Справа № 125/1924/23
Провадження №11-кп/801/406/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 березня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12023025140000104, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 16.09.2023 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Барського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бар Жмеринського району Вінницької області, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , розлученого, працюючого оператором агрегатних ліній та перероблення деревини в ТОВ «Профіт Індастрі», в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Барського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 6 (шести) місяців арешту.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня затримання н виконання вироку.
Судом установлено, що 14.09.2023 близько 19:00 ОСОБА_8 знаходився на сходовому майданчику між другим та третім поверхами будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , де розпочався конфлікт з колишньою дружиною ОСОБА_9 . Під час цього конфлікту у ОСОБА_8 виник умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . Реалізовуючи свій умисел, спрямований на протиправне заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_9 , 14.09.2023 близько 19:05, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки і бажаючи їх настання, з особистих неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, кулаком правої руки завдав один удар ОСОБА_9 по обличчю справа, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження. Далі ОСОБА_8 , продовжуючи свої неправомірні дії, спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень, бажаючи їх настання, обома руками штовхнув в ліве плече ОСОБА_9 зі сходів, внаслідок чого остання впала на сходи та вдарилася правим і лівим боком, підборіддям, ногами, та таким чином отримала тілесні ушкодження. Після чого близько 19:10 цей конфлікт тривав у квартирі АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою, де в одній із кімнат ОСОБА_9 сиділа на дивані, та в цей час ОСОБА_8 , продовжуючи свої неправомірні дії, спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень, бажаючи їх настання, почергово кулаками обох рук завдав 5-7 ударів ОСОБА_9 , а саме по обличчю спереду, голові справа та зліва. Далі ОСОБА_8 обома руками взяв за волосся та ліве вухо ОСОБА_9 і, потягнувши, повалив її на підлогу, внаслідок чого остання отримала забиту рану на лівій вушній раковині, та животом впала на підлогу. Потім ОСОБА_8 правою ногою завдав три удари в ділянку лівого плеча, та лівої руки ОСОБА_9 , яка знаходилась на підлозі в положенні лежачи, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 36 від 18.09.2023 за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_9 отримала такі тілесні ушкодження: забиті рани - на лівій вушній раковині, на підборідді; крововилив під слизову оболонку та розрив слизової оболонки і червоної кайми нижньої губи відповідно першим та другому зубу зліва на нижній щелепі; підшкірна гематома в правій скроневій ділянці; обмежений крововилив під білкову оболонку правого ока; синці - за лівою вушною раковиною, в області повік правого ока, в області повік лівого ока, на правій щоці, на підборідді зліва, в нижній третині по внутрішній поверхні правого плеча, в нижній третині правого передпліччя з переходом на праву долоню в ділянці лівої лопатки, в ділянці правої лопатки, в нижній третині по передній поверхні правого стегна, в нижній третині по внутрішній поверхні правого стегна, на передній поверхні живота, в ділянці лівого плечового суглобу; синці та садна - в верхній третині по зовнішній поверхні лівої гомілки, в середній третині по передній поверхні лівої гомілки; садна - в ділянці правого колінного суглобу, в ділянці правого ліктьового суглобу, в ділянці лівого ліктьового колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження належать до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_8 своїми умисними діями за вказаним епізодом вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною 2 статті 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, 15.09.2023 близько 17:00 у ОСОБА_8 , який знаходився в стані алкогольного сп'яніння за адресою: АДРЕСА_1 , розпочався конфлікт з колишньою дружиною ОСОБА_9 . Під час цього конфлікту у ОСОБА_8 виник умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Реалізовуючи свій умисел, спрямований на протиправне заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_9 , 15.09.2023 близько 17:05, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки і бажаючи їх настання, з особистих неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, знаходячись за вищевказаною адресою, ОСОБА_8 почергово кулаками обох рук завдав п'ять ударів ОСОБА_9 , а саме по обличчю справа та зліва, по вусі зліва, в чоло по середині, підборідді, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку експерта № 36 від 18.09.2023 за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_9 отримала такі тілесні ушкодження: забиті рани в центрі чола, на підборідді; крововилив під слизову оболонку та розрив слизової оболонки і червоної кайми нижньої губи відповідно першим та другому зубу зліва на нижній щелепі; підшкірна гематома в правій скроневій ділянці; обмежений крововилив під білкову оболонку правого ока. Вказані тілесні ушкодження належать до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_8 своїми умисними діями за вказаним епізодом вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною 2 статті 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Отже, ОСОБА_8 вчинив два епізоди кримінальних проступків, передбачених частиною 2 статті 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 ставиться питання про зміну вироку Барського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року в частині призначення покарання через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Просить призначити менш суворе покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при призначенні покарання не врахував наявність обставин, які пом'якшують покарання - надання медичної допомоги потерпілій відразу після вчинення проступку, активне сприяння в розкритті злочину, а також дані про особу винного, зокрема наявність на його утриманні трьох дітей.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту вважаючи вирок суду у тому числі в частині призначеного покарання законним і обґрунтованим. При цьому прокурор, який подав апеляційну скаргу, відмовився від неї на підставі ст. 403 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання до суду не з'явився, в апеляційній скарзі висловив бажання про розгляд апеляційної скарги у його відсутності.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
За змістом ч. 1 ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. У свою чергу відмова від апеляційної скарги тягне за собою закриття апеляційного провадження. Таким чином у зв'язку з відмовою прокурора від проданої апеляційної скарги, апеляційне провадження в цій частині підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого проступку. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі обвинуваченого не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого в частині неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, що потягло призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості (є явно несправедливим) суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.18 у справі № 634/609/15-к визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Окрім наведеного ККС ВС у постанові від 09.10.2018 (справа 756/4830/17-к) дійшов висновку, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як убачається з вироку, суд, призначивши ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України в межах санкції частини статті у виді арешту врахував, що обвинувачений в силу ст. 89 КК України є таким, що немає судимості, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи, на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей.
Судом належним чином умотивовано рішення про невизнання обставини, яка пом'якшує відповідальність - щирого каяття, адже за висновком, викладеним закрема у Постанові ККС ВС від 15.11.2021 ц справі № 199/6365/19 розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Натомість у даному провадженні таких обставин не встановлено, адже протягом усього розгляду обвинувачений частково визнав вину, намагався применшити ступінь своєї провини вказуючи на те, що його дії були пов'язані з поведінкою потерпілої.
Окрім того судом установлено обставини, які обтяжують відповідальність, а саме вчинення злочину (проступку) щодо колишнього подружжя та вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Наявність утриманців у даному випадку не є достатніми підставами для призначення іншого більш м'якого покарання, аніж визначеного судом першої інстанції.
Такі дані про особу обвинуваченого у сукупності з встановленими обставинами провадження та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення очевидно не дають суду підстави для призначення менш суворого покарання, визначеного санкцією частини статті про кримінальну відповідальність. Натомість призначене покарання в межах санкції частини статті, яке належить відбувати реально, належним чином забезпечить виправлення і перевиховання винного.
За наведених обставин суд не вбачає підстав для зміни судового рішення.
Керуючись ст. 403, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, суд
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Барського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_7 у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Барського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023025140000104, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 16.09.2023 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: