Справа № 758/2978/24
13 березня 2024 року м.Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №1202410007000054, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України, -
Слідчий СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , поданим в рамках кримінального провадження, внесеного 11 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202410007000054 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного 11 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202410007000054 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого у подальшому продовжено до 13.05.2024.
Так, 11 березня 2024 року приблизно о 20 годині 40 хвилин, ОСОБА_8 , перебував в приміщенні магазину «Фора», що розміщений за адресою: м. Київ, вул. Тираспольська, 56. В цей час у останнього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належить ТОВ «ФОРА», в умовах воєнного стану. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_8 , впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, взяв з полиці магазину товар, а саме: настоянку «Jagermeister» об'єм якої становить 0,7 л., на суму 511 грн. 20 коп. (без ПДВ), яку заховав у внутрішню кишеню куртки, в яку був одягнений. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 , утримуючи при собі викрадене майно, пройшов касову зону магазину, не розрахувавшись за товар, та намагався покинути місце вчинення злочину, але довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, так як був затриманий працівниками ТОВ «ФОРА» та викрадене майно було вилучено. Злочинними діями ОСОБА_8 , ТОВ «ФОРА» було заподіяно майнової шкоди на загальну суму 511 грн. 20 коп. (без урахування ПДВ).
За вказаним фактом 11 березня 2024 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202410007000054 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
З урахуванням встановлених даних ОСОБА_5 12 березня 2024 року повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінчених замах на таємне викрадення чужого майна (краджіка), вчинене в умовах воєнного стану.
Причетність ОСОБА_5 до вчиненого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_5 ; іншими матеріалами у їх сукупності.
Слідчий вказує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1)буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання до 8 років позбавлення волі. Тобто тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному у разі визнання судом його винуватим, вже обґрунтовує ризик того, що останній може вчинити спроби переховування від органу досудового розслідування та/або суду, що в свою чергу буде негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду. Оцінюючи ризик переховування підозрюваного ОСОБА_5 з позиції практики Європейського суду з прав людини, зазначив, що підозрюваний не одружений та не має офіційного місця роботи, що вказує на відсутність стабільних соціальних зв'язків. Крім цього, підозрюваний ОСОБА_5 зазначив місце проживання АДРЕСА_1 , однак перевіркою вказаної адреси було встановлено, що останній там не проживає;
5) може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення даного злочину, особу підозрюваного ОСОБА_5 . Так, підозрюваний, не має постійного доходу, не працює, суспільно-корисною працею не займається, а тому може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти злочини майнового характеру.
Більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу підозрюваного. Таким чином, орган досудового розслідування має всі підстави вважати, що відсутність обмежень у вільному пересуванні надасть можливість підозрюваному продовжувати вчиняти злочини.
Враховуючи викладене, просить застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, з подальшим його утриманням в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування та визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та зазначила, що підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри, що підтверджується показами свідків та іншими матеріалами кримінального провадження, та існуванням ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, прокурор зазначила, що на даний час наявний ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у рази визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, санкція якого, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років. Невідворотність вказаного покарання може спонукати підозрюваного до вчинення спроби переховування від органу досудового розслідування та/або суду, що в свою чергу буде негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду. Оцінюючи ризик переховування підозрюваного ОСОБА_5 зазначила, що підозрюваний не одружений та не має офіційного місця роботи, що вказує на відсутність стабільних соціальних зв'язків. Крім того, наявний ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення даного злочину, особу підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки, останній, не має постійного доходу, не працює, суспільно-корисною працею не займається, а тому може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти злочини майнового характеру. Враховуючи зазначене, прокурор вважала, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою без визначення застави не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможе запобігти вказаним вище ризикам.
В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 . Захисник, надаючи оцінку особистості підозрюваного, просив відмовити в задоволенні клопотання, а в разі встановлення слідчим суддею в судовому засіданні підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 , застосувати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме особисте зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив відмовити в задоволенні клопотання. Також пояснив суду, що не має наміру переховуватися він органу досудового розслідування. На даний час постійного місця роботи не має, проживає у своїх кумів. Просив не застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою У скоєному щиро розкаявся.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, санкцією статті передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
11 березня 2024 року о 22 годині 59 хвилин ОСОБА_5 затримано, про що слідчим СВ Подільського УПГУНП в м. Києві складено відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
12 березня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Стороною обвинувачення на підтвердження обгрунтованості підозри та наявності ризиків, визначених ст.177 КПК України долучено протокоу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 11 березня 2024 року; протокол огляду місця події від 11 березня 2024 року; рапорту від 11 березня 2024 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; протокол допиту свідка ОСОБА_11 ; протокол допиту свідка ОСОБА_14 ; протокол допиту свідка ОСОБА_13 ; протокол затримання ОСОБА_5 від 11 березня 2024 року; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 12 березня 2024 року; повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 12 березня 2024 року; протокол огляду від 12 березня 2024 року; постанова про зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 13 березня 2024 року протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 13 березня 2024 року; протокол допиту представника потерпілого від 13 березня 2024 року. Таким чином, із долучених до клопотання та досліджених судом письмових доказів вбачається, що наявні достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Суд також звертає увагу на те, що «обґрунтована підозра», відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Разом із цим, слід зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Крім того у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалась сторона обвинувачення у клопотанні та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає наступне.
Так, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. У зв'язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване кримінальне правопорушення, у разі необрання запобіжного заходу матиме реальну можливість змінити місце проживання, переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не має офіційного заробітку, а відтак і постійного джерела доходу, що в сукупності може спонукати його до вчинення іншого злочину та свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього заходів процесуального примусу.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 тяжкого злочину та наявність зазначених вище ризиків дають підстави для обрання йому запобіжного заходу.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішуючи питання про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.
Зі змісту ч. 1 ст. 183 КПК України слідує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя враховує відомості про особу підозрюваного, який несудимий в силу вимог ст. 89 КК України, відомостей про перебування на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра органом досудового розслідування не надано, на даний час підозрюваний офіційно не працює, особливості події кримінального правопорушення (інкримінується вчинення замаху на крадіжку майна на суму 511 грн. 20 коп.); тяжкість покарання, що загрожує йому, у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення; мету застосування запобіжного заходу, а також положення Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що для забезпечення дієвості кримінального провадження застосування до ОСОБА_5 виключно запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Таким чином, враховуючи доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши матеріали клопотання, оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, обставини кримінального правопорушення (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо), слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде достатнім, необхідним та доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та виконання покладених на нього відповідних процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного і керуючись ст. 170-172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №1202410007000054, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України, - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
утриматися від спілкування з свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України.
Визначити термін дії обов'язків, покладених на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у два місяці в межах строку досудового розслідування, але не довше ніж до 12.05.2024 року або до постановлення нової ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу, або зміни підозрюваному запобіжного заходу.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , письмово під розпис повідомити про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виконання ухвали покласти на уповноважених осіб СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважених осіб Подільської окружної прокуратури м. Києва.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_15