Справа № 185/3050/21
Провадження № 2/185/23/24
іменем України
22 березня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.
з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.,
представника позивачки - адвоката Приходька М.М.
представника відповідача - адвоката Ілющенко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Перша павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості одержання права на спадкування,
20 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Перша павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості одержання права на спадкування.
Позиція позивача
Згідно уточнених позовних вимог позивачка просить:
-визнати факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 з 16 грудня 2005 року до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим визнати її особою, яка має право на спадкування за законом у четверту чергу,
-надати їй право на спадкування після смерті ОСОБА_3 разом зі спадкоємцями першої черги у зв'язку з опікуванням та наданням матеріальної та іншої допомоги протягом тривалого часу спадкодавцю, який через тяжку хворобу та похилий вік був у безпорадному стані.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що вона протягом тривалого часу через тяжку хворобу ОСОБА_3 , який перебував у безпорадному стані, опікувалася ним, купувала ліки, супроводжувала під час лікування, надавала фізичну допомогу, морально підтримувала, несла матеріальні витрати протягом усього часу хвороби, вела домашнє господарство. Проте спадкоємець першої черги - ОСОБА_2 відмовився укласти договір про зміну черговості спадкування.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що з листопада 2000 року вона постійно проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 , вони вели спільне господарство і мали фактичні шлюбні стосунки. Зокрема у них був спільний сімейний бюджет, вони купили за спільні заощадження квартиру за адресою АДРЕСА_1 , зробили ремонт у цій квартирі, придбали меблі. Право власності на квартиру було оформлене на ОСОБА_2 , оскільки на момент купівлі квартири він формально перебував у зареєстрованому шлюбі. У цій квартирі позивачка проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю до його смерті. ОСОБА_2 мав слабке здоров'я, хворе серце та шлунок. У листопаді 2004 року у ОСОБА_2 стався серцевий напад, він більше місяця пролежав у лікарні. Позивачка платила гроші за лікування, приходила до ОСОБА_2 тричі на день. Після виписки ОСОБА_2 з лікарні позивачка пішла у відпустку і займалася його лікуванням, потім відправила його у санаторій. У 2006 році ОСОБА_2 став почуватися краще і оформився як приватний підприємець, торгував на ринку, щоб не сидіти вдома. У 2010 році ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність через погіршення здоров'я, у нього боліла спина. У кінці 2019 року ОСОБА_2 дуже погано ходив, у нього з'явилися трофічні виразки на ногах і він потребував щоденних перев'язок. У період з грудня 2019 року по жовтень 2020 року позивачка кожного дня возила ОСОБА_2 на перев'язки. Також у ОСОБА_2 були постійні серцеві напади, підвищений артеріальний тиск, задуха, він став втрачати зір. Позивачка весь час доглядала за хворим ОСОБА_2 , їй ніхто не допомагав, крім сусідів. Відповідач не надавав ніякої допомоги, ані моральної, ані матеріальної, прийшов лише один раз за два дня до смерті ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 позивачка віддала відповідачу 12 000 грн на поховання, а також зняла з банківської карти померлого 40 000 грн, які забрав відповідач.
Заперечення відповідача
За змістом поданого відзиву відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає, зазначає, що дійсно його батько ОСОБА_3 проживав разом з позивачкою, але не реєстрував з нею шлюб. Під час особистих розмов батько казав, що після його смерті його квартира дістанеться дітям, а у позивачки є своя квартира у місті Дніпрі. Останні три місяці свого життя батько дійсно хворів, діти та онучка навідували його, однак позивачка під різними приводами намагалася обмежити спілкування батька з родичами, на телефонні дзвінки відповідала, що батько відпочиває і нікого не хоче бачити. За життя батько не перебував на утриманні позивачки, оскільки отримував пенсію та займався підприємницькою діяльністю до кінця червня - початку липня 2020 року, до того, як стан його здоров'я погіршився.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснив, що його батько ніколи не скаржився на здоров'я, лише на хворі зуби. ОСОБА_1 відповідач вперше побачив п'ять років тому, батько її представив як жінку, з якою він живе. До середини липня 2020 року батько торгував на ринку риболовним приладдям, яке сам виготовляв, там вони з відповідачем в основному і зустрічалися. Відповідач постійно пропонував батькові допомогу, але останній відмовлявся. У липні 2020 року батько захворів, останній місяць до смерті батька позивачка під різними приводами не допускала до нього відповідача. Чим саме хворів батько, відповідач не знає і не пам'ятає такого, щоб батько лежав у лікарні. З лікарями з приводу стану здоров'я батька відповідач також не спілкувався. У липні 2020 року батько дуже погано розмовляв, перебував у важкому стані, практично не рухався. Відповідач пропонував возити батька своєю машиною, але позивачка відмовлялася.
Фактичні обставини, встановлені судом
06 лютого 2021 року Першою павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області почата спадкова справа № 84/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (том 2, а.с.38-40)
З заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого - ОСОБА_2 .
Дочка померлого - ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця - ОСОБА_2 .
Окрім спадкоємців першої черги за законом до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини.
Відповідач ОСОБА_2 згідно наданих суду пояснень визнає факт спільного проживання ОСОБА_1 з його батьком з 2014-2015 року і до смерті батька. Також відповідач зазначив, що йому невідомо про те, щоб хтось окрім позивачки надавав батькові допомогу. У період проживання батька з позивачкою у квартирі поставили автономне опалення, водонагрівач, замінили вікна, вхідні двері, ванну. ОСОБА_1 дійсно давала гроші на поховання батька.
Також ОСОБА_2 визнає, що його батько з липня 2020 року по день смерті за станом здоров'я потребував сторонньої допомоги і позивачка надавала таку допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як визначено статтею 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України, судом може бути встановлений факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За змістом заявлених вимог ОСОБА_1 просить встановити факт її проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 з метою визнання її особою, яка має право на спадкування за законом у четверту чергу.
Відповідач визнав факт проживання позивачки з його батьком однією сім'єю у період з 2014-2015 року і до смерті батька, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже факт проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, який надає право на спадкування за законом у четверту чергу, визнається учасниками справи і не підлягає доказуванню.
У справі проведено комісійну судово-медичну експертизу для вирішення питання стосовно стану здоров'я ОСОБА_3 , чи потребував він стороннього догляду, чи перебував у безпорадному стані і в який період часу. (том 3, а.с.6-13)
Експертною установою надано такий висновок:
1)Згідно аналізу наданої медичної документації комісією експертів встановлено, що у ОСОБА_3 були тяжкі захворювання на цукровий діабет 2 типу у стадії декомпенсації, діабетичну ангіопатію з втратою зору, гіпертонічну хворобу ІІ стадії, 2 ступеню, ризик 3-4, ішемічну хворобу серця, кардіосклероз атеросклеротичний, мерехтливу аритмію, фібриляцію передсердь, постінфарктний кардіосклероз, серцеву недостатність ІІ А-Б ступеню, дисциркуляторну енцефалопатію ІІ ступеню складного ґенезу (наслідки порушення мозкового кровообігу червень 2020), анемію І-ІІ ступеню, трофічні виразки обох гомілок. Враховуючи наявність вказаних захворювань комісією експертів надано висновок, що хворий ОСОБА_3 потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, оскільки знаходився у безпорадному стані,
2)Згідно аналізу наданої медичної документації казати про безпорадний стан можливо лише з періоду 14 липня 2020 року, медичної документації за інший проміжок часу комісії експертів не надано.
Норми права, які застосував суд
Згідно з частиною 2 статті 1259 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Як передбачено частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 30 травня 2019 року № 346/1178/17, визначено, що право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Судом установлено і не заперечується відповідачем, що у період з 2014-2015 року і до смерті спадкодавця, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка проживала однією сім'єю зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу. Даний факт також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 (онучка ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 (дочка ОСОБА_3 ).
Так, свідок ОСОБА_5 пояснила, що у неї з дідом були гарні стосунки, але вона жодного разу не була у діда в гостях. Зі слів діда свідку було відомо, що дід проживає разом з жінкою «тіткою ОСОБА_6 », про яку дід став говорити приблизно з 2017 року, а раніше не говорив. Також зі слів діда свідку відомо, що у липні 2020 року дід захворів і вони їздили з «тіткою ОСОБА_6 » в лікарню, потім позивачка стала брати трубку та казала, що дід не може говорити. Свідок пропонувала допомогу позивачці, але остання відмовлялася, казала, що їй нічого не потрібно і вона сама впорається.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що з батьком вона не спілкувалася приблизно з 2001 року, про його життя знала зі слів брата та племінниці. Свідок знала, що батько живе з жінкою на ім'я ОСОБА_7 , але побачила її лише на похороні батька.
Незареєстровані шлюбні стосунки, які існували між позивачкою та померлим ОСОБА_3 , і які фактично не заперечуються відповідачем, включають в себе сукупність відносин, які притаманні подружжю, а саме: сумісне проживання, ведення спільного сімейного бюджету, турбота одне про одного, надання матеріальної та моральної підтримки.
Таким чином сам факт проживання позивачки однією сім'єю з ОСОБА_3 свідчить про те, що позивачка турбувалася про ОСОБА_3 як дружина, вела господарство, забезпечувала домашній затишок та лікування ОСОБА_3 .
Судом не отримано будь-яких даних про те, що інша особа, окрім позивачки, здійснювала догляд та опікувалася ОСОБА_3 . Зокрема його діти та онучка навіть не знали, чим хворіє ОСОБА_3 , зазначали, що він ніколи ні на що не скаржився. Коли стан ОСОБА_3 погіршився у липні 2020 року, його родичі, зокрема відповідач, сприймали як належне факт здійснення позивачкою догляду за ОСОБА_3 і таким чином були упевнені, що цей догляд є належним і позивачка є саме тією особою, яка має здійснювати цей догляд. Сам ОСОБА_3 за життя ніколи не просив допомоги у сина, отже не потребував її, проживаючи разом з позивачкою і приймаючи без заперечень її турботу та піклування.
Матеріальне забезпечення спадкодавця, як обов'язкова умова для зміни черговості спадкування, не означає повного матеріального утримання, а може полягати у наданні матеріальної (зокрема грошової) підтримки.
Спільне проживання позивачки з ОСОБА_3 однією сім'єю зумовлює наявність спільного сімейного бюджету. У період, що має значення для отримання позивачкою права на спадкування, ОСОБА_3 не отримував іншого офіційного доходу крім пенсії (приблизно 7000 - 8000 грн) його підприємницька діяльність була припинена. Незважаючи на пояснення відповідача та свідків (дочки та онучки померлого) про те, що ОСОБА_3 неофіційно торгував на ринку та отримував дохід, будь-який доказів на підтвердження розміру цього доходу не надано. Натомість позивачка у зазначений період працювала і отримувала заробітну плату, розмір якої значно перевищував розмір пенсії ОСОБА_3 (том 1, а.с.20-22)
Лікування ОСОБА_3 , зважаючи на важкість його захворювань, потребувало значних матеріальних витрат. Як встановлено судом з пояснень сторін, відповідач не брав участі у витратах на лікування батька, всі питання стосовно поїздок в лікарню, придбання медичних препаратів тощо вирішувала позивачка. Дані про те, що позивачка витрачала весь свій заробіток на власні потреби, чи заощаджувала, відсутні.
Тому суд вважає доведеним, що позивачка, проживаючи однією сім'єю з ОСОБА_3 , забезпечувала його матеріально, маючи самостійний заробіток (дохід) і вносячи його до спільного сімейного бюджету.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц, безпорадний стан необхідно доказувати відповідними записами в медичних документах, доводити факт безпорадного стану тільки поясненнями позивача та свідків є недостатнім з огляду на те, що відповідач - спадкоємець першої черги, заперечує право позивача на спадщину.
Перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані доведено належним доказом - висновком комісійної судово-медичної експертизи, проведеної за матеріалами справи та медичними документами.
Комісія експертів зазначила, що ОСОБА_3 потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, знаходячись у безпорадному стані через важкі захворювання: цукровий діабет 2 типу у стадії декомпенсації, діабетичну ангіопатію з втратою зору, гіпертонічну хворобу ІІ стадії, 2 ступеню, ризик 3-4, ішемічну хворобу серця, кардіосклероз атеросклеротичний, мерехтливу аритмію, фібриляцію передсердь, постінфарктний кардіосклероз, серцеву недостатність ІІ А-Б ступеню, дисциркуляторну енцефалопатію ІІ ступеню складного ґенезу (наслідки порушення мозкового кровообігу червень 2020), анемію І-ІІ ступеню, трофічні виразки обох гомілок.
Щодо періоду перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані комісія експертів визначила, що медична документація наявна лише з 14 липня 2020 року, за інший проміжок часу медичної документації не надано, тому казати про безпорадний стан можливо лише з 14 липня 2020 року.
Тобто за змістом наданого висновку комісія експертів не виключає наявність безпорадного стану ОСОБА_3 в інший проміжок часу, проте не може дати про це однозначного висновку через відсутність медичної документації.
Однак такі захворювання, які були встановлені у ОСОБА_3 і підтверджуються медичними документами з 14 липня 2020 року, зокрема цукровий діабет, дисцикуляторна енцефалопатія, трофічні виразки не могли виникнути раптово, отже розвиток цих хвороб відбувався ще до 14 липня 2020 року і зважаючи на похилий вік ОСОБА_3 , ці хвороби не могли не впливати на його здатність до самообслуговування та самостійного забезпечення своїх потреб.
Так свідок ОСОБА_8 у судовому засідання пояснила, що вона працювала у салоні-магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » південнокорейської компанії «Нуга-Медікал», яка продає медичне обладнання для покращення здоров'я. У цей період салон відвідував ОСОБА_3 завжди у супроводі своєї дружини ОСОБА_1 , яка розповіла, що у лікарні почула про цей салон. ОСОБА_3 проходив процедури на ліжку-масажері, інфрачервоне прогрівання, магнітотерапію, іонізацію та інше протягом півтора-двох годин на день залежно від стану. ОСОБА_1 вперше приїхала до салону у грудні 2019 року сама, без рекомендації лікаря, потім привезла чоловіка, він дуже погано ходив, був згорблений, задихався при кожному кроці. Йому було важко навіть сидіти, боліла спина, а лежачи він задихався. Після процедур йому ставало краще. ОСОБА_1 привозила чоловіка завжди на таксі, він не міг сам вийти з автомобіля, йому в цьому допомагали працівники салону. ОСОБА_3 розповідав про свої хвороби, найбільше він страждав через трофічні виразки на ногах, які були наслідком цукрового діабету. По ньому було видно, що йому важко рухатися, він майже не міг ходити. ОСОБА_1 привозила ОСОБА_3 на процедури у період з грудня 2019 року по липень 2020 року кожного робочого дня.
Тривалий час перебування у безпорадному стані є оціночним поняттям і має вирішуватися судом з урахуванням конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, встановлено, що ОСОБА_3 у період проживання однією сім'єю з позивачкою, мав похилий вік та важкі захворювання, при цьому отримував догляд і матеріальну підтримку лише від позивачки. Зважаючи на те, що позивачка одна здійснювала догляд за ОСОБА_3 , це вимагало значних фізичних зусиль, оскільки ОСОБА_3 майже не міг самостійно пересуватися. Спостерігаючи за тим, як близька людина поступово втрачає здоров'я, страждає від важких хвороб, зокрема втрати зору, позивачка зазнала моральних страждань, однак всіма способами підтримувала ОСОБА_3 до його смерті. З урахуванням цих обставин та особистого ставлення позивачки до ОСОБА_3 як до свого чоловіка суд вважає, що період опікування позивачки ОСОБА_3 , який був у безпорадному стані, є тривалим.
Тому суд вважає доведеним наявність всієї сукупності юридичних фактів, які є підставою для зміни черговості спадкування: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг, матеріальне забезпечення спадкодавця, надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме слід встановити факт, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Встановлення цього факту надає право на спадкування у четверту чергу згідно статті 1264 Цивільного кодексу України.
Також рішенням суду слід надати ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкоємцями першої черги.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1816 грн відповідно до обсягу заявлених позовних вимог, що підтверджується квитанціями (том 1, а.с.1)
Згідно договору від 05 квітня 2021 року позивачці надавала правову допомогу адвокат Ступакова В.І. (том 1, а.с.24-27)
Згідно додатку до договору та акта виконаних робіт, адвокатом надані послуги: підготовка та подання позовної заяви - 8000 грн, участь у судових засіданнях - 1000 грн за одне засідання. (том 2, а.с.28-29)
Позивачкою сплачено адвокату 8000 грн, що підтверджується квитанцією. (том 2 а.с.30)
Згідно протоколу судового засідання адвокат Ступакова В.І. брала участь у судовому засіданні 27 серпня 2021 року, 28 вересня 2021 року, 19 жовтня 2021 року, 14 грудня 2021 року, 10 січня 2022 року, після чого виїхала за кордон і припинила представляти інтереси позивачки. Доказів того, що позивачкою здійснювалася оплата участі адвоката Ступакової В.І. у судових засіданнях, матеріали справи не містять.
Тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати на правову допомогу адвоката Ступакової В.І. у розмірі 8000 грн.
Згідно договору від 14 листопада 2022 року позивачці став надавати правову допомогу адвокат Приходько М.М. (том 2, а.с.212-213)
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг та детального опису робіт від 19 лютого 2024 року вартість наданих адвокатом послуг складає 15 000 грн і включає в себе ознайомлення з матеріалами справи, складання заяв, клопотань, адвокатського запиту, участь адвоката у судових засіданнях.
Зазначений розмір витрат на правову допомогу є співмірним із складністю справи та тривалістю її розгляду, зважаючи на кількість судових засідань, які проводилися у справі та обсяг доказів, які досліджувалися.
Отже загальний розмір витрат на правову допомогу, який підлягає розподілу, складає 23 000 грн.
Витрати позивачки на проведення експертизи у розмірі 15 481 грн 39 коп підтверджуються договором про надання послуг та квитанціями (том 3, а.с.32-36) належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи і також підлягають розподілу .
Позовні вимоги підлягають задоволенню, за винятком періоду проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім'єю, однак більша тривалість цього періоду не впливає на спадкові права позивачки. Тому судові витрати, понесені позивачкою, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 .
Встановити факт, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Надати ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкоємцями першої черги.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1816 (тисяча вісімсот шістнадцять) грн, на правничу допомогу у розмірі 23 000 (двадцять три тисячі) грн, на проведення експертизи у розмірі 15 481 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн 39 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 22 березня 2024 року.
Учасники справи:
- ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактична адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
- ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
- Перша павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Харківська, будинок 114, ЄДРПОУ 02891115.
Суддя У.М. Болдирєва