Провадження № 11-кп/821/322/24 Справа № 712/1216/24 Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 березня 2024 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2024 року
Ухвалою, що оскаржується, ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 14 лютого 2024 року по 13 квітня 2024 року включно. Одночасно визначено можливість внесення застави для забезпечення виконання ОСОБА_7 обов'язків, визначених КПК України. Розмір застави визначено у межах 40-ка розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 121120 грн.
При прийнятті такого рішення, суд врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 , яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. Окрім того, суд вказав, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. На існування наведених ризиків, як це вказано у судовому рішенні, є тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання останньої винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Окрім того судом були враховані данні про особу обвинуваченої, яка не працює, що говорить про відсутність у неї постійного джерела доходів. Також суд першої інстанції зазначив, що в підготовче судове засідання, призначене на 05 лютого 2024 року обвинувачена ОСОБА_7 не з'явилась, про причини неявки не повідомила.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає вищевказану ухвалу незаконною та необґрунтованою. Посилається на вимоги ст. 177 КПК України щодо оцінки підстав суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Зазначає, що сама по собі тяжкість покарання, яка передбачена санкцією інкримінованої статті, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а повинна розглядатися з іншими обставинами в сукупності. Вказує, що при обранні обвинуваченій запобіжного заходу, суд порушив практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, на його переконання, не врахована при обранні запобіжного заходу. Оспорює наявність ризиків, на які вказав суд першої інстанції. На думку захисника, ризики вказані прокурором є безпідставними та недоведеними. Звертає увагу на те, що перебуваючи у статусі підозрюваної ОСОБА_7 демонструвала належну процесуальну поведінку: з'являлася на виклики суду та слідчого, не намагалась переховуватися, виконувала всі покладені на неї процесуальні обов'язки. Також зазначає, що обвинувачена має міцні соціальні зв'язки: виховує доньку, заміжня, чоловік перебуває у лавах ЗСУ. Вказує, що розмір застави для його підзахисної є непомірним. Переконаний, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст.177 КПК України. Вважає, що прокурор та суд не навели жодних обґрунтованих підстав, за яких не можливо застосувати до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів.
Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- обвинувачена та її захисник, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченої та її захисника, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Виходячи з вимог ст. 370 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При застосуванні найсуворішого запобіжного заходу до ОСОБА_7 суд першої інстанції вважав, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Проте колегія суддів вважає, що суд, всупереч вимог ст. 196 КПК України, не навів обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Вагомість цих ризиків не є такою, що унеможливлює вирішення питання про застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, а ніж виняткового - тримання під вартою.
Суд у переважній більшості, як на підставу для задоволення клопотання прокурора, послався на те, що обвинувачена не з'явилась у судове засідання 02 та 05 лютого 2024 року, що думку суду свідчить про невиконання обвинуваченою обов'язків, визначених ухвалою слідчого при застосуванні до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - прибуття до суду за кожною вимогою та в цілому про невиконання процесуальних обов'язків обвинуваченою, передбачених ст. 42 КПК.
Проте суд відповідно до вимог кримінального процесуального закону, повинен вирішити чи довів прокурор недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів переконана, що прокурор не довів цих обставин.
У цьому кримінальному провадженні до ОСОБА_7 05.12.2023 був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Водночас, після застосування цього запобіжного заходу, суд першої інстанції не встановив обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, також в ухвалі, що оскаржується, не визначено обставин, які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати, що дають підстави для застосування до обвинуваченої тримання під вартою.
З приводу двох неявок обвинуваченої у судове засідання в суд першої інстанції, слід зауважити на такому.
Щодо неявки обвинуваченої у судове засідання 02.02.2024 суд першої інстанції послався на суперечливі обставини, оскільки вказав, що обвинувачена не з'явилась та про причини неявки не повідомила. У той же час вказує, що захисник надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, у зв'язку з перебуванням обвинуваченої на лікуванні (додано копію листка огляду терапевта (сімейного лікаря), згідно з яким ОСОБА_7 перебувала на лікарняному з 31.01.2024 по 02.02.2024 (явка до лікаря 02.02.2024), з діагнозом: «гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, неуточнена».
Суд першої інстанції через неявку обвинуваченої та її захисника переніс розгляд справи з 02.02.2024 (п'ятниця) на 05.02.2024 (понеділок).
Застосовуючи до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції вказав, що вона, не з'явившись у судове засідання 05.02.2024, була належним чином повідомлена, про причини неявки не повідомила.
Утім у цьому випадку відсутні відомості про виконання судом приписів ч. 9 ст. 135 КПК щодо завчасного отримання обвинуваченою повістки з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Також кримінальний процесуальний закон передбачає застосування до осіб, що не з'явились у судове засідання, заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження, крім застосування тримання під вартою, як винятковий запобіжний захід: накладення грошового стягнення, привід.
Проте судом першої інстанції питання про застосування наведених заходів забезпечення кримінального провадження, при наявності для того підстав, не вирішувалось.
Заразом слід врахувати, що обвинувачена у період з 05.12.2023 по 05.02.2024 не здійснювала дій, котрі могли би свідчити, що вона переховується від суду, незаконно впливає на свідків.
Отже апеляційним судом встановлено, що після застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не з'явились обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, котрі дають підстави для зміни запобіжного заходу за клопотанням прокурора.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, адже з її вимог випливає, що він просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не застосовувати до обвинуваченої жодного запобіжного заходу.
Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає необхідним застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту,
Керуючись ст.ст. 407, 409, 419, 420-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 задовольнити частково, ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2024 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченій залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 22.00 до 06.00 години.
Строк дії запобіжного заходу - до 19 травня 2024 року.
Зобов'язати ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти такі обов'язки: не відлучатися з міста свого проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утриматися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, без дотримання умов визначених судом.
Вказані обов'язки покладаються на строк - 2 місяці.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
Повний текст ухвали оголосити 22 березня 2024 року о 16.10 годині.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4