Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1328/24
Провадження № 2/711/861/24
22 березня 2024 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого - судді Булгакової Г.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Мелещенкової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ФОРТ», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
13.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просив визнати виконавчий напис № 55056, вчинений 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., про стягнення з нього - ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК ФОРТ» заборгованості за Кредитним договором № 4979544 від 23.04.2019 у сумі 9 859,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги мотивував тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. перебуває виконавчий напис № 55056 від 22.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., про стягнення з нього - ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК ФОРТ» заборгованості за Кредитним договором № 4979544 від 23.04.2019 у сумі 9 859,00 грн. Вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Також, при вчинені виконавчого напису нотаріусом було порушено ст. 88, 89 ЗУ «Про нотаріат», п.п. 3.1,-3.5, 5.1. та інші норми Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Так, ТОВ «ФК ФОРТ» не було надано оригіналу кредитного договору підписаного ОСОБА_1 , оскільки такого документу не існує, а також виписки з банківського рахунку із зазначенням номера рахунку, сум оборотів за дебетом та кредитом рахунку, вхідного та вихідного залишку, у зв'язку з чим нотаріус була позбавлена можливості встановити безспірність вимог, у тому числі суму основної заборгованості. Позивач не визнає нарахованих комісій, процентів та неустойки, оскільки не погоджував їх розміру. Кредитор має право нараховувати позичальнику процентів та неустойки виключно в межах строку кредитування, а після його закінчення має право на стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, та не має права та стягнення 3 889,00 грн. штрафних санкцій у період карантину. В оскаржуваному написі вказано, що стягнення заборгованості проводиться за Кредитним договором від 23.04.2019 за період з 31.08.2021 по 20.12.2021, що явно не відповідає ні строку дії договору, ні строку кредитування, відтак, зазначена у виконавчому написі заборгованість не є безспірною.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.02.2024 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.02.2024 вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 69629542, відкритому 11.08.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. на підставі виконавчого напису, вчиненого 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 55056.
11.03.2024 від директора ТОВ «ФК ФОРТ» Наваренка В.Г. надійшла заява про визнання позовних вимог, згідно якої ТОВ «ФК ФОРТ» визнає позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та просить повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при подачі позову.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача ТОВ «ФК ФОРТ» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву директор ТОВ «ФК ФОРТ» ОСОБА_2 просив проводити розгляд справи за відсутності представника.
Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. в судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Статтею 206 ЦПК України передбачено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 55056, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «ФК ФОРТ», якому ТОВ «ФК «ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 310821 із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами від 31.08.2021, якому ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», на підставі Договору факторингу № 100919 від 22.08.2019 відступлено право вимоги за Кредитним договором № 4979544 від 23.04.2019, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться за період з 31.08.2021 по 20.12.2021. Сума заборгованості становить 9 859,00 грн.
На підставі зазначеного виконавчого напису 11.08.2022приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. відкрито виконавче провадження № 69629542.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Підстави та порядок вчинення нотаріусом виконавчого напису регулюється ст. 87 - 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 № 1172, а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5.
Так, згідно із статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5 передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Виходячи з правового аналізу даних норм можна стверджувати, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й встановити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 по справі № 137/1666/16-ц.
В даному випадку, виходячи із незгоди ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості та нарахованих процентів за Кредитним договором № 100919 від 22.08.2019, сума заборгованості, встановлена виконавчим написом, не є безспірною.
Крім того, з тексту оспорюваного виконавчого напису № 55056 від 22.12.2021 вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 за № 1172.
Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Тобто під час видачі оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. керувалася законодавством визнаним не чинним, яке в дійсності не передбачало можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений, а, отже, діяла в порушення норм частини 2 статті 87 Закону України «Про нотаріат».
Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України исудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України та вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви та заяви про забезпечення позову, що складає 913,40 грн. (1 221,20 + 605,60) х 50 %), а інші 50 відсотків стягнути з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 133, 259, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», п.п. 1.1., 3.1., 3.2., 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ФОРТ», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 55056, вчинений 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ФОРТ» заборгованості за Кредитним договором № 4979544 від 23.04.2019 у сумі 9 859,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ФОРТ» (код ЄДРПОУ 42725156, місцезнаходження: площа Солом'янська, буд. 2, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) 913,40 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 913,40 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви та заяви про забезпечення позову згідно квитанцій АТ «Укрпошта» від 01.02.2024, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: Г. В. Булгакова