Справа № 750/13661/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/180/24
Категорія - - ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України Доповідач ОСОБА_2
19 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження
№12021270340003404 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2023 року,
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , не одружений, освіта середня, не працює, раніше неодноразово судимий, останній раз: 31.05.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджений за:
- ч.2 ст.185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч.2 ст.186 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2023 щодо ОСОБА_8 ухвалено виконувати самостійно.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з часу його фактичного затримання - з 19 листопада 2021 року, та зараховано у строк відбування покарання строк його тримання під вартою.
Запобіжний захід ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили, залишено без змін - у виді тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 6682 грн 20 коп матеріальної шкоди та 1000 грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 2059 грн 32 коп. процесуальних витрат. Долю речових доказів вирішено у порядку ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що 20.10.2021 близько 17:00 год, ОСОБА_8 , перебуваючи біля будівлі АДРЕСА_2 , під приводом здійснення телефонного дзвінка, отримав мобільний телефон від ОСОБА_11 , після чого, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, діючи повторно, відкрито викрав його мобільний телефон марки «Meizu», чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 1325 грн.
25.10.2021 в ранковий час, ОСОБА_8 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «Meizu М6 Note», модель «М721Н», 3/16 Gb, вартістю 1440,00 грн, що належить ОСОБА_12
27.10.2021 в ранковий час, ОСОБА_8 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав фен для волосся «Rowenta CV-8065», вартістю 450,00 грн., що належить ОСОБА_12
29.10.2021 в ранковий час, ОСОБА_8 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав золотий хрестик 585 проби, вагою 0,84 г, вартістю 735,92 грн, що належить ОСОБА_12
03.11.2021 близько 12 год 30 хв, ОСОБА_8 , перебуваючи біля буд. АДРЕСА_4 , під приводом здійснення телефонного дзвінка отримав мобільний телефон від потерпілого ОСОБА_10 , після чого, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, відмовився повернути вказаний телефон, таким чином повторно, відкрито викрав телефон марки «ОРРОА74», вартістю 6682,20 грн, що належить ОСОБА_10 .
Не погоджуючись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження відносно нього. Вказав на недоведеність поза розумним сумнівом його винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Послався на те, що потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 його обмовили за вказівкою працівників поліції. Зазначив, що потерпіла ОСОБА_12 була його цивільною дружиною і речі, які були придбані за його заробітну плату, він здавав у ломбард на прохання останньої. Вказав, що судом йому було безпідставно відмовлено у допиті свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Також зазначив, що викладені у вироку пояснення свідка ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_11 , були спотворені судом.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, котрий просив вирок місцевого суду залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
За змістом ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
Так, допитаний у суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав; наполягав на тому, що потерпілі та свідки його обмовили, вказаних злочинів він не скоював.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, його вина знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд дав належну оцінку.
Так, допитаний у місцевому суді потерпілий ОСОБА_10 показав, що раніше з обвинуваченим знайомий не був. 03.11.2021 біля 11.30 год. він вийшов з магазину «АТБ» по вул. Гончій в м. Чернігові і пішов додому на вул. Шевченка. Біля магазину «Вацак» до нього підійшов обвинувачений і попросив телефон, щоб зателефонувати доньці. Потерпілий відмовив, пояснивши, що в нього на рахунку відсутні кошти. ОСОБА_16 сказав, що знає комбінацію для безкоштовних дзвінків. ОСОБА_10 набрав номер, телефон увімкнув на гучну розмову і тримав його в своїх руках, на дзвінок ніхто не відповідав. Обвинувачений став цікавитися у нього, де навчається та скільки йому років. Далі вони пішли у бік вул. Шевченка разом. Біля палацу урочистих подій ОСОБА_8 знову попросив зателефонувати, потерпілий набрав номер і дав телефон йому в руки. Біля вул. О. Молодшого вони звернули на вул. Лермонтова і пішли до набережної р. Стрижень. Потім обвинувачений побачив свою доньку і побіг у сторону військового шпиталю з телефоном потерпілого. Останній побіг за ним, кричав, щоб той віддав телефон. Потерпілий наздогнав ОСОБА_8 біля шпиталю, однак той почав погрожувати, що поб'є його. Далі обвинувачений знову побіг, ОСОБА_10 наздогнав його вже на набережній і спробував схопити його за ноги та повалити. ОСОБА_8 обхопив потерпілого за шию і тримав так півхвилини. ОСОБА_10 вдарив обвинуваченого кулаком в пах, останній відпустив його і вдарив по обличчю, від чого потерпілий втратив орієнтацію в просторі і впав. До ОСОБА_10 підбіг незнайомий чоловік і спитав куди побіг нападник. Далі потерпілий пішов у бік вул. Шевченка. Якась жінка викликала поліцію і дала йому вологі серветки витерти кров. Пізніше приїхали поліцейські, яким ОСОБА_10 розповів про вказані події. Потерпілий пояснив, що телефон йому повернуто не було, цивільний позов він підтримує і просить суворо покарати обвинуваченого ОСОБА_8 .
Потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні місцевого суду показав, що ввечері 20.10.2021 розпивав з друзями на вулиці спиртні напої. До них підійшов ОСОБА_8 і попросив у потерпілого мобільний, щоб зателефонувати. Потерпілий дав йому свій телефон «Мейзу». Обвинувачений почав розмовляти по телефону і раптово побіг в сторону магазину «Сільпо», при цьому він не реагував на крики ОСОБА_11 повернути мобільний.
Допитана в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_12 показала, що протягом 2019-2020 років перебувала з обвинуваченим у цивільному шлюбі, вони разом проживали у АДРЕСА_5 року вони припинили стосунки і потерпіла повернулась до АДРЕСА_6 . Іноді до неї приходив ОСОБА_8 та залишав свої речі, у нього були ключі від квартири. Потім ОСОБА_12 почала помічати, що у неї стали зникати її речі. Спочатку зник мобільний телефон «Мейзу», через день зник фен «Ровента», а потім зник золотий хрестик її доньки. Потерпіла здогадалась, що вказані речі міг викрасти ОСОБА_8 , а тому звернулась з відповідною заявою до поліції. Пізніше поліцейські повернули їй золотий хрестик, який було вилучено з ломбарду. Певний час у квартирі потерпілої знаходились речі, які приніс обвинувачений. Серед цих речей був гаманець з документами ОСОБА_11 , які у подальшому були вилучені поліцією. ОСОБА_8 зізнався потерпілій, що вказані вище її речі взяв він і обіцяв їх повернути.
Свідок ОСОБА_17 , допитаний в судовому засіданні місцевого суду, показав, що 20.10.2021 він зустрівся біля магазину «Сільпо» із ОСОБА_11 і вирішили випити горілки. Спиртне вони вживали разом з іншими чоловіками. До їх компанії підійшов обвинувачений і попросив у ОСОБА_11 телефон здійснити дзвінок. Останній надав йому свій телефон, ОСОБА_8 розмовляв і почав відходити від чоловіків, а потім раптово побіг. На крики ОСОБА_11 повернути телефон обвинувачений не реагував.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 у суді першої інстанції показав, що познайомився з обвинуваченим у зв'язку з продажем останнім мобільного телефону «Мейзу» восени 2021 року. Він займається продажем телефонів та аксесуарів біля центрального ринку по АДРЕСА_7 . До нього підійшов ОСОБА_8 і запропонував купити у нього мобільний телефон «Мейзу». Він погодився купити його за 100 грн, проти чого обвинувачений не заперечував. Через кілька місяців ОСОБА_15 зателефонував працівник поліції і повідомив, що той зберігає викрадений телефон. Він з'явився до громадського пункту охорони правопорядку на вул. Толстого і віддав телефон дільничному офіцеру. В той час в ГПОП перебував власник цього телефону, який його впізнав. Потім свідок разом з працівниками поліції поїхав до відділу на вул. Старобілоуську, де було оформлено добровільну видачу телефону.
Окрім показань потерпілих та свідків, вина обвинуваченого підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.11.2021, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_10 звернувся до поліції з заявою провести перевірку по факту незаконного заволодіння його мобільним телефоном (т.2, а.к.п.110);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.11.2023, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка відкрито викрала його мобільний телефон (т.2, а.к.п.115-117);
- заявами ОСОБА_12 про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а саме крадіжки її речей з її квартири (т.2, а.к.п.165, 170);
- копіями договорів про надання кредиту та застави від 25.10.2021, 27.10.2021, 29.10.2021, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_8 здав до ломбарду «Центральний» золотий хрестик, фен для волосся «Rowenta CV-8065» та мобільний телефон марки «Meizu М6 Note», модель «М721Н», 3/16 Gb, які належать потерпілій ОСОБА_12 (т.2, а.к.п.136-138);
- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_11 від 11.11.2021 про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а саме відкритого заволодінням його мобільним телефоном, що мало місце 20.10.2021 за адресою: АДРЕСА_2 (т.2, 178);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.11.2023, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_11 упізнав ОСОБА_8 , як особу, яка відкрито викрала його мобільний телефон (т.2, а.к.п.179-181);
- заявою ОСОБА_15 від 15.11.2021, відповідно до якої останній добровільно віддав слідчому мобільний телефон марки «Мейзу», який він придбав 23.10.2021 у наглядно знайомого чоловіка на ім'я ОСОБА_18 (т.2, а.к.п.182);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.11.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка 20.10.2021 відкрито викрала телефон ОСОБА_11 (т.2, а.к.п.191-193);
- протоколами проведення слідчих експериментів від 10.11.2021, 17.11.2021 та 18.11.2021 за участі потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_8 , а також відеозаписами до них (т.2, а.к.п.227-228, 234-236, 237-241);
- протоколом огляду документу від 17.11.2021, згідно з якими було оглянуто оптичний диск з відеозаписами з камери спостереження, які розміщені біля приміщення відділення ПТ «ломбард 24» ТОВ «Афінаж ЛДТ» і компанія» по вул. Ринкова, 2 в м. Чернігові та в приміщенні відділення ломбарду (т.2, а.к.п.224-226);
- протоколами огляду документу від 11.11.2021, згідно з якими було оглянуто оптичні диски з відеозаписами з камер спостереження, які розміщені на перехресті вулиць Шевченка - О.Молодшого, проїжджій частині вул. Шевченка (Красний міст), тротуар проїжджої частини по вул. Шевченка в м. Чернігові (т.2, а.к.п.230-231,232-233).
Отже, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно; та за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно; з чим погоджується і колегія суддів.
Посилання обвинуваченого на те, що потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обмовили його за вказівкою працівників поліції, не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження, та, на переконання колегії суддів, є лише способом уникнення ОСОБА_8 кримінальної відповідальності.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Під час досудового розслідування та в ході судового розгляду були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведені необхідні слідчі дії, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону кримінального правопорушення.
Потерпілі та свідки у цьому кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Крім того, колегія суддів не вбачає підстав недовіряти показанням цих осіб, які не перебували з обвинуваченим у неприязних стосунках, причин обмовляти ОСОБА_8 у них немає.
Показання потерпілих, надані ними у судовому засіданні місцевого суду, є логічними, послідовними, вони узгоджуються із обставинами, які вони повідомляли, зокрема, під час проведення слідчих експериментів за їх участю, а також з іншими матеріалами справи, та повністю підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
Також, згідно з протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказали на фото ОСОБА_8 , як на особу, яка відкрито викрала у них мобільні телефони.
Водночас, апелянтом не було надано жодних доказів, які б спростовували свідчення вказаних осіб і доводили його невинуватість.
Проявів упередженості щодо обвинуваченого з боку органів досудового розслідування і суду вивченням матеріалів кримінального провадження не виявлено.
А та обставина, що суд по-іншому оцінює наведені, зокрема у вироку, докази порівняно з оцінкою їх захисником в апеляційній скарзі, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість органу досудового розслідування чи суду.
Інші доводи апеляційної скарги повторюють лінію захисту, обрану у суді першої інстанції, а наведені на її обґрунтування аргументи, які були предметом обговорення у суді першої інстанції, знайшли належну оцінку у вироку, правильність якої апелянтом не спростована.
Відтак, позицію ОСОБА_8 про його непричетність до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, колегія суддів вважає як захисну, з метою уникнення відповідальності за скоєне, так як вона повністю спростовується вищенаведеними доказами, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до скоєного, дані про його особу, який раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не працює; відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання; та дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі на певний строк, із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України при визначенні остаточного покарання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.
Порушень місцевим судом під час розгляду кримінального провадження вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни чи скасування вироку суду, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2023 року щодо нього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4