Єдиний унікальний номер справи 185/5162/18
Провадження № 1-кп/185/20/24
12 березня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040370001602 від 17 червня 2016 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
13 червня 2016 року приблизно о 03 год. 20 хв. ОСОБА_8 разом із малознайомим ОСОБА_6 , з яким напередодні познайомилася, перебувала на ділянці місцевості, розташованій на березі річки Вовча по АДРЕСА_2 , де спільно із останнім вживали спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв ОСОБА_8 зателефонувала своєму співмешканцю ОСОБА_3 , з яким перебувала у сварцінапередодні посварилася, та повідомила останньогому про своє місцезнаходження і попросила її забрати.
Далі, 13 червня 2016 року ОСОБА_3 на своєму автомобілі марки «ВАЗ 2106», державний знак НОМЕР_1 о 04 год. 00 хв. прибув до вказаної йому ділянки місцевості, де побачив свою співмешканку ОСОБА_8 у компанії раніше не знайомого йому чоловіка - ОСОБА_6 . ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_3 , що ОСОБА_6 схиляв її до інтимних стосунків. В цей час у ОСОБА_3 на ґрунті ревнощів раптово виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, який виник на ґрунті ревнощів, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , переслідуючи мету на заподіяння шкоди здоров'ю останньому, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, але не бажаючи від них відмовлятись, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , взяв в автомобілі невстановлений в ході досудового розслідування металевий предмет, який утримував у правій руці, підійшов до ОСОБА_6 та стоячи поряд з останнім, умисно наніс три удари ОСОБА_6 металевим предметом в область голови: в скроневу зону ліворуч, лобну частину голови ліворуч та в область щелепи зліва. ОСОБА_6 , бажаючи захиститися від нанесення йому в подальшому ударів металевим предметом, почав закривати голову піднятими руками, але ОСОБА_3 , продовжуючи діяти умисно, наніс ОСОБА_6 один удар металевим предметом по кісті лівої руки. В свою чергу, ОСОБА_6 , діючи в межах самозахисту, обороняючись, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_3 , накинувся на останнього та вибив у нього з руки ОСОБА_3 металевий предмет, після чого між ними виникла обопільна бійка, в ході якої ОСОБА_6 і ОСОБА_3 наносили удари один одному кулаками рук по голові та тулубу.
Своїми злочинними умисними діями ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми з переломом лобної кістки та нижньої щелепи зліва, забою головного мозку 1 ст.ступеню, забійних ран лобної області зліва та тім'яно-потиличної області зліва, а також саден та синців правого плеча та шиї.
Відкрита черепно-мозкова травма з переломом лобної кістки та нижньої щелепи зліва, забій головного мозку 1 ступеню . за ознакою небезпеки для життя відносяться до ступеня тяжких тілесних ушкоджень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, пояснив, що 13 червня 2016 року о 02:00 годині, він на автомобілі «ВАЗ 2106» приїхав до моста біля с. Вербки, тому що йому подзвонила його дівчина ОСОБА_8 , з якою в них є спільна дитина, та сказала, що її вивезли для інтимних стосунків і просила швидше приїхати. Коли він приїхав, то ОСОБА_6 був напівроздягнений та у ОСОБА_8 був розірваний одяг, зокрема розірвана блузка та бюстгальтер. ОСОБА_8 одразу підбігла до його автомобіля та сказала, що потерпілий змушує її надати йому інтимні послуги за гроші. ОСОБА_6 сказав йому, що він не забере ОСОБА_8 , поки вона не надасть інтимні послуги. ОСОБА_6 взяв металеву пружину та почав за ним бігати навколо автомобіля і бити його автомобіль. Зауважив, що перший удар йому наніс ОСОБА_6 , який вдарив його кулаком в область обличчя. Після чого між ними виникла бійка, в ході якої він вихопив у ОСОБА_6 вказану пружину та вдарив його по плечу та голові. Потім він вдарив потерпілого кулаком по обличчю. Після того, як вони побилися із ОСОБА_6 , він разом із ОСОБА_8 сіли у автомобіль, щоб поїхати, але ОСОБА_6 взяв металеву пружину та почав бити нею по його автомобілю. Підтвердив, що тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_6 від його дій. Зазначив, що він був тверезий.
Винність обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується сукупністю доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження та безпосередньо досліджені в судовому засіданні.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 13 червня 2016 року він їхав на своєму автомобілі та назустріч йому по дорозі йшла дівчина, яку він запропонував підвезти. Дівчина погодилася. В автомобілі вони домовилися провести час разом. Вони зупинилися на березі річки ОСОБА_9 та розпивали спиртні напої, спілкувалися і фліртували приблизно близько однієї години. Дівчина не була проти такого спілкування, між ними не було жодного конфлікту. Потім дівчина сказала, що зателефонує, щоб її забрали. Приблизно через 5 хвилин після дзвінка дівчини, до річки під'їхав автомобіль «ВАЗ 2106» бежевого кольору. Автомобіль зупинився біля них і з якого вийшов ОСОБА_3 , який одразу раптово наніс йому удар ззаду по голові металевим предметом, після чого наніс ще декілька ударів, завдавши загалом близько 5 ударів. Він почав оборонятись та закривати голову руками, потім підібрав з землі каміння та розбив скло в автомобілі зі сторони водія. Йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з переломом лобної кістки та щелепи, а також забій головного мозку, що є тяжкими тілесними ушкодженнями. Він досить тривалий час лікувався стаціонарно. Зазначив, що ОСОБА_3 нічого не пояснив, а одразу почав наносити удари.Також додав, що обвинувачений приїхав сам, будь-яких інших свідків на місці події не було. Також зауважив, що він не мав еспандера. Просить призначити обвинуваченому сувору міру покарання.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона раніше перебувала з обвинуваченим ОСОБА_3 у цивільному шлюбі. 13 червня 2016 року вона була разом з ОСОБА_3 та вони сиділи в його автомобілі, а потім вона вночі йшла додому. Йдучи по проїжджій частині, у попутному їй напрямку їхав автомобіль, водій якого зупинився та запропонував її підвезти. Вона відмовилася. Потім водій знову запропонував її підвезти і вона погодилася. Вона сіла в автомобіль. Під час руху, водій ОСОБА_6 здійснив зупинку на заправці, де купляв цигарки. Потім вони поїхали і ОСОБА_6 зупинився на березі річки, він дістав з багажника автомобіля горілку та їжу. Після розпиття спиртних напоїв, ОСОБА_6 почав до неї чіплятися та схиляв її до інтимних відносин, розірвав на ній одяг. Зазначила, що вона алкогольні напої не вживала, а також будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 їй не наносив. В цей час вона встигла зателефонувати ОСОБА_3 . Коли обвинувачений приїхав до річки, то ОСОБА_6 одразу схопив еспандер і побіг до автомобіля. Вони про щось розмовляли, після чого між ними почалася бійка, яку розпочав ОСОБА_6 , вдаривши ОСОБА_3 кулаком в обличчя. Потім ОСОБА_3 вирвав у ОСОБА_6 еспандер і наніс ним потерпілому тілесні ушкодження. Після чого, коли вони з ОСОБА_3 почали від'їжджати, то ОСОБА_6 підбіг до автомобіля і почав по ньому бити. Вона викликала поліцію. Згодом на місце події приїхав брат обвинуваченого.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що у липні 2016 року він чергував у складі слідчо-оперативної групи. За викликом вони виїхали до с. Вербки Павлоградського району, де перебували чоловік та жінка. У автомобіля були пошкодження. Вони поїхали до відділу поліції. Дівчина розповіла, що ОСОБА_6 запропонував підвезти її, на що вона погодилась. Потім ОСОБА_6 почав домагатися її, після чого дівчина викликала свого хлопця. Жінка була одягнена. Коли вони приїхали, то були тільки жінка та ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_6 та його автомобіля не було. Йому не відомо, хто викликав поліцію. Жінка була у стані алкогольного сп'яніння. Він не пам'ятає у що була одягнута жінка.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що йому вночі зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що його вдарили трубою по голові і запитав, що йому робити. Він порадив потерпілому звернутися до поліції. ОСОБА_6 розповів йому, що підвіз якусь дівчину, після чого приїхав її хлопець та вдарив його трубою по голові. Зазначив, що очевидцем подій він не був, йому все відомо тільки зі слів потерпілого ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що обвинувачений його брат. У 2016 році вночі приблизно о 03:00 год. йому зателефонував ОСОБА_3 та сказав, що його співмешканку ОСОБА_8 вивіз якийсь чоловік та попросив його приїхати і допомогти. Коли він приїхав, то брат разом із ОСОБА_8 стояли біля дороги по АДРЕСА_2 . На ОСОБА_8 була розірвана блузка та бюстгальтер. У ОСОБА_3 був розбитий ніс та гематома. Він побачив, що якийсь чоловік бив автомобіль брата, та викликав поліцію. Він не звертав увагу, чи висказував цей чоловік щось у бік ОСОБА_3 . Пояснень ніяких поліції він не надавав. Він не пам'ятає, у що була одягнена ОСОБА_8 та брат. Зазначив, що ОСОБА_8 розповіла йому, що ОСОБА_6 зупинився на своєму автомобілі та вона попросила, щоб він її підвіз. Чоловік забрав ОСОБА_8 , а потім зупинився та почав її домагатися.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у фактично скоєному також повністю підтверджується письмовими доказами, які були досліджені під час судового розгляду.
Згідно висновку експерта № 202 від 06 вересня 2017 року, ОСОБА_6 була спричинена відкрита черепно-мозкова травма з переломом лобної кістки та нижньої щелепи зліва, забоєм головного мозку 1 ст., окрім цього у нього відмічені по забійній рані лобної області зліва та тім'яно-потиличної області зліва, а також садна, синці правого плеча та шиї. Відкрита черепно-мозкова травма з переломами кісток черепа, забоєм головного мозку 1 ст. за ознакою небезпеки для життя відноситься до ступеню тяжких тілесних ушкоджень. Садна та синці правого плеча, шиї, кількість та чітка локалізація яких не відображена в медичних документах, за своїм характером відносяться до ступеню легких. Ушкодження утворилися по ударному механізму від дії тупого чи тупих твердих предметів. Час спричинення тілесних ушкоджень може відповідати терміну вказаному в постанові, тобто 13 червня 2016 року. Даних за падіння з висоти власного зросту не має. Внаслідок заживлення забійної рани голови лобної області зліва утворився рубець, який з плином часу є згладимим /а.с. 80-81/.
Згідно висновку експерта № 264 від 13 листопада 2017 року, ОСОБА_3 згідно представленої медичної документації були спричинені забої, садна м'яких тканин голови, шиї. Кількість саден, їх чітка локалізація, розміри не вказані. Дані пошкодження по своєму характеру відносяться до ступеню легких. Пошкодження утворились від дії тупого (тупих) твердих предметів. Час спричинення пошкодження може відповідати строку указаному як в постанові, так і в представленій документації, тобто 13 червня 2016 року. Судово-медичних даних про взаємне розташування особи, яка заподіяла тілесні пошкодження, - не мається. Не виключена можливість утворення пошкоджень і при падінні з висоти власного зросту /а.с. 83-84/.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 24 квітня 2018 року з фото таблицею до нього, потерпілий ОСОБА_6 відтворив обставини події, які мали місце 13 червня 2016 року. Зокрема, ОСОБА_6 відтворив механізм нанесення йому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та повідомив, що коли вони стояли на вулиці біля задньої частини автомобіля, до них під'їхав автомобіль «ВАЗ 2106», з якого вийшов невідомий хлопець та швидким кроком, наблизившись до нього, наніс удар невідомим предметом, схожим на металеву трубку, який тримав в правій руці, по потиличній лівій частині голови. Далі наніс удар предметом по лобній лівій частині голови та удар в область щелепи зліва, після чого він підняв руки, щоб захистити голову та невідомий хлопець наніс йому удар по лівій кінцівці. Після чого йому вдалося вибити металевий предмет з рук невідомого хлопця та між ними почалася обопільна бійка, в ході якої вони обмінювалися ударами кулаками рук по різним частинам тіла /а.с. 88-95/.
Згідно протоколу огляду від 25 квітня 2018 року, проведений огляд металевого пружинного еспандера, добровільно виданого ОСОБА_3 /а.с. 106-109/.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 15 червня 2018 року з фототаблицею до нього, ОСОБА_3 відтворив обставини події, які мали місце 13 червня 2016 року. Зокрема, ОСОБА_3 відтворив механізм нанесення ним ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та повідомив, що він підбігши до чоловіка, який стояв до нього боком, наніс йому удар кулаком правої руки по обличчю в область щелепи зліва. Від удару чоловік впав. Після чого, він разом з ОСОБА_8 побігли до свого автомобіля, а чоловік підбіг до свого автомобіля і дістав звідти металевий предмет, схожий на еспандер, та почав бити його автомобіль. Після чого, він вибіг з автомобіля та вони почали битися, в ході бійки у ОСОБА_6 випав з рук еспандер, і йому вдалося його підняти та він наніс ОСОБА_6 удар еспандером, який тримав у правій руці, по голові в область лобу. Далі ще один удар по лівому плечу або щелепі, та зрештою еспандер випав у нього з рук. Від ударів ОСОБА_6 впав на землю /а.с. 11-116/.
Згідно висновку експерта № 166 від 08 вересня 2020 року, закінчений 05 жовтня 2020 року, згідно даних медичної та судово-медичної документації, у ОСОБА_6 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми; імпресійного уламкового перелому лобної кістки зліва з переходом лінії перелому на верхню стінку лівої очниці; косого перелому виростку нижньої щелепи зліва без зміщення відламку; забою головного мозку І ст., субарахноїдального крововиливу лобної долі зліва, пневмоцефалії, емфіземи параорбітальної клітковини зліва; забійних ран лобної області зліва, тьмяно-потиличної області зліва; саден та синців правого плеча та шиї справа. Встановлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, імпресійного уламкового перелому лобної кістки зліва з переходом лінії перелому на верхню стінку лівої очниці, косого перелому виростку нижньої щелепи зліва без зміщення відламку, забою головного мозку І ст., субарахноїдального крововиливу лобної долі зліва, пневмоцефалії, емфіземи параорбітальної клітковини зліва; забійних ран лобної області зліва, тьмяно-потиличної області зліва, спричинені внаслідок трьох механічних дій твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, які діяли в область голови. Характер та локалізація встановлених ушкоджень на голові виключає можливість виникнення їх внаслідок падіння з висоти власного зросту. Враховуючи дані медичної та судово-медичної документації, можна вказати, що тілесні ушкодження у ОСОБА_6 могли утворитися незадовго до надходження потерпілого до медичного закладу, тобто, можливо і в термін, вказаний в ухвалі суду. Встановлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, імпресійного уламкового перелому лобної кістки зліва з переходом лінії перелому на верхню стінку лівої очниці, косого перелому виростку нижньої щелепи зліва без зміщення відламку, забою головного мозку І ст., субарахноїдального крововиливу лобної долі зліва, пневмоцефалії, емфіземи параорбітальної клітковини зліва; забійних ран лобної області зліва, тім'яно-потиличної області зліва, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, згідно п. 2.1.3.б. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6. Встановлені ушкодження у вигляді саден та синців правого плеча та шиї, спричинені від дії тупих твердих предметів (предмету), та за своїм характером, відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 /а.с. 166-174/.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 365 від 23 червня 2023 року, ОСОБА_3 у період інкримінованого йому діяння на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки не страждав і в теперішній час не страждає. ОСОБА_3 у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_3 також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує /а.с. 219-221/.
Ці докази суд визнає допустимими і належними, достовірними і достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.
Згідно наданих в судовому засіданні показів, обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував факт заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , та підтвердив, що тяжкі тілесні ушкодження настали саме в результаті його злочинних дій.
Разом з тим, сторона захисту на стадії судового розгляду висловлювала кілька позицій, зокрема, про наявність в діях обвинуваченого ознак перевищення меж необхідної оборони та щодо можливого перебування обвинуваченого у стані сильного душевного хвилювання.
Під час з'ясування фактичних обставин даного кримінального правопорушення та надання правової оцінки діям ОСОБА_3 судом не було встановлено таких фактичних обставин, які б свідчили про наявність по відношенню до ОСОБА_3 насильницького посягання з боку потерпілого, який би за своїм характером чи об'єктивними проявами міг бути розцінений обвинуваченим як такий, що досяг ступеня суспільної небезпечності та викликав стан необхідної оборони.
Зокрема, суд звертає увагу на те, що у ОСОБА_3 згідно висновку експерта № 264 від 13 листопада 2017 року, було виявлено забої та садна м'яких тканин голови і шиї, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень. Натомість у потерпілого ОСОБА_6 було виявлено тілесні ушкодження, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що після того як ОСОБА_6 спровокував бійку, тримаючи в руках металеву пружину, він вихопив у нього вказану пружину та вдарив його по плечу та голові, після чого він разом зі своєю дівчиною сів до автомобіля.
При цьому суд зазначає, що у ОСОБА_3 була об'єктивна можливість уникнути продовження конфлікту з потерпілим ОСОБА_6 та умисного заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, зокрема обвинувачений міг після заволодіння металевою пружиною, яка була у потерпілого, припинити свої дії по нанесенню тілесних ушкоджень та поїхати з місця події на власному автомобілі, викликавши поліцію, але він цього не зробив.
За таких обставин, ураховуючи ступінь і характер небезпеки, що загрожувала ОСОБА_3 під час обопільної бійки з ОСОБА_6 , з огляду на відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 вчиняв таке суспільно небезпечне посягання, що за своїм характером та об'єктивними проявами могло бути розцінено ОСОБА_3 як таке, що досягло ступеня суспільної небезпечності, властивого злочину, у зв'язку з чим останній міг перебувати у стані необхідної оборони, а також з огляду на відсутність відомостей та обставин, які могли свідчити про реальну об'єктивну відмінність співвідношення сил чоловіків, суд вважає, що в діях ОСОБА_3 наявне не відвернення суспільно небезпечного посягання (нападу на нього саме потерпілим) та захист від такого посягання, а бажання ОСОБА_3 спричинити шкоду потерпілому, тому такі дії ОСОБА_3 не становлять необхідної оборони, а відтак не свідчать про перевищення її меж.
Надаючи оцінку припущенням сторони захисту щодо можливості вчинення ОСОБА_3 діяння в стані сильного душевного хвилювання, суд звертає увагу на ту обставину, що така позиція відрізняється від позиції сторони захисту щодо дій обвинуваченого при перевищенні меж необхідної оборони, що знову ж таки свідчить про непослідовність показань обвинуваченого та лінії захисту в цілому.
Перевіряючи таке припущення сторони захисту, судом було вирішено питання щодо призначення судово-психіатричної та судово-психологічної експертизи. Так, згідно висновку судово-психіатричного експерта № 365 від 23 червня 2023 року, ОСОБА_3 у період інкримінованого йому діяння на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки не страждав, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Судом вживалися заходи для проведення судово-психологічної експертизи, яка призначалася за клопотанням сторони захисту, однак така не була проведена, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 на неодноразові виклики експерта до експертної установи не з'являвся та клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, не виконав.
Таким чином, позиція сторони захисту щодо дії ОСОБА_3 у стані сильного душевного хвилювання, окрім того, що суперечить іншій позиції сторони захисту, дослідженими судом доказами не підтверджується, та на переконання суду є способом захисту з метою уникнення відповідальності та затягування судового процесу.
Крім того, суд зазначає, що особливістю суб'єктивної сторони злочину, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, є те, що кожен з видів умислу за часом його виникнення може бути лише раптовим. Це пов'язано з психофізіологічними характеристиками стану сильного душевного хвилювання, існування якого є несумісним із заздалегідь обдуманим умислом.
Фактичний аналіз обставин справи показує, що ОСОБА_3 мав достатньо часу, щоб обдумати та спланувати свої дії, зокрема він мав достатньо часу з моменту дзвінка його дівчини, яка повідомила про сексуальне насильство вчинюване відносно неї, як мінімум щоб приїхати до місця події, що свідчить про відсутність у нього стану сильного душевного хвилювання. Крім того, свідок ОСОБА_8 зазначала під час її допиту в судовому засіданні, що коли ОСОБА_3 приїхав на місце події, до нього підійшов ОСОБА_6 і вони про щось розмовляли, а потім між ними почалася бійка. Це свідчить про те, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 є реакцією на поведінку потерпілого, викликана виниклими неприязливими стосунками і не доводить його стан сильного душевного хвилювання.
Окрім цього, стан сильного душевного хвилювання виключає будь-яку мотивацію вчинення злочину, в той час як ОСОБА_3 як на стадії досудового розслідування, так і під час допиту в суді посилався на те, що він завдавав тілесні ушкодження ОСОБА_6 з метою захистити свою дівчину та себе від протиправних дій потерпілого.
Інші обставин, які б вказували на іншу кваліфікацію дій обвинуваченого, в тому числі вчинення кримінального правопорушення у стані сильного душевного хвилювання, викликаного діями потерпілого, перевищенні меж необхідної оборони або в результаті необережності, що б істотним чином вплинуло на його дії, судом не встановлено. Свідок ОСОБА_10 зазначив під час допиту його судом, що в складі поліцейської групи він прибув на місце події і побачив там обвинуваченого ОСОБА_13 і ОСОБА_8 . Остання була одягнена і розірваного одягу на ній він не побачив. Заяву про намір її зґвалтувати або про скоєння інших неправомірних дій стосовно неї потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 не подавала.
Сама по собі поведінка потерпілого ОСОБА_6 не давала обвинуваченому приводу для завдання йому тяжких тілесних ушкоджень, а тому його умисні дії були явно невиправданими та умисними.
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, його винуватість доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Суд вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, вважає доведеною.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. В своєму рішенні «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи в сукупності досліджені докази винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_3 доведена «поза розумним сумнівом», оскільки наведені у вироку докази винуватості обвинуваченого є очевидними і безсумнівними.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
За правилами ст. 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов'язковими до застосування судом. Наведені у ній положення зобов'язують суд при призначенні покарання враховувати не лише ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного: в силу ст. 89 КК України раніше судимий, під наглядом у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину.
Обставини, що пом'якшують покарання згідно ст. 66 КК України, відсутні.
Обставини, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, відсутні.
Таким чином, покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України необхідно призначити в межах санкції вказаної статті, у вигляді позбавлення волі.
Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та досягнення самої мети покарання, згідно ст. 50 КК України.
Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної чинності не обирається.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання про речові докази вирішується на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної чинності не обирати.
Строк обчислення покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту виконання вироку.
Речові докази:
- пружинний еспандер, переданий на зберігання до камери схову до Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а за відсутності апеляційної скарги вирок набуває законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілому, представнику потерпілого та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1