо зарахування ОСОБА_4 в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , з утриманням його в списках особового складу, останній продовжує знаходитись в статусі військовослужбовця, проте на нього не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців, він не входить до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань, йому призупинена виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та він вважається таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби.
Згідно ст. ст. 65, 68 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Згідно ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів. Проходячи військову службу, військовослужбовець ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 26, 27, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, дорученихйому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, та з 2015 року проходячи її в посадах безпосередньо пов'язаних з підвищенням рівня формування умінь застосування вогнепальної зброї, а саме, стрільця та кулеметника військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України, а з 24.02.2022 - навідником 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , маючи досвід поводження зі зброєю і боєприпасами та знаючи вимоги законодавства України про те, що зброя та боєприпаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, являючись власником мисливської гладкоствольної рушниці ТОЗ 16 калібру № НОМЕР_4 та маючи в установленому законом порядку отриманий дозвіл № 154/365, виданий 03.03.2020 Царичанським ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області на право зберігання та носіння належної йому на праві власності мисливської рушниці моделі «ТОЗ-БМ» № НОМЕР_4 , цілком обізнаний про небезпечні властивості зброї і бойових припасів та правила поводження з ними.
Незважаючи на це, ОСОБА_4 , грубо ігноруючи вимоги та положення «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 (надалі - «Інструкція № 622»), 15 жовтня 2023 року, близько 17-00 години, гостюючи разом з батьками у свого рідного брата та його дружини - потерпілої ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , дістав з чохла привезену із собою двоствольну гладкоствольну мисливську рушницю НОМЕР_5 калібру моделі «ТОЗ-БМ» № НОМЕР_4 , 1961 року виготовлення, виробництва Тульського збройового заводу, яка є гладкоствольною вогнепальною зброю, придатною для стрільби, зарядив її одним мисливським патроном 16 калібру, призначеним для стрільби з гладкоствольної вогнепальної зброї 16 калібру, після чого, усвідомлюючи небезпечність свого діяння, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків та легковажно розраховуючи на їх відвернення, будучи обізнаним про небезпечні властивості зброї і бойових припасів та правила поводження з ними, залишив заряджену двоствольну гладкоствольну мисливську рушницю 16 калібру у відкритому для доступу сторонніх осіб господарському приміщенні на території цього ж домоволодіння, чим грубо порушив вимоги п. 12.12 «Інструкції № 622», згідно якої зброя, бойові припаси до неї, основні частини зброї, пристрої та патрони до них, що належать громадянам, мають зберігатися в металевих ящиках, сейфах, спеціально виготовлених для зберігання зброї, за місцем їх постійного проживання або в місцях тимчасового перебування власників (дачних будинках тощо) та які виключають вільний доступ до них сторонніх осіб, про що повідомляються органи поліції в порядку, визначеним тієї ж «Інструкцією № 622», при цьому зброя та пристрої мають бути в розрядженому стані.
В подальшому, того ж дня, 15 жовтня 2023 року, близько 19 години 00 хвилин,батько ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , знаходячись разом з дружиною в гостях у сина та невістки - потерпілої ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , скориставшись безперешкодним та відкритим для доступу сторонніх осіб входом у господарське приміщення, за відсутністю навиків поводження зі зброєю, зайшов до господарського приміщення, звідки взяв залишену там ОСОБА_4 без нагляду заряджену мисливським патроном 16 калібру двоствольну гладкоствольну мисливську рушницю НОМЕР_5 калібру моделі «ТОЗ-БМ» № НОМЕР_4 , виніс її на подвір'я, де в той момент також перебували його дружина та невістка - потерпіла ОСОБА_5 з донькою, після чого, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, не усвідомлюючи та не припускаючи, що залишена мисливська рушниця, може бути заряджена бойовим припасом, діючи з необережності, при спробі скласти двоствольну гладкоствольну мисливську рушницю 16 калібру моделі «ТОЗ-БМ» № НОМЕР_4 до чохла здійснив постріл в бік, де знаходилась ОСОБА_5 , що призвело до настання тяжких наслідків - отриманню потерпілою ушкоджень, спричинених при пострілі з вогнепальної зброї компактним дробовим зарядом, що володів високою кінетичною енергією та пробивною дією, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, у вигляді вогнепального наскрізного шротового поранення лівого стегна з пошкодженням судинно-нервового пучка, гострої крововтрати і ішемії лівої нижньої кінцівки, а також відкритого поперечного перелому лівого стегна в нижній третині, вогнепального відриву 2-го пальця правої кисті на рівні середньої фаланги.
Настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді отримання потерпілою небезпечних для життя тяжких тілесних ушкоджень є результатом грубого порушення ОСОБА_4 порядку та правил зберігання вогнепальної зброї, встановлених нормативними актами та загальноприйнятими правилами застережних заходів, та становить причинний зв'язок між кримінально протиправною бездіяльністю ОСОБА_4 , що полягає у невиконанні обов'язкових до виконання дій щодо зберігання вогнепальної зброї, які він, як власник вогнепальної зброї, повинен був та міг здійснити в силу взятих на себе зобов'язань, встановлених нормативно-правовими актами, що визначають порядок та правила зберігання вогнепальної зброї.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення при вищевикладених обставинах визнав повністю, обставини, зазначені в обвинувальному акті не оспорював, щиро розкаявся у вчиненому.
Докази у справі стосовно фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються та останні правильно розуміють зміст цих обставин, за згодою учасників судового провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України судом не досліджувались.
Заслухавши обвинуваченого, прийнявши до уваги добровільне визнання ним своєї вини, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 скоїв дане кримінальне правопорушення та кваліфікує його дії за ст.264 КК України, оскільки він вчинив недбале зберігання вогнепальної зброї, що спричинило тяжкі наслідки.
Вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення суд вважає доведеною.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його відповідальність.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття у скоєному.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_4 вперше скоїв кримінальне правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням обставин і характеру скоєного злочину, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, та враховуючи обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, особу обвинуваченого, який вперше скоїв злочин, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, форму вини - необережну, думку потерпілої, яка не наполягала на суворій мірі покарання, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, то суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків згідно зі ст.76 КК України.
Суд враховує положення ч.2 ст. 50 КК України, згідно якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд вважає дане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у справі не заявлений, потерпіла претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого не має, про що зазначила у поданій суду заяві ( а.с. 34).
Витрати, понесені при проведенні судової експертизи зброї №СЕ-19/104-23/38457-БЛ від 13.11.2023 року в сумі 5736 грн. 00 коп., стягнуті за вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 р. у справі №196/196/24 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ст. 128 КК України, а тому стягненню у цій справі не підлягають.
Також вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 р. у справі №196/196/24 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ст. 128 КК України скасовано арешт на майно, який накладений ухвалою слідчого судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року, а саме, намисливську рушницю ТОЗ К-16 № НОМЕР_4 з чохлом, яка належить ОСОБА_4 .
Речовий доказ у справі - мисливську рушницю ТОЗ К-16 № НОМЕР_4 з чохлом повернуто власнику ОСОБА_4 . Речові докази - гільзу марки ТАХО 16/70 28 г, яка поміщена до спецпакету НПУ №0070879 та фрагмент трави з РБК, який поміщено до паперового конверту НПУ, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів ВП №11 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, - знищено.
Отже, долю речових доказів вже вирішено вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 р. у справі №196/196/24.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 не обирався.
Керуючись ст.ст. 370-371, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченогост.264КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, а відповідно до ст.75 КК України від відбування покарання звільнити з випробуванням строком на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Царичанський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1