Справа № 629/7246/23
Номер провадження 2/629/239/24
РIШЕННЯ
21.03.2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Кремінь М.О., розглянувши у залі суду м. Лозова Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №629/7246/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна, стягнення аліментів, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна, стягнення аліментів.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що вона має рідного брата ОСОБА_2 , який разом зі своєю дружиною з 2019 року в м.Лозова не мешкають. Позивач зазначила, що спочатку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виїжджали на тимчасові заробітки, а з 2020 року їх місце перебування невідомо. ОСОБА_1 вказала, що відповідачі з сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживають більше трьох років, а з 2020 року не спілкуються та не виявляють батьківського піклування. Позивач пояснила, що ОСОБА_4 мешкає з нею, дитина перебуває під її наглядом, вона його виховує, піклується про стан здоров"я та забезпечує всім необхідним. Також ОСОБА_1 вказала, що вона має задовільний стан здоров"я, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, судимостей немає, а тому вона може бути опікуном хлопчика. Додала, що рішення її опікунства над племінником підтримав її чоловік. Враховуючи вище вказане, позивач звернулася до суду з заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій також просила встановити опіку над дитиною, призначивши її опікуном хлопчика. Крім того ОСОБА_1 просила стягнути аліменти з відповідачів аліменти на її користь на утримання ОСОБА_4 .
Ухвалою суду провадження у справі було відкрито у порядку загального позовного провадження, сторонам надано час для подання заяв по суті.
30.01.2024 року на адресу суду надійшов висновок виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області як органу опіки та піклування.
14.02.2024 року ухвалою суду призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій наполягала на задоволенні позову та просила розглянути справу за її відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, в матеріалах справи є заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області у судове засідання не з"явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.
Представник Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області у судове засідання не з"явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників
справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини та перевіривши докази, надані сторонами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.11-13).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.14).
Дитина зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади копією акта(а.с.11).
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить копія витягу №5261(а.с.16).
Згідно з копією висновку 1 від 16.11.2023 року(а.с.17), про стан здоров"я малолітнього ОСОБА_4 піклується ОСОБА_1 .
Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с.12).
ОСОБА_6 надав згоду на призначення його дружини опікуном ОСОБА_4 , що підтверджується копією нотаріально завіреної заяви від 14.11.2023 року(а.с.22).
Стан здоров"я ОСОБА_1 та ОСОБА_6 задовільний, про що свідчить копія висновку №399 та копія висновку №398(а.с.18-19).
Відповідно до копії витягів(а.с.19, 21), ОСОБА_1 та ОСОБА_6 незнятої чи непогашеної судимості не мають, до кримінальної відповідальності не притягуються, в розшуку не перебувають.
Згідно з копією довідки(а.с.23), ОСОБА_1 отримує щомісячну допомогу при народженні дитини.
Як вбачається з копії договору купівлі -продажу житлового будинку та земельної ділянки від 29.05.2017 року та копії витягу(а.с.24-25), ОСОБА_1 має у власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 .
Як зазначила позивач в позові, що відповідачі з сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживають більше трьох років, а з 2020 року не спілкуються та не виявляють батьківського піклування, дитина перебуває під її наглядом.
Відповідачами не заперечується викладене у позові.
Згідно з висновком органу опіки та піклування(а.с.50-52), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Під час рейду встановлено, що житло перебуває у незадовільному стані та не придатне для проживання. ОСОБА_3 з дитиною не проживає, не займається вихованням сина, матеріально його не утримує. ОСОБА_3 в телефонній розмові повідомила, що проживає в м. Харків, має іншу родину, з позовною заявою стосовно позбавлення її батьківських прав ознайомлена та не заперечує проти цього. Батько ОСОБА_2 проживає за адресою:
АДРЕСА_1 . За місцем проживання для дитини не створено належних умов, відсутнє дитяче ліжко та постільна білизна. ОСОБА_2 не працює, майже не спілкується з дитиною, матеріально не утримує сина ОСОБА_4 . ОСОБА_2 надав до служби у справах дітей міської ради письмове пояснення про те, що його син ОСОБА_4 проживає в родині своєї тітки ОСОБА_1 , яка забезпечує його потреби та створює належні умови проживання та виховання. ОСОБА_2 зазначив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 . Малолітній ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з тіткою ОСОБА_1 та її родиною. За місцем проживання створені належні умови для утримання та виховання дитини, обладнане окреме місце для сну та навчання. ОСОБА_4 забезпечений одягом, взуттям, канцелярським приладдям, засобом мобільного зв?язку, планшетом для навчання, продуктами харчування відповідно до вікових потреб дитини та в повному обсязі. Враховуючи вищезазначене, виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування, діючи в інтересах дитини, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
При дослідженні матеріалів, що були надані позивачем, а також висновку опіки та піклування, судом встановлено факт ухилення відповідачів від виконання батьківських обов"язків, таких як виховання та утримання сина.
Згідно з ч.ч.5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків
зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові по справі №631/2406/15-ц від 13 березня 2019 р.
Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідачі не заперечують проти позову, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для позбавлення відповідачів батьківських прав відносно дитини, з тих підстав, що вони свідомо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, нехтують своїми батьківськими обов'язками і не піклуються про фізичний і
духовний розвиток сина, не спілкуються з дитиною, не піклуються про стан її здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини (справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.07.2016 № 760/18209/15-ц та від 14.09.2016 № 216/2914/14-ц).
Суд звертає увагу відповідача на те, що згідно п.1 ч.1 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо його виховання.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).
Як вбачається з подання органу опіки та піклування(а.с.53), на підставі поданих документів, матеріалів обстежень, бесід, враховуючи зазначене вище, виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування вважає можливим призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та над його майном, що буде відповідати інтересам дитини.
Дослідивши матеріали справи, зважаючи на викладене в позові, беручи до уваги подання органу опіки та піклування, суд вважає за можливе встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 та призначити його опікуном ОСОБА_1 .
Згідно з ч.2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.
Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини,
батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачі не заперечують проти задоволення позову в цілому, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини.
Разом з цим, суд вважає необхідним роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, в даному випадку стягнення аліментів присуджується з 11.12.2023 року.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів судовий збір в рівних частинах за дві позовні вимоги на користь позивача та за одну позовну вимогу на користь держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна, стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести зміни до актового запису про народження № 30, складеного 19.07.2017 року виконавчим комітетом Панютинської селищної ради м.Лозова Харківської області.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України, батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести зміни до актового запису про народження №30, складеного 19.07.2017 року виконавчим комітетом Панютинської селищної ради м.Лозова Харківської області.
Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Лозова смт. Панютине Харківської області, Україна, зареєстрованого за адресою: : АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , і його майном, призначивши над ним опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку с. Павлівка Друга Лозівського району
Харківської області, громадянку України, зареєстровану та мешкаючу за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уроженки с. Павлівка Друга Лозівського району Харківської області, РНОКПП НОМЕР_6 , на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі від заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11.12.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_7 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уроженки с.Павлівка Друга Лозівського району Харківської області, РНОКПП НОМЕР_6 , на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі від заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11.12.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у сумі 536,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 536,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач 1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач 2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Треті особи:
-виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, місцезнаходження за адресою: вул. Ярослава Мудрого, буд.1, м.Лозова, Харківська область,
-служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Лозовського, буд. 10-А, кім. 17, м. Лозова, Харківська область.
Суддя Т.О.Каращук