Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1438/24
Номер провадження2/711/893/24
21 березня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкас в складі:
головуючого - судді: Казидуб О.Г.
за участю секретаря: Шульга А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Свої вимоги мотивує тим, що 12 березня 2016 року вона одружилася з ОСОБА_2 в Комунарському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 106.
Вказує, що у них з відповідачем народилася спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на сьогоднішній день є неповнолітньою.
Протягом подружнього життя відносини в їхній сім'ї поступово погіршувались, все частіше виникали сварки, конфлікти і суперечки, що в кінцевому результаті призвело до остаточного припинення між ними шлюбних відносин. Як виявилося, вони мають зовсім різні погляди на сімейне життя та на методи виховання дитини. Вони втратили почуття любові, дружби та взаємоповаги один до одного.
На даний час вони з відповідачем проживають окремо. Спільне господарство не ведуть з червня 2023 року, сумісного бюджету не мають.
За наведених обставин вважає, що їхній шлюб фактично розпався і носить лише формальний характер, в зв'язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розлучення.
Вважає, що причини, які спонукають її наполягати на розірванні шлюбу, є істотними і обгрунтованими, а тому, подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Надання строку на примирення не має сенсу, оскільки, їхні спроби відновити шлюбні взаємини в минулому не принесли позитивного результату.
Також, вказує, що вони з відповідачем прийшли до спільної згоди про те, що після розірвання шлюбу їхня дитина залишиться проживати з нею, так як відповідач проживає на території проведення бойових дій.
На даний час між ними немає спору стосовно поділу спільного майна подружжя.
Оскільки, зараз дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні, вона має право заявити також позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на її утримання. Батько дитини з ними не проживає, ніякої матеріальної допомоги не надає. Вони з дитиною зараз дійсно потребують матеріальної допомоги, оскільки, вона хоч і працює, проте, отримуваного доходу не вистачає на придбання всього необхідного. У неї недостатньо коштів на придбання їжі, медикаментів та оплату комунальних послуг. Крім того, через війну вона була змушена залишити своє місце проживання і в зв'язку з цим несе додаткові витрати на оренду житла.
Ппросить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 березня 2016 року за актовим записом № 106, орган реєстрації шлюбу - Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, залишити їй прізвище ОСОБА_4 . Стягнути на її імя з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
23 лютого 2024 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Також зазначила, що позов підтримує повністю.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду надав заяву, в якій зазначено, що позовні вимоги визнає та просить справу розглядати за його відсутності.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази надаються сторонами та іншими.. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.2,3 ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).
Судом встановлено, що відповідно до копії Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 , 12 березня 2016 року сторони зареєстрували шлюб в Комунарському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 106.
При прийнятті рішення по справі, суд враховує думку відповідача ОСОБА_2 , який повністю погодився із заявленими позовними вимогами про розірвання шлюбу та не заперечував проти їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За приписами ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року, «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).
З'ясувавши обставини справи, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, сімейних відносин сторони не підтримують, вони не пов'язані спільним побутом та бюджетом, взаємні почуття між ними втрачені і примирення між сторонами неможливе, разом не проживають як подружжя. Крім того, на думку суду, подальше перебування їх у шлюбі буде шкодити їхнім інтересам, а тому, підстав щодо надання терміну для примирення, не вбачається.
Частиною третьою статті 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України). Частиною 2 ст. 112 СК України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Отже, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.
Також, згідно копії Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 , виданого Вознесенівським районним у м. Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 . В графі «батько» вказаний - ОСОБА_2 .
В судовому засіданні встановлено, що дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
Угоду про сплату аліментів у добровільному порядку між сторонами не досягнуто. Стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати свого неповнолітнього сина.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аліменти - це обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
За положеннями ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».
Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Крім того, згідно правового висновку, який викладено у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 у справі № 6-1798цс16, за частинами першою, другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
А тому, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 19 лютого 2024 року (дня подачі позову) і продовжувати стягнення до повноліття дитини.
У відповідності до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у межах суми платежу аліментів за один місяць.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
На підставі ст. 141 ЦПК України, сума судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Крім того, з ОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. (за позовну вимогу про стягнення аліментів).
Керуючись ст. ст. 56, 80, 105, 110, 112, 180-182, 191 СК України, ст.ст.3, 4, 12,13, 76, 81, 89, 133, 200, 206, 263, 264 , 273 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 12 березня 2016 року в Комунарському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 106.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище теперішнє - ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 19 лютого 2024 року (дня подачі позову) і продовжувати стягнення до повноліття дитини.
Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: О. Г. Казидуб