22 березня 2024 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Потоцький В.П., за участю адвоката Бабенка С.С., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу адвоката Бабенка С.С., в інтересах ОСОБА_1 , подану на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2024 року, -
Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою районного суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 18 лютого 2024 року о 18 год. 00 хв., на напрямку 866 прикордонного знаку на території Тарашанської ОТГ Чернівецького району Чернівецької області на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в складі групи з іншою особою, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон та був виявлений прикордонним нарядом «Група реагування».
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги cт. 9. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року № 1777 -XII, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбаченач. 2 ст. 204-1 КУпАП.
ЄУНСС: 715/543/24 Головуюча в І інстанції: Маковійчук Ю.В.
НП: 33/822/205/24 Головуючий в апеляційній ін-ції : Потоцький В.П.
Категорія: ч.2 ст.204-1 КУпАП
На вказане рішення районного суду адвокат Бабенко С.С., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду щодо ОСОБА_1 та на підставі п.1 ст.247 КУпАП закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Вважає, що постанова районного суду є необґрунтованою та незаконною, а тому така підлягає скасуванню.
Стверджує, що суд першої інстанції належним чином не повідомив ОСОБА_1 та його захисника про дату та час розгляду справи.
Зазначає, що матеріали справи не містять всіх документів, які були подані ОСОБА_1 до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, а сам протокол містить недоліки через що останній слід направити на доопрацювання.
Також вважає, що матеріалами справи не підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Крім вищезазначеного, вказує і на те, що працівники Державної прикордонної служби України, здійснюючи моральний тиск на його підзахисного, фактично змусили його підписати пустий протокол про адмінінстартивне правопорушення.
Тому вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, які б були достатніми для визнання винуватості його довірителя, матеріали справи не містять.
У судове засідання ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з'явився, хоча належним чином був сповіщений про час та місце розгляду справи. А тому апеляційний суд вважає, що у відповідності до ст.294 КУпАП вищезазначені обставини не перешкоджають розгляду справи.
Заслухавши доводи адвоката Бабенка С.С., в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на аргументи, які викладені у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить такого.
Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що вказаних вимог закону суддею місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення повністю дотримано не було.
Так, частиною 2 статті 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Як вбачається з матеріалів справи, як на докази вчинення правопорушення, районний суд зіслався на протокол про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне затримання від 18.02.2024 року та письмові пояснення заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також інші матеріли справи.
Однак, на думку апеляційного суду, вказані докази є недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 .
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 130790 (а.с. 1) вбачається, що ОСОБА_1 18 лютого 2024 року о 18 год. 00 хв. на напрямку 866 прикордонного знаку на території Тарашанської ОТГ Чернівецького району Чернівецької області на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в складі групи з іншою особою, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон.Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.9,12 ЗУ "Про державний кордон України" тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204 -1 КУпАП (а.с.1).
Згідно з вказаним вище протоколом, ОСОБА_1 ставиться у провину порушення ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», однак не вказано, які саме положення порядку перетинання державного кордону порушено ОСОБА_1 та які конкретні дії ним вчинено в порушення цих статей.
Із письмових пояснень ОСОБА_1 (а.с.5) також не вбачається, якими саме діями він вчинив незаконну спробу перетину державного кордону, оскільки він взагалі відмовився від дачі показань проти себе.
Що стосується протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 18.02.2024р., то такий взагалі не стосується ОСОБА_1 , а - іншої особи - ОСОБА_2 (а.с.3).
Поряд з цим, на думку апеляційного суду, ані протокол про адміністративне затримання ні пояснення інспектора прикордонної служби самі по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечними доказами на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Інших беззаперечних доказів, в тому числі відео чи фото доказів, або ж пояснення інших осіб, які, на думку особи, яка склала протокол, були у складі групи осіб разом з ОСОБА_1 , та які б вказували на причетність ОСОБА_1 до правопорушення, яке ставиться йому у провину, суду не надано.
Той факт, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками прикордонної служби на відстані 3500м від лінії державного кордону України, сам по собі не свідчить про його намір незаконно перетнути кордон України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій».
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні діяння, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
У п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), сформовано висновок згідно з яким «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Виходячи зі змісту ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достовірними доказами, а висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, передчасним та ґрунтується лише не припущеннях, а тому постанову суду слід скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Чернівецький апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 204-1 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду /підпис/ В.П. Потоцький
Виготовлено з автоматизованої
системи документообігу суду:
суддя Чернівецького
апеляційного суду (В.П. Потоцький)
(22.03.2024р. - дата засвідчення копії)