Справа № 199/1130/24
(2/199/1340/24)
Іменем України
05.03.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Циганок К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
До суду звернулась позивач з позовом про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 12 вересня 2014 року було зареєстровано шлюб із відповідачем. На сьогоднішній день подружні стосунки позивач з відповідачем не підтримують, з серпня 2018 року проживають окремо. Спільних інтересів та побут сторони не мають. Проживання однією сім'єю є неможливим, подальше спільне життя і збереження подружніх стосунків суперечить їх інтересам, а шлюб носить формальний характер, у зв'язку з чим просить шлюб розірвати та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у справі у розмірі 5500,00 грн .
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, а також про підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, та правом подачі відзиву на позов не скористався.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстровано 12 вересня 2014 року Іллічівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, про що складено відповідний актовий запис № 295, та підтверджується наявною в матеріалах копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , повторно виданого 17 січня 2024 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Судом також встановлено, що від шлюбу сторони дітей не мають.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивач стверджує, що між сторонами втрачені почуття взаєморозуміння, поваги та любові, шлюбні відносини та спільне проживання між сторонами фактично припинені. Вказані обставини відповідачем не спростовані. Спір про поділ майна між сторонами у справі на даний час відсутній.
За таких обставин суд вважає, що збереження шлюбу є неможливим.
Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останньою судові витрати у справі, а саме сума судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову (правничу) допомогу, суд виходить з того, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Разом з цим суду надано договір про надання правової (правничої) допомоги без зазначення в останньому вартості гонорару, оплата якого згідно з умовами цього договору визначається додатковою угодою. Окрім того, такої додаткової угоди, якою би визначався розмір гонорару, суду також не надано. Отже, вказані судові витрати належними доказами не підтверджені, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 112 СК України, ст. ст. 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 12 вересня 2014 року Іллічівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 295.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, що складаються із судового збору, в розмірі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк із дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Руденко