Справа № 691/866/23
Провадження № 2/691/57/24
(заочне)
21 лютого 2024 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді Синиці Л.П., за участю секретаря судового засідання Харук Л.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
В липні 2023 року з позовною заявою до ОСОБА_3 звернувся представник позивача ОСОБА_1 адвокат Драченко В.В., про стягнення боргу за договором позики, з уточненням від 17.07.2023, та просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 2 500,00 доларів США заборгованості за договором позики та 201,54 доларів США у вигляді 3% річних за користування коштами, із зазначенням про нарахування відсотків до моменту виконання рішення, відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України, та про стягнення понесених судових витрат.
Позов мотивовано тим, що 27 жовтня 2020 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 2 500,00 доларів США на підтвердження чого власноручно написав розписку. Зазначені кошти відповідач зобов'язався повернути до 29 жовтня 2020 року. Однак свої зобов'язання за договором позики не виконав, станом на дату подачі позовної заяви кошти не повернув. Заборгованість за договором позики від 27.10.2020 становить 2 500,00 доларів США, та за період з 30.10.2020 по 07.07.2023 нараховано три проценти річних за користування коштами в розмірі 201,54 доларів США. Крім того, просили суд зазначити в резолютивній частині рішення про надахування органом (особою), яка здійснюватиме примусове виконання рішення, відсотків до моменту виконання рішення, відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочнення сплати суми основного боргу за період: з 08.07.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з відповідача.
25.07.2023 в справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін на 18 серпня 2023 року, відкладено на 14.09.2023, 24.10.2023, 05.12.2023, 21.02.2024.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду даної справи повідомлені належно, враховуючи приписи ст. 128 ЦПК України, що підтверджено матеріалами цивільної справи.
Представник позивача ОСОБА_5 21.02.2024 до суду подав заяву про розгляд справи № 691/866/23 без участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просив стягнути з ОСОБА_6 2 500,00 доларів США заборгованості за договором позики та 201,54 доларів США у вигляді 3 % річних за користування коштами. Та, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати проценти за наведеною формулою і стягнути отриману суму процентів з відповідача. Не заперечують проти ухвалення заочного рішення. Також просив стягнути з відповідача понесений позивачем судовий збір в розмірі 858,88 грн. та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, за даними рекомендованого листа № 0600249597934, повідомлений належно. Причини неявки не повідомив. Крім того, 22.09.2023 на офіційному сайті "Судова влада України" було опубліковано оголошення про виклик до суду відповідача ОСОБА_3 .. Заяв та/або клопотань відповідач до суду не надав. Правом подачі відзиву не скористався.
Згідно статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів відповідно до ст. ст. 280 - 281 ЦПК України (постановляє заочне рішення).
Підстав для відкладення (перенесення) судового засідання не вбачається.
Крім того, згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Оскільки, відповідач ОСОБА_3 належним чином поінформований, що на розгляді суду перебуває позов з вимогами до нього про стягнення боргу (22.08.2023 за даними АТ "Укрпошта" особисто отримав рекомендований лист № 1950203206617, що містив ухвалу про відкриття провадження від 25.07.2023, позовну заяву з додатками) та повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився, без повідомлення причин, суд вважає, що у справі достатньо доказів для об'єктивного розгляду і слухає справу у відсутності відповідача, та приймає рішення в порядку заочного провадження.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за відсутності всіх учасників справи, не здійснюється, що узгоджується з положеннями частини 2 статті 247 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.
Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що згідно розписки від 27 жовтня 2020 року ОСОБА_3 (відповідач) отримав в борг від ОСОБА_1 (позивач) кошти в розмірі 2 500,00 доларів США, які зобов'язувався повернути в строк, до 29.10.2020 року.
Так, укладення і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству (Правова позиція Великої Палати Верховного суду у справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року).
Частиною 1 статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово "позика", адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08.04.2021 року у справі № 500/1755/17.
В частині 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 201/11388/17 провадження № 61-12383св19 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10.12.2018 року у справі № 319/1669/16, від 08.07.2019 року у справі № 524/4946/16, від 12.09.2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23.04.2020 року у справі № 501/1773/16-ц.
Як вказує представник позивача ОСОБА_5 в обґрунтування позову, відповідач ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання станом на дату подачі позову (документ оформлений в системі "Електронний суд" 07.07.2023) не виконав, суму основного боргу в обумовлений сторонами строк не повернув. Такі обставини на думку представника позивача свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача ОСОБА_1 і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, слід виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
До такого висновку суд дійшов з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, відповідно до якого зазначено, що відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.
Наявна у матеріалах справи розписка (в копії) є борговою, позаяк у ній чітко зазначено про одержання ОСОБА_3 позики (в борг) від ОСОБА_1 коштів та обов'язок повернути такі кошти в зазначений строк.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відомостей про повернення відповідачем ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 боргу матеріали справи не містять.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Та, оскільки зобов'язання за договором позики є грошовим, то у зв'язку зі простроченням виконання відповідачем такого зобов'язання, позивач вправі ставити питання про стягнення з відповідача сум, передбачених ст. 625 ЦК України. Нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 464/3790/16-ц.
Всупереч положенням статтей 12, 81 ЦПК України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що грошові кошти не були ним отримані від позивача, тоді як розписка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Частина 8 статті 178 ЦПК України визнаачє, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач ОСОБА_3 відзив на позов про стягнення боргу за договором позики, не надав.
Суд приймає розрахунок наданий представником позивача щодо нарахування 201,54 доларів США заборгованості у виді 3% річних за користування коштами, що визначена саме в іноземній валюті, а не її еквівалент у національній валюті України.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 січня 2019 року по справі № 464/3790/16-ц та від 27 січня 2016 року по справі № 373/2054/16-ц.
Щодо вимоги представника позивача про зобов'язання органом (особою), яка здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахування відсотків до моменту виконання рішення, відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочнення сплати суми основного боргу за період: з 08.07.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти), і стягнути отриману суму процентів з відповідача.
Відповідно до частини 10, 11 статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначеної норми вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Отже, встановлення подальшого нарахування відсотків або пені є правом, а не обов'язком суду.
Дана стаття є нормою процесуального права, яка не містить імперативного характеру. У відповідних нормах матеріального права таке положення не зафіксоване. Виходячи із системного аналізу наведених положень, суд розглядає позови та ухвалює рішення з приводу порушених, невизнаних або оспорюваних прав позивача. Тобто, чинним законодавством не передбачено ухвалення рішення суду про захист прав позивача, які можливо будуть порушені в майбутньому.
Враховуючи обставини справи, приписи законодавства України, що регулюють таке нарахування, а також те, що в позові не обґрунтувано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для встановлення подальших (автоматичних) нарахувань відсотків до виконання рішення суду.
За таких обставин, оцінивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе згідно розписки від 27.10.2020 року зобов'язання, а тому порушене право позивача підлягає захисту судом, та суд вважає за можливе позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 2 500,00 доларів США, та нарахованих трьох процентів річних за користування коштами за період з 30.10.2020 по 07.07.2023 року в розмірі 201,54 доларів США, задовольнити.
В силу статтей 133, 141 ЦПК України, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню, та стягненню з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 858,88 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., а всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 858,88 грн. судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 520, 599, 610, 612, 625, 626, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 13, 28, 76 - 81, 89, 258 - 260, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації : АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 27.10.2020 року в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США та 201,54 доларів США у вигляді 3 % річних за користування коштами.
В іншій частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації : АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати: у вигляді судового збору у сумі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок), на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Черкаського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л. П. Синиця