Справа № 746/248/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/414/24
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
21 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку письмового провадження кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Срібнянського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року,
Оскаржуваною ухвалою місцевого суду продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України - до 14 травня 2024 року включно. Суд вказав, що передбачені ст.177 КПК України ризики продовжують існувати, до спливу строку тримання ОСОБА_6 під вартою дане кримінальне провадження не завершено, відсутні підстави для заміни останньому раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який, тому строк тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду та застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Послався на те, що вказані у клопотанні прокурора ризики, не доведені та необґрунтовані. Зазначив, що той факт, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, не є безальтернативною підставою для застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, на розгляді Срібнянського районного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 22.03.2023 за №12023270330000355, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Згідно з ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду від 05.04.2023, щодо підозрюваного ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який неодноразово продовжувався, в тому числі й судом, останній раз - до 24 березня 2024 року.
Відповідно до ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання, суд своєю ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_6 , місцевий суд зазначив, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, що передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, ураховуючи, що передбачені ст.177 КПК України ризики не зникли, судове провадження не завершене, зважаючи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам, правильно дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Судом розглянуто можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, однак розцінено рівень наявних ризиків як такий, що перевищує межу, яка б дозволила застосування більш м'якого запобіжного заходу задля забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Отже, продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_6 , суд першої інстанції правильно зазначив, що вказані прокурором ризики не зменшились та визнав їх такими, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, і на даний час вони виключають заміну запобіжного заходу, як про це просить сторона захисту.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 406, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Срібнянського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4