ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 755/1740/20
провадження № 1-кп/753/1022/24
"19" березня 2024 р. колегія суддів Дарницького районного суду міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
представник потерпілих ОСОБА_6 ,
захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12017100040010422 від 24.07.2017, за обвинуваченням
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква, Київської області, громадянин України, одружений, із вищою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 02 липня 2009 року за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна, звільнений 04 жовтня 2013 року з Бориспільської ВК № 119 за постановою Бориспільського МРС із заміною покарання на виправні роботи на невідбутий строк 3 роки 6 місяців 16 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257; ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця
м. Кропивницький Кіровоградської області, громадянина
України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257 КК України,
встановив:
1. Історія провадження
1.1 До Дарницького районного суду м. Києва 12 грудня 2023 року з Київського апеляційного суду після визначення підсудності надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12017100040010422 від 24.07.2017, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257; ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257 КК України.
Відповідно до частини 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2023 року для розгляду цього кримінального провадження визначено колегію суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
1.2 Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року колегією суддів призначено підготовче судове засідання на 26 грудня 2023 року.
25 грудня 2023 року прокурором ОСОБА_5 через канцелярію суду подані клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Колегією суддів у судовому засіданні 26 грудня 2023 року було задоволено клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строком на 60 днів, тобто до 23 лютого 2024 року включно, без визначення розміру застави. У зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання захисника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 , яка здійснює його захист у вказаному кримінальному провадженні підготовче судове засідання було відкладено до 25 січня 2024 року.
1.3 За підсумками підготовчого судового засідання ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року призначено вказане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
1.4 Ухвалою суду від 23 лютого 2023 року клопотання прокурора були задоволені частково та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на строк 30 днів, тобто до 23 березня 2024 року включно.
1.5 Наразі у цьому кримінальному провадженні триває судовий розгляд.
1.6 18 березня 2024 року прокурором ОСОБА_5 через канцелярію суду подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , строк дії якого закінчується 23 березня 2024 року.
Відповідно до ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
У судовому засіданні 19 березня 2024 року колегія суддів перейшла до розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по суті.
2. Клопотання прокурора та позиції учасників
2.1 Прокурор у судовому засіданні підтримав подані ним клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строком на 60 днів, без визначення розміру застави, яке обґрунтував наявністю ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу і які на теперішній час не зменшилися. Прокурор вказав, що строк тримання під вартою визначений 23.02.2024 ухвалою Дарницького районного суду міста Києва, закінчується 23.03.2024, однак на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з наведеним прокурор просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строком на шістдесят днів без можливості внесення застави. Прокурор зауважив, що інші, більш м'які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
2.2 Представник потерпілих ОСОБА_6 підтримала заявлені клопотання та вважала за можливе продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.
2.3 Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Акцентував увагу суду на відсутністю доказів на обґрунтування можливого переховування ОСОБА_9 від органів досудового розслідування чи суду, мотивуючи свою позицію запровадженому на території України воєнного стану та належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду. Щодо доводів сторони обвинувачення про можливий вплив на свідків чи потерпілих, захисник зазначив, що враховуючи тривалість кримінального провадження, ці ризики є мінімальними та не можуть бути підставою для такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Окрім того наголошував, що за час розгляду кримінального провадження жодні із зазначених у клопотанні осіб не звертались до органів досудового розслідування чи суду щодо можливого незаконного впливу на них з боку ОСОБА_9 . Крім цього, сторона захисту зазначає про те, що ОСОБА_10 має міцні соціальні зв'язки та житло на околицях м. Києва, де може проживати разом зі своєю родиною. Захисник вважає, що наведені у клопотанні прокурора ризики можна мінімізувати при обранні іншого більш м'якого запобіжного заходу з покладенням на обвинуваченого відповідних процесуальних обов'язків, а саме цілодобового домашнього арешту.
2.4 Захисник ОСОБА_10 - адвокатка ОСОБА_8 під час розгляду клопотання прокурора заперечувала проти його задоволення та заявила клопотання про зміну запобіжного заходу. Сторона захисту з посиланням на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ щодо її застосування наголосила, що будь-яких даних на підтвердження можливості ОСОБА_10 переховуватись від суду, впливати на учасників кримінального провадження або чинити на них тиск, чи у інший спосіб перешкоджати судовому розгляду стороною обвинувачення при розгляді клопотання не надано, як і не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу. Також захисник зазначила, що обвинувачений ОСОБА_10 раніше не судимий, а також акцентувала увагу на його способі та образі життя, стійких соціальних зв'язках, одружений, має дитину з інвалідністю, наявність постійного місця проживання. На підставі наведеного просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запопобіжний захід на домашній арешт.
2.5 Обвинувачений ОСОБА_9 під час судового засідання заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення та акцентував увагу суду на тому, що один з ризиків, на які посилається прокурор, був спростований потерпілим ОСОБА_11 під час попереднього судового розгляді у Дніпровському районному суді міста Києва, який підтвердив, що жодних насильницьких дій стосовно нього не вчинялось. Просив суд також надати належну правову оцінку відомостям про притягення його до кримінальної відповідальності, які сфальсифіковані органами державної влади. Також звертав увагу суду, що не має наміру переховуватися від суду і просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
2.6 Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав клопотання свого захисника та зауважив, що не має наміру переховуватися від суду. Також просив взяти до уваги, що він офіційно зареєстрований у місті Києві, є офіцером ЗСУ та має дитину з інвалідністю.
2.7 Суд, дослідивши заявлені клопотання та долучені до них матеріали, заслухавши думку сторін кримінального провадження, а також висловленні заперечення, дійшов таких висновків.
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 КПК України).
Як вже зазначалось, це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
3. Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9
3.1 Так, на обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у частині першій статті 177 КПК України:
- ризик переховування від суду;
- ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших обвинувачених;
- ризик перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином;
- ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
3.2 Ризик переховуватися від суду обґрунтовано доведено прокурором при розгляді клопотання.
Суд погоджується, що переховуватися обвинуваченого може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки злочини, передбачені ч. 1 ст. 263; п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , є тяжкими та особливо тяжкими, відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк від трьох до семи років; позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна (з урахуванням положень ч. 2 ст. 68 КК України); позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Означені покарання в разі визнання ОСОБА_9 винуватим в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення дає можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик встановлений.
Незважаючи не твердження сторони захисту, все ж таки належна процесуальна поведінка ОСОБА_9 не гарантує відсутність наміру переховування в майбутньому, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду.
Суд враховуючи наведене у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду та втечі вважає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим, а тому залишається актуальним ризик переховування від суду.
Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_9 від суду, який не зменшився та продовжує бути актуальним.
3.3 Щодо доводів сторони обвинувачення про можливий вплив на свідків чи потерпілих.
Прокурор зазначає, що потерпілі та встановлені у кримінальному провадженні свідки не допитані судом, ОСОБА_9 перебуваючи на волі, матиме можливість здійснювати тиск вже на встановлених свідків та потерпілих з метою зміни ними своїх показань або відмови від наданих показань.
З цього приводу суд має оцінити і заперечення сторони захисту, яка зазначала, що враховуючи тривалість кримінального провадження, ці ризики перестали існувати, недоведені та не можуть бути підставою для такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що на стадії досудового розслідування було допитано в якості свідків ряд осіб (щонайменше 10) та потерпілими у цьому кримінальному провадженні визнано ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 .
Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілих суд враховує процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні визначену КПК України.
Наразі це кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, зазначені особи не допитані, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_9 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
За таких обставин, суд вважає, що прокурором переконливо доведено, що ризик впливу на свідків та потерпілих продовжує існувати й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
3.4 Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то про недоведеність вказаного ризику детально викладено в ухвалі колегії від 26 грудня 2023 року, що було також відображено у судовому рішення 23 лютого 2024 року.
Водночас станом на час розгляду цього клопотання прокурором не було надано нових/додаткових відомостей в обґрунтування припущення можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з боку обвинуваченого ОСОБА_9 .
Тому суд погоджується з доводами сторони захисту щодо недоведеності вказано ризику.
3.5 Незважаючи на твердження захисника про відсутність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, на переконання суду, кількість інкримінованих злочинів, спосіб їх вчинення ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як дуже високий.
Так, суд бере уваги те, що ОСОБА_9 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні кримінальні правопорушення проти власності, вчинених із застосуванням та погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я особи.
Вказане у сукупності свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченого та підтверджує ризик повторного вчинення кримінального правопорушення.
Судом також враховано той факт, що вчинені кримінальні правопорушення мають високий ступінь суспільної небезпеки, а також з огляду на те, що рішення суду має забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
3.6 З приводу тверджень сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу.
Незважаючи на доводи захисника, суд вважає, що більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою ОСОБА_9 , забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
З огляду на встановлення судом ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих, переховування від суду, перешкоджанню кримінальним правопорушенням іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зменшить до прийнятного рівня зазначеного ризику, оскільки не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою та потенційними спробами впливати на учасників цього кримінального провадження чи уникати правосуддя.
До того ж, застосування домашнього арешту у жодній мірі не зможе нівелювати існування ризику впливу на свідків та потерпілих (до частини були застосовані заходи безпеки) через специфіку його виконання, можливість зустрічей, комунікацій обвинуваченого із зазначеними особами для опосередкованого впливу на них.
Враховуючи наведене, на цей час жодних обставин, які б свідчили про можливість змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт, судом не встановлено.
26 грудня 2023 року при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів не визначала розмір застави обвинуваченому ОСОБА_9 , взявши до уваги обставини висунутого обвинувачення, тяжкість злочину, який спричинив загибель людини, як і було взято до уваги дані про особу ОСОБА_9 .
З урахуванням наведених обставинх, з метою досягнення завдань кримінального провадження, суд вважає про відсутність підстав для визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_9 .
Таким чином, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіганню можливого переховування від суду, впливу на потерпілих чи свідків та вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
4. Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10
4.1 Так, на обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у частині першій статті 177 КПК України:
- ризик переховування від суду;
- ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших обвинувачених;
- ризик перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином;
- ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
4.2 Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Так, злочини, передбачені ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257; КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_10 , є особливо тяжкими, відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна (з урахуванням положень ч. 2 ст. 68 КК України); позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Означені покарання в разі визнання ОСОБА_10 винуватим в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення дає можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик встановлений.
У той же час, не може залишатися поза увагою суду, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Незважаючи на заперечення сторони захисту, суд переконаний, що співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Враховуючи, що існує ймовірність притягнення його до кримінальної відповідальності із призначенням покарання у виді реального позбавлення волі, доведеним є те, що на теперішній час, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_10 від суду не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.
4.3 У той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_10 на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочато та зазначені особи безпосередньо судом не допитані.
Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.
Як вже зазначалось, це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, дослідження доказів ще починалось, а перелічені особи судом ще не допитані, водночас ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та їх дослідження цим складом суду.
Прокурор наявність зазначеного ризику обґрунтовував й тим, що свідком у кримінальному провадженні є засуджений ОСОБА_15 , стосовно якого в ході попереднього судового розгляду були виділені матеріали в окреме провадження та укладено угоду про визнання винуватості, який може дати важливі показання щодо фактичних обставин. У свою чергу ОСОБА_10 до інкримінованих злочинів перебував з ОСОБА_15 у тісних дружніх стосунках, які можуть існувати і на сьогодні.
Прокурор зазначав у клопотанні, що ОСОБА_10 може вчиняти різного роду дії з метою ненадання ним правдивих та/або повних показань про відомі йому обставини кримінального провадження.
Отже, слушними є доводи прокурора щодо загрози того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на цього свідка з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення кримінальних правопорушень для уникнення кримінальної відповідальності.
4.4 Стосовно ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що ОСОБА_10 , як колишній працівник правоохоронну органу має особисті та ділові зв'язки, які він може використати для того, щоб перешкоджати кримінальному провадженню.
4.5 Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки враховує, що ОСОБА_10 є обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 163; ч. 2 ст. 182; ч. 2 ст. 328; ч. 1 ст. 366 КК України, у іншому кримінальному провадженні, яке розглядається Шевченківським районним судом міста Києва.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_10 сторона обвинувачення інкримінує вчинення особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки та власності, пов'язаних із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, вчинених у складі озброєної банди, організованою з метою нападу на окремих осіб.
На переконання суду, вказані обставини свідчать про існування ризику щодо можливого вчинення іншого кримінальне правопорушення.
5. Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 .
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання щодо наявності інших, більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження тримання під вартою, суд врахував 1) завдання кримінального провадження, 2) мету застосування запобіжного заходу, 4) співвідношенні ефективності запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою з одного боку та домашнього арешту з іншого.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
У цьому кримінальному провадженні суд, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинуваченого (при застосування тримання під вартою) та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшов висновку, що належна поведінка обвинуваченого ОСОБА_10 , запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд вважає, що застосування до нього домашнього арешту, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
З урахуванням викладеного, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу слід залишити без задоволення.
Також прокурор у судовому засіданні заперечував проти обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора, через те не вважає за необхідне визначати розмір застави з огляду на стадію судового провадження.
Таким чином, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіганню можливого переховування від суду, впливу на ОСОБА_15 , потерпілих чи свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню, вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, статтями 177, 182, 183, КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити.
Продовжити обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257; ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 17 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити.
Продовжити обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 17 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення.
головуючий суддя ОСОБА_1
суддя ОСОБА_2
суддя ОСОБА_3