Справа № 214/8498/23
1-кп/214/318/24
20 березня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023041750001105 від 17.09.2023 року щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, -
До суду надійшло письмове клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив про існування ризиків, яким неможливо запобігти, окрім як шляхом застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки, він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного злочину. Останній не працевлаштований, ніде не навчається, дітей або інших осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Таким чином, побоюючись покарання, обвинувачений може перешкоджати об'єктивному розслідуванню та встановленню обставин кримінального правопорушення, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений має право ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження, а отже доказами, здобутими в ході досудового розслідування, знатиме повні анкетні дані свідків та їх місце мешкання, які допитані у кримінальному провадженні, але яких не допитано в суді, які викривали його у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, тому у разі обрання йому запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, може вплинути на них з метою примушування до зміни показів у суді, та які викривають його у вчиненні злочинної діяльності. Також, обвинувачений особисто знайомий з потерпілим, тому може прямо впливати на нього. До того ж, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти правопорушення, підтвердження тому, обвинувачений був судимий 10.04.2023 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений з випробувальним строком на 1 рік, 26.04.2023 року Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений з випробувальним строком на 1 рік. Таким чином, не відбувши зазначені вище покарання, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, вказані вище покарання не обмежують його при вчиненні нових кримінальних правопорушень. Прокурор зазначає, що у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, вказаний ризик може виразитись у протиправних діях з боку обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні, кожен окремо, при вирішенні клопотання прокурора покладалися на розсуд суду.
Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також Європейський суд з прав людини в рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, за який законом встановлено покарання у виді обмеження волі на строк від 3 до 5 років або позбавлення волі на той самий строк.
Судом встановлені обставини, наявність яких може свідчити про ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме спроби ОСОБА_4 переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
На думку суду, існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки, він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного злочину. Останній не працевлаштований, ніде не навчається, дітей або інших осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Таким чином, побоюючись покарання, обвинувачений може перешкоджати об'єктивному розслідуванню та встановленню обставин кримінального правопорушення, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності, тобто наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, суд приймає до уваги, що обвинувачений має право ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження, а отже доказами, здобутими в ході досудового розслідування, знатиме повні анкетні дані свідків та їх місце мешкання, які допитані у кримінальному провадженні, але яких не допитано в суді, які викривали його у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, тому перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень. Також, ОСОБА_4 особисто знайомий з потерпілим, тому може прямо впливати на нього, тобто наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_4 був неодноразово судимий у 2023 році, а саме: 10.04.2023 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений з випробувальним строком на 1 рік; 26.04.2023 року Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений з випробувальним строком на 1 рік. Таким чином, він не відбувши зазначені вище покарання, вчинив нове кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, тобто наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вказані вище обставини, на думку суду, в сукупності, беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, що вказує на необхідність продовження обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав та доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Керуючись ст.ст.110, 176-178, 183, 184, 331, 369, 371 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18.05.2024 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 22.03.2024 року.
Суддя ОСОБА_1