21 березня 2024 року
м. Рівне
Справа № 562/3130/23
Провадження № 22-ц/4815/187/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.
судді : Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянула в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2023 року, ухваленого в складі судді Мички І.М., повний текст рішення складено 13.11.2023, у справі №562/3130/23
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що згідно виконавчого листа № 2-126/10 , виданого 22 березня 2010 року Рогатинським районним судом, вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі всіх видів заробітку щомісячно.
Згідно виконавчого листа № 2-1708-756/12, виданого 18 червня 2012 року Здолбунівським районним судом Рівненської області , вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини його заробітку/доходу, щомісячно до досягнення дочкою повноліття та на позивачку в твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень , щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, починаючи з 13 березня 2012 року.
25 січня 2023 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області видано виконавчий лист №559/2820/22, про стягнення з ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_7 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 08 листопада 2022 року та досягнення дітьми повноліття та утримання ОСОБА_7 в розмірі частини всіх доходів його заробітку, щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 трирічного віку.
Враховуючи, що сума стягуваних аліментів по чотирьох виконавчих провадженнях становить більше 100% від його заробітної плати, у зв'язку із чим виконавець нараховує заборгованість , що ставить у важке матеріальне становище позивача, після відрахування стягнень по всіх виконавчих провадженням йому не вистачає його доходів , та ще й утворюється заборгованість.
Просив суд змінити розмір аліментів з частки всіх видів заробітку (доходу) до 1/8 частки але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2023 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено факту істотного погіршення його матеріального становища, як платника аліментів після винесення судового рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимог задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Зазначає, що загальний розмір аліментів на чотирьох дітей не може перевищувати 50% заробітку платника аліментів, а тому на кожну дитину припадає по 1/8 частині його заробітку.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції цим вимогам відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2020 року з позивача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/5 частини від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08.06.2012 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини його заробітку /доходу, щомісячно до досягнення дочкою повноліття.
28.12.2012 року ОСОБА_1 уклав інший шлюб з ОСОБА_10 від якого мають двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_7 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 08 листопада 2022 року та досягнення дітьми повноліття та стягнуто на користь ОСОБА_7 аліменти на її утримання в розмірі частини всіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи стягнення із 08 листопада 2022 року та до досягнення сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 трирічного віку.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
З позовної заяви вбачається, що заявляючи вимоги про зменшення розміру аліментів позивач посилається на зміну сімейного стану та народження в іншому шлюбі ще двох дітей на утримання яких стягнуто аліменти, а тому на його утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей та дружина яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною на утримання якої він також сплачує аліменти.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Убачається, що у ОСОБА_1 після 16 березня 2021 року (дата набрання законної сили рішення Здолбунівського районного суду від 15 вересня 2020 року) відбулася зміна сімейного стану, а саме народження четвертої дитини - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 , та зміна матеріального стану, оскільки рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Збільшення доходів у ОСОБА_1 не встановлено.
Діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.
Частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Апеляційним судом встановлено, що загальний розмір стягуваних з відповідача аліментів на чотирьох неповнолітніх дітей, на день подачі позову, складав 78,33 % від усіх видів заробітку (доходу).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Визначаючи розмір аліментів, колегія суддів враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а запропонований відповідачем розмір аліментів для сплати у розмірі 1/8 частки від усіх видів його заробітку не є достатнім для такого забезпечення дитини, при цьому суд враховує матеріальний та сімейний стан платника, положення статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». За вказаних обставин апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та зміну розміру аліментів з частини до 1/6 частини, що не буде перевищувати встановлений законом загальний розмір відрахувань із заробітної плати позивача.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд ,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2023 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, встановлених рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 червня 2012 року на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 1/4 до 1/6 частки всіх видів заробітку.
Стягнути з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 березня 2024 року і до досягнення нею повноліття.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає,крім випадків крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 21 березня 2024 року.
Головуючий :
Судді :