Провадження № 33/803/726/24 Справа № 185/5140/23 Суддя у 1-й інстанції - Тимченко С.О. Суддя у 2-й інстанції - Кононенко О. М.
19 березня 2024 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Кононенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Остапулі Н.П. на постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2024 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , працює КНП "ЦПМСД", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
за участю:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
потерпілого ОСОБА_2 ,
Цією постановою ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 170 (сто сімдесят) гривень у дохід держави.
При обставинах, встановлених місцевим судом, 09.04.2023 о 20.30 год. ОСОБА_1 за адресою проживання: АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 психологічне насильство, а саме, виражалася на його адресу грубою нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою, внаслідок чого останньому завдана шкода психічного характеру.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Остапуля Н.П. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати її та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В обґрунтування вимог щодо поновлення строку посилається на те, що він пропущений з поважних причин. Вказує, що суд першої інстанції не повідомляв ОСОБА_1 про дату, місце та час розгляду адміністративної справи щодо останньої, оскаржена постанова вручена їй не була, а адвокат ознайомився з її змістом 06.02.2024 року.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що зі змісту постанови суду та протоколу про адміністративне правопорушення у цій справі слідує, що обставини, встановлені судом, не відповідають фатичним обставинам, викладеним у протоколі. Тобто суд самостійно змінив фабулу правопорушення, чим перебрав на себе функції обвинувача.
Вказує, що у даній справі пояснення потерпілого та особи, яка була притягнута до адміністративної відповідальності щодо подій 09.04.2023 року о 20:30 год. відсутні. Письмові пояснення ОСОБА_2 від 12.04.2023 року, які наявні в матеріалах справи, не стосуються події, що відбулась 09.04.2023 року.
Зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не доводять факту вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства як умисні дії психічного характеру, а також не підтверджують, що такі дії спричинили наслідки: могли завдати шкоди психічному здоров'ю потерпілого, що інкримінується ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення.
Звертає увагу на те, що нанесення удару по обличчю потерпілого, яке вказано у викладенні фактичних обставин у протоколі, то такі дії не охоплюються поняттям «психологічне насильство», а отже не є діями психологічного характеру, в яких звинувачується ОСОБА_1 .. Крім того, факт нанесення такого удару не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки заява ОСОБА_2 до поліції та довідка з травмпункту про виявлені у нього тілесні ушкодження самі по собі за відсутності інших доказів не доводять заподіяння тілесних ушкоджень саме ОСОБА_1 ..
Вислухавши особу яка притягається до адміністративної відповідальності, яка просила задовольнити як клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження так і вимоги апеляції її представника, думку потерпілого, який заперечував проти вимог апеляції, перевірив доводи клопотання про поновлення строку, та доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскарженої постанови судді в межах її доводів, вважаю їх такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Враховую наведення представником обставин, які стали перешкодою для звернення ОСОБА_1 в передбачений законом строк з апеляційною скаргою, з метою забезпечення доступу до правосуддя вважаю необхідним поновити представнику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокату Остапулі Н.П. строк на апеляційне оскарження постанови судді, і розглянути її апеляцію по суті.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, вважаю їх прийнятними з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Доводи представника про необхідність закриття провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є слушними з огляду на наступне.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи зі змісту ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, який повинен відповідати вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП, в якому повинно бути зазначено, серед іншого, місце, час вчинення, суть адміністративного правопорушення, нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Всупереч зазначеним вище вимогам закону, суддя суду першої інстанції належним чином не перевірив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та не надав їм належної оцінки в сукупності з іншими доказами, тому дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно диспозиції ст. 173-2 КУпАП, особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Так, згідно з протоколом від 12 квітня 2023 року серії ВАБ № 863142 09 квітня 2023 року о 20:30 год. гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 вчинила домашнє насилля в сім'ї, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме виражалася нецензурною лайкою, вдарила чоловіка по обличчю, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічного здоров'ю громадянину ОСОБА_2 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Проте, судом першої інстанції ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона 09.04.2023 року о 20.30 год. за адресою проживання: АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 психологічне насильство, а саме, виражалася на його адресу грубою нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою, внаслідок чого останньому завдана шкода психічного характеру. Тобто, зазначаючи інше місце вчинення адміністративного правопорушення та інші, відмінні від вказаних у протоколі від 12 квітня 2023 року серії ВАБ № 863142 фактичні обставини адміністративного правопорушення, що інкриміновано ОСОБА_1 , суд перейняв на себе функції обвинувачення, самостійно на власний розсуд відшукав докази винуватості останньої, чим порушив засади об'єктивності, неупередженості та диспозитивності, не виконав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП, за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та передчасно постановив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Зазначені суперечності судом першої інстанції усунуті не були.
Наведені вище обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неправильне та неточне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення унеможливлює визнання судом належними та допустимими здобутих по справі доказів в розумінні вимог ст. 251 КУпАП.
Зважаю також рішення ЄСПЛ, відповідно до якої у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом) (справи «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року), «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Крім того, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона правопорушення, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також у невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений. Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 № 2789-ІІІ насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Тобто, об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП передбачає застосування фізичного насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень.
Так, в матеріалах справи наявна довідка № 3488 від 10.04.2023 року, видана травматологічним кабінетом відділення екстреної (невідкладної) допомоги КНП «ПЛІЛ» ПМР, яка, в тому числі, покладена в основу оскарженої постанови, відповідно до якої травма ОСОБА_3 отримана 09.04.2023 року. Через низьку якість копії довідки, час не отримання ним травми встановити не є можливим. Відповідно до цієї довідки ОСОБА_3 встановлений діагноз: «Забій м/тканин, п/к гематома та садно ділянки носа».
Враховуючи, що за диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП як адміністративне правопорушення розглядається лише те фізичне насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень, за наявністю тілесних ушкоджень при фізичному насильстві адміністративна відповідальність виключається.
Крім того, ні в протоколі, ні в доданих до нього матеріалах, не вказано яка саме шкода психічному здоров'ю потерпілого могла бути спричинена внаслідок дій ОСОБА_1 .. Потерпілий в судовому засіданні суду апеляційної інстанції також не надав докази та не вказав на обставини, які б свідчили про те, що йому завдана психологічна шкода, тобто не вказані ознаки, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Судом першої інстанції наведені обставини в повній мірі не були з'ясовані, що призвело до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно приписів статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись п.1 ст. 247, 268, 289, 294 КУпАП, -
Поновити представнику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокату Остапулі Н.П. строк на апеляційне оскарження постанови судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Остапулі Н.П., - задовольнити.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - скасувати.
Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Кононенко